Павлун Т., Новотоцких Г., Циндра Р. (Академія митної служби України)

Підвищення ефективності занять з фізичної культури у ВНЗ Ш-ІУ ступеня акредитації: історичні та методологічні аспекти

Навчання студентів у вищих навчальних закладах III-IV ступеня акредитації (далі - ВНЗ) супроводжується новими соціальними і психологічними умовами. Адаптація до цих умов, підвищення інтенсифікації навчального процесу, значні розумово - емоційні навантаження на фоні обмеженого рухового режиму викликають напруження регуляторно - компенсаторних механізмів та потребують розробки науково - обґрунтованих профілактичних дій.

Одним зі шляхів підвищення працездатності студентів, розвитку їх індивідуальних морфо-функціональних можливостей, поліпшення здоров’я є фізична культура. Удосконаленню організації та результативності проведення занять з цієї дисципліни у ВНЗ присвячена низка як вітчизняних, так і зарубіжних наукових досліджень. Саме вивченню історіографії та методології цих наукових розробок і присвячена дана робота.

Всі дисертаційні роботи, статті, тези, присвячені даному питанню залежно від об’єкту дослідження можна поділити на наукові розробки щодо підвищення ефективності занять з фізичної культури загалом у всіх вищих навчальних закладах та роботи, в котрих це питання розглянуто виключно у зв’язку зі специфікою навчального закладу дослідника. Наприклад, питання покращення занять з фізичної культури у вищих медичних навчальних закладах розглянуто Власовим Г.В., Бобиревою М.М., курсантів вищих військових навчальних закладів - Глазуновим С.І. [1] тощо.

Так, наприклад, Бобирева М.М. пропонує використовувати комплексну методику із застосуванням елементів аеробіки, волейболу й хатха-йоги. З точки зору автора, найбільший інтерес студенти-медики виявляють до волейболу, що пояснюється тим, що для даного виду спорту характерні різноманітні по координації рухи, біг, стрибки, необхідні швидка реакція, гострота зору, точність, психічна стійкість, що має професійно-прикладне значення для лікаря [2]. Подібні роботи безпосередньо не пов’язані зі специфікою майбутньої професії, в них розглядаються загальні питання, які актуальні для предмету фізична культура студентів та для інших спеціальностей. Тому, на слушну думку Федякіна Л.К., Васильковської Ю.А., Авсарагова Г.Р. в цьому прикладі буде не корректно та і немає необхідності виділяти специфіку, спрямованість ВНЗ, в якому проводилися експериментальні дослідження [3].

В свою чергу, всі дослідження, присвячені підвищенню ефективності занять з фізичної культури загалом у всіх вищих навчальних закладах можна поділити на три великі тематичні групи:

1. Першу групу складають дослідження, в яких втілено інтеграційний підхід до вирішення важливих питань фізичного виховання учнівської молоді (роботи Ільїна Є.П., Малиновського C.B. тощо). У ході висвітлення даного підходу фахівці робили акцент на удосконаленні педагогічних прийомів і методики проведення академічних занять зі студентами. Автори цієї групи робіт при описі отриманих результатів не використовували структурну оцінку функціональних і фізичних можливостей студентів ВНЗ.

2. Друга група досліджень (Никитюка Б.А., Сальникова В.А.) характеризується вивченням переважно біологічних, фізіологічних і психологічних якостей не тільки вітчизняних, а й іноземних студентів. Результати цієї групи робіт розкривають особливості взаємодії фізіологічних і психологічних компонентів в ході вікового розвитку, адаптації студентів ВНЗ до навчального процесу. Однак, у цих дослідженнях не приділялася увага структурі функціональних і фізичних можливостей студентів.

3. Третю групу досліджень питань удосконалення змісту занять з фізичної культури учнівської молоді склали роботи Ларіонова H.H., Вайнік Г.А., Анісімова А.Ю., в яких вирішувалися важливі практичні завдання. Для вирішення цих завдань автори використовували принципово різні підходи, не враховуючи компоненти структури функціональних і фізичних можливостей студентів з різних країн світу [4].

Щодо засобів покращення ефективності занять з фізичної культури, то наукові роботи з даного питання розподілились у наступному відсотковому співвідношенні. На вивчення впливу різноманітних засобів східних і західних оздоровчих систем на фізичну підготовленість студентів, профілактику захворювань опорно-рухового апарату, захворювань органів зору, професійно-прикладну підготовку молоді направлені 18 % наукових досліджень.

У зв’язку з широким розповсюдженням захворювань органів дихання в значній частині робіт (14,1 %), рекомендується використання в процесі фізичного виховання студентів різне поєднання дихальних вправ і оздоровчих систем Бутейка, Стрельникової, йоги для профілактики захворювань, навчанню раціональному диханню, підвищенню працездатності і корекції психофізичного стану молоді. Такі вчені як Карась Т.Ю., Третьяков А.С. та інші рекомендують використовувати для підвищення мотивації до занять фізичною культурою в основному у жіночого контингенту вправи у водному середовищі (10,3%). Група авторів для вдосконалення процесу фізичного виховання, підвищення рівня фізичної підготовки чоловічого контингенту рекомендують використовувати елементи атлетизму, гирьового спорту, боксу та атлетичної гімнастики (10,3%).

Для підвищення рівня здоров’я і адаптаційних можливостей організму студентів окрема група вчених (3,8%) рекомендують використовувати природно-кліматичні чинники. Ільїнич В. І. (2005) та ін. вважають, що важливу роль в освоєнні професії, досягненні вершин професіоналізму відіграє вміле використання цінностей фізичної культури, що забезпечує збереження і зміцнення здоров’я, фізичного і духовного розвитку, рухової підготовленості як найважливіших складових професіоналізму. У даному напрямку працювало близько 12 % від загальної кількості фахівців [2, 4, 5 та ін.].

В даний час професійно-прикладна фізична підготовка є однією з найбільш інтенсивно розвинених областей сучасного теоретичного знання і практичної діяльності дослідників у галузі фізичної культури у ВНЗ. Наукові розробки, присвячені даній області мають дуже різноманітний характер та специфіку. Дослідники, використовуючи статистичний, аналітичний, експериментальний, порівняльний, історичний та інші методи, окреслили загальні закономірності проблем, що виникають під час проведення занять з фізичної культури у ВНЗ та надали свої слушні рекомендації задля покращення цих занять. Вивчення історіографії даного питання та застосування знань у практичній діяльності дозволить підвищити ефективність та результативність фізичної культури, що сприятиме покращенню стану здоров’я студентів.

1. Глазунов, С. І. Шляхи підвищення ефективності занять з фізичного вдосконалення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів / С. І. Глазунов // Теорія та методика фізичного виховання. - 2008. - №10. - С. 14-16.

2. Бобырева М. М. Совершенствование методики профессионально-прикладной физической подготовки студентов медицинских вузов : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / М. М. Бобырева. - Алматы, 2008. - 27 с.

3. Федякина, Л.К. Анализ исследований по совершенствованию процесса физического воспитания студентов вузов / Л.К. Федякина, Ю.А. Васильковская, Г.Р. Авсарагов // Физическое воспитание студентов. - 2010. - № 2. - С. 119-123.

4. Шуняева Е. А. Физическое воспитание студентов вуза с низким уровнем развития скоростно-силовых качеств и выносливости средствами легкой атлетики : автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04/ [Место защиты: Всерос. науч.-исслед. ин-т физ. культуры и спорта]. - Москва, 2007. - 26 с.

5. Приткова Є. Г. Актуальні проблеми та напрями вдосконалення вузівського фізичного виховання [Текст] / Є. Г. Приткова, В. Б. Мандриков / / Молодий вчений. - 2012. - № 1. Т.2. - С. 118-122.