Гуліна Л.В.

Чернівецький національний університет ім.Ю. Федьковича

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПОНЯТТЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Людина про здоров’я стала замислюватись з того часу, коли усвідомила себе соціальною істотою. Люди намагалися зрозуміти сутність здоров’я і шукали всілякі способи, які сприяли б його зміцненню. Адже, ще з давніх часів, було помічено вплив на здоров’я умов праці, звичок, звичаїв, навіть вірувань, думок, хвилювань. В давні часи лікарі обов’язково призначали своїм пацієнтам той чи інший режим харчування, давали поради, як поводити себе під час хвороби, тобто намагались полегшити страждання і прискорити одужання хворих шляхом правильного лікування. Причинами хвороби вважали порушення сну, режиму відпочинку, тяжку або напружену, неспокійну працю, різноманітні побутові конфлікти, образи, розчарування, наслідки нерегулярного харчування.

Відомий радянський історик медицини та соціал-гігієніст Юрій Лісіцин відзначав, що медицина минулого, особливо у давні часи та середньовіччя, ґрунтувалась не лише на забобонах та релігійних догмах, а й на раціональних судженнях, заснованих на багатому досвіді народного лікування, методах профілактики, розвитку наукових досліджень [4, с. 147]. Ще Гіппократ стверджував, що більшість хвороб залежить від дій, вчинків, думок людини, умов її життя, природних факторів та підкреслював, що саме конкретне оточуюче середовище, праця, побут, схильності особистості спричиняють захворювання. Прогресивні вчені, просвітителі, громадські діячі Т. Мор, Т. Кампанелла, Ф. Фур’є, К. Сен-Симон, Р. Оуен суспільну організацію майбутнього поєднували із здоровою працею, побутом, гігієнічним способом життя, що забезпечувало жителям “Утопії” та “Міста Сонця” гармонійний фізичний і психічний розвиток, міцне здоров’я. Ф. Рабле в “Гаргантюа й Пантагрюелі” висміював такі явища як переїдання, розбещеність, таким чином виступав проти негативних сторін способу життя.

Всі вище проаналізовані факти свідчать, що задовго до появи досліджуваного поняття вчені минулого високо оцінювали значення здорового способу життя.

Отож, можна вважати, що виникнення поняття “здорового способу життя” має глибокі історичні корені, та на думку багатьох науковців досліджуваної проблеми (Н. Коцур, С. Омельченко, А. Чаговець, О. Шиян та ін.), лише у другій половині ХХ століття виникло реальне підґрунтя для розвитку даної категорії, що зробило можливим здійснення глибинного аналізу сутності цього феномену, розкриття наукового змісту поняття “здорового способу життя”.

Варто звернути увагу на те, що цей історичний період, як стверджує дослідниця Н. Коцур, відзначився загостренням зовнішньополітичного становища, зростанням непорозуміння між супердержавами, що, без сумніву вплинуло на спосіб життя людей, їхню систему світосприйняття. Спосіб життя людей, які належали до різних економічних світів, їхні життєві цінності, ставлення до здоров’я стали предметом гострих дискусій не тільки у політиці, але й у сфері охорони здоров’я. Так, у науці виникло підґрунтя для дослідження поняття здорового способу життя на основі накопиченого у філософській літературі матеріалу про спосіб життя.

Наприкінці 70-х – протягом 80-х pp. XX ст. філософський та соціальний аспекти здорового способу життя найбільш повно розкрилися у роботах видатних науковців І. Брехмана, Г. Царегородцева, С. Чікіна, Є. Чазова, Д. Ізуткіна, Ю. Лісіцина та інших. На думку вченого Д. Ізуткіна, здоровий спосіб життя залежить не лише від об’єктивних, але і від суб’єктивних чинників: волі, характеру і цілеспрямованості самої людини, від певної зорієнтованості особистості на зміцнення свого і здоров’я інших людей [4, с. 36].

Відомий вчений Г. Царегородцев, який займався вивченням філософських і соціальних проблем медицини, стверджує, що головне у формуванні здорового способу життя – сама людина, мотиви її вчинків, спосіб мислення, що тільки у разі відмови від традиційного медичного поняття здорового способу життя як переліку гігієнічних умов існування людини можна покращити стан суспільного здоров’я. Розглядається й питання відповідального ставлення до власного здоров’я. Наголошується, що значну роль у цьому відіграють фактори суб’єктивного порядку, адже у своєму бутті людина відповідальна за свій спосіб життя [7].

Ю. Лісіцин здоровий спосіб життя розглядає у соїй науковій роботі, як “спосіб життєдіяльності, спрямований на зміцнення і покращення здоров’я людей”, при цьому “спосіб життя”, на думку дослідника, містить в собі чотири категорії:

– економічну – “рівень життя”;

– соціологічну – “якість життя”;

– соціально-психологічну – “стиль життя”;

– соціально-економічну – “устрій життя” [4, с. 144].

У медико-гігієнічних дослідженнях окресленого періоду основна увага приділяється діяльнісному аспекту здорового способу життя, дане поняття розуміють як: “раціональне поєднання фізичних і психічних навантажень, раціональний режим праці та відпочинку, оптимальний руховий режим¸ особиста гігієна, раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, заняття фізичною культурою” (В. Дзяк, К. Лисунець, І. Лях та інші).

Отож, при узагальненні матеріалів літературних джерел, можна зробити висновки, що до розкриття наукового змісту поняття “здоровий спосіб життя” активно долучилися видатні вітчизняні філософи, лікарі, фізіологи, гігієністи, соціологи, які розробили концептуальні засади формування здорового способу життя, дали характеристику даного феномена. На жаль, окреслене питання все ж таки розглядалось з позицій медичної науки та обмежувалось лише діяльнісним аспектом, що так само знайшло логічне відображення у педагогічних тлумаченнях поняття “здорового способу життя”, яке розглядалось лише як виховання навичок гігієнічної поведінки та профілактики шкідливих звичок.

В сучасних дослідженнях феномену “здорового спосібу життя” характерне комплексне розуміння досліджуваного питання. Так, у дослідженнях Т. Бойченко, Н. Колотій, С. Кондратюк, О. Балакірєвої, О. Яременко, Т. Бабюк, В. Оржеховської, О. Дубогай та інших вчених наведені різні визначення щодо поняття “здорового спосібу життя”.

На думку Н. Колотій, Т. Бойченко, “здоровий спосіб життя – це сукупність форм життєдіяльності людини, яка забезпечує її здоров’я та успішний життєвий шлях. Власне, це – гармонійна життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню і збереженню здоров’я”[1, с. 8].

Науковець С. Кондратюк, визначаючи здоровий спосіб життя через діяльність, дає наступну характеристику цього поняття: “здоровий спосіб життя – це форма життєдіяльності, яка ґрунтується на вимогах добового біоритму і включає такі основні складові, як особиста гігієна, рухова активність, режим харчування та сну, загартування, чергування праці і відпочинку, відсутність шкідливих звичок” [5, с. 127]. Дослідниця вважає, що здоровий спосіб життя безпосередньо пов’язаний з особистісно-специфічним втіленням людьми своїх соціальних, психологічних та фізичних можливостей і здібностей.

В. Оржеховська вважає, що сутність здорового способу життя як форми повсякденного життя, які відповідають гігієнічним правилам, розвивають адаптивні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтримці і розвитку його резервних можливостей, повноцінному використанню соціально-психологічних функцій. Враховуючи, що визначення феномену здорового способу життя необхідне для розуміння системи педагогічної роботи з формування здорового способу життя дітей, Т. Бабюк дає наступну характеристику окресленого поняття: “здоровий спосіб життя – це система ціннісно-змістових установок, знань, мотиваційно-вольового досвіду особистості, яка безперервно трансформується, та практична діяльність суб’єкта, спрямована на збереження та розвиток здоров’я в процесі адаптації до змінних умов життєдіяльності у відповідності з віковим розвитком” [2, с. 116].

Для сучасних вчених О. Балакірєвої та О. Яременко: “здоровий спосіб життя – це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя – праці, відпочинку, побуту” [8].

Українська валеологічна наука дає своє пояснення: «здоровий спосіб життя – це так звана формула здоров’я, що означає усі дії людини, безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров`я – ФЗЗСВП” [8].

Висновки. Короткий аналіз історичного розвитку поняття “здорового спосібу життя” дає підстави зробити певні висновки про те, що проаналізовані підходи до визначення досліджуваного поняття засвідчують, що даний феномен був предметом широкого наукового вивчення і впродовж тривалого часу склалися різноманітні погляди на дану проблему.

Наприкінці ХХ століття був здійснений аналіз сутності поняття “здорового спосібу життя” та розкрито його науковий зміст. Дане питання розглядалось з позицій медичної науки, основна увага приділялась діяльнісному аспекту здорового способу життя.

На даному етапі наукові дослідження виявили обмеженість таких підходів і надали перевагу комплексному розумінню здорового способу життя. Даний феномен розглядається сьогодні як сукупність зовнішніх і внутрішніх умов життєдіяльності людського організму, що сприяють зміцненню функціонального стану систем організму, а також сукупність раціональних методів, спрямованих на зміцнення здоров’я, гармонійний розвиток особистості, задоволення життєво важливої потреби в здоров’ї. Таке розуміння здорового способу життя уможливлює успішне формування досліджуваного феномена в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.

Література:

1. Бойченко Т. Основи здоров’я. Експериментальний підручник для учнів / Тетяна Бойченко, Наталія Колотій. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Український ін-т соціальних досліджень, 2004. – С. 8.

2. Бабюк Т.Й. Теоретичні аспекти проблеми здоров’я та виховання здорового способу життя особистості / Т.Й. Бабюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2005. – Вип. 8. – Книга 2. – С. 116.

3. Изуткин А.М. Социалистический образ жизни и здоровье населения / А.М. Изуткин, Г.И. Царегородцев. – М. : Мысль, 1977. – С. 43.

4. Лисицын Ю.П. Слово о здоровье / Ю.П. Лисицын. – М. : Сов. Россия, 1986. – С. 147.

5. Кондратюк С.М. Особливості виховання здорового способу життя у молодших школярів / С.М. Кондратюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2009. – Вип. 13. – Книга 2. – С. 217.

6. Піндер Л. Новий погляд на структуру: Вивчення становища щодо розвитку політики пропагування здоров’я в Канаді / Л. Піндер // Пропагування здоров’я. – Видавництво Оксфордського університету, 1988. – Т. 3. – № 2. – С. 205–212.

7. Царегородцев Г.И. Что такое здоровье? / Г.И. Царегородцев. – М. : Знание, 1976. – 96 с.

8. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / [О.Яременко, О. Балакірєва, О.Вакуленко та ін.] – К. : УІСД, 2000. – 207 с.

У даній статті коротко проаналізовано історичний розвиток поняття “здорового спосібу життя”. Також розкриваються погляди науковців на сутність даного феномена, проаналізовано зміст досліджуваної категорії.

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя.

В данной статье коротко проанализировано историческое развитие понятия «здорового образа жизни». Также раскрываются взгляды ученых на сущность данного феномена, проанализировано содержание исследуемой категории.

Ключевые слова: здоровье, здоровый образ жизни.

This article provides a brief historical analysis of the concept of “healthy lifestyle”. The publication details are different views on the nature of the phenomenon of healthy lifestyles, the study analyzed the nature category.

Key words: health, healthy lifestyle.