Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АГРОФОРМУВАНЬ

Соціально відповідальні суб’єкти господарювання стають частиною соціального та бізнесового життя, переходячи від простіших до більш розвинених форм і концепцій функціонування [3]. Обізнаність щодо соціальної відповідальності в Україні зростає, і все більше й більше агроформувань впроваджують принципи та програми соціальної відповідальності у свою ділову практику. За останні десять років було дуже мало соціальних програм для інвестицій у громади національного рівня, але ряд міжнародних агропродовольчих компаній та їх українських філій почав розробляти філантропічні програми (наприклад, програми компанії “ Данон” по пропаганді здорового дитячого харчування, створенню молочарських кооперативів та розвитку сільських територій, корпорації “Філіп Моріс” по лікуванню дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи).

Деякі підприємства розробляють власні концепції та програми соціальної відповідальності бізнесу і проголошують свою поведінку щодо неї. В українській економіці переважають галузі важкої (енергетика, металургія, важке машинобудування тощо), харчової та переробної промисловості, сільського господарства [2]. Тому розвиток соціальної відповідальності підприємств національного господарства залежить від відношення суб’єктів господарювання до неї саме у цьому секторі. Необхідно відзначити, що вони показують гідні приклади соціальної відповідальності, принаймні на рівні великого агробізнесу.

В Україні представлені практично всі транснаціональні корпорації, які контролюють світове виробництво та споживання продовольчої продукції та відомі своїми доброчинними акціями. Проте якість та безпека продуктів харчування в них часто поступається вітчизняним аналогам. Однак частка вітчизняних респондентів (учасників різних соціологічних опитувань), які сприймають міжнародні компанії як більш соціально відповідальні, ніж національні або місцеві, є найвищою серед усіх країн, де проводилося обстеження. Це свідчить про значну довіру українців до ЗМІ та реклами і недостатню обізнаність щодо виробництва, зокрема, сільськогосподарської сировини і продукції.

Багато великих агроформувань в Україні успадкували велику соціальну інфраструктуру (заклади охорони здоров’я та культури, дитячі садки, будинки відпочинку, житлово-побутові комплекси тощо), яку вони продовжують утримувати, вважаючи це здійсненням соціальної відповідальності [4]. Також недостатня бюджетна підтримка охорони здоров’я та освіти, культури та мистецтва в Україні спонукають підприємства підтримувати ці сфери, надавати адресу допомогу фізичним особам або здійснювати інвестиції у відповідні фонди.

Значне податкове навантаження, недосконалість та погане виконання законів дають можливості недобросовісним підприємствам агробізнесу функціонувати в тіньовому секторі. Згідно різних оцінок, у 2013 р. обсяг тіньової діяльності досяг значних масштабів та перевищив 40% загального ВВП. Це дозволяє їм функціонувати поза системою національного обліку, не показувати реальні прибутки та не сплачувати відповідні податки, не здійснювати програми із соціальної відповідальності. Крім того, деякі підприємства застосовують тіньову зайнятість, виплачуючи зарплати, нижчі за прожитковий мінімум, часто без офіційного оформлення працівників, що не тільки не відповідає засадам соціальної відповідальності, а містить ознаки кримінальних або адміністративних порушень.

Україна має досить розвинене трудове законодавство. Отже, програми соціальної відповідальності, пов’язані з трудовими ресурсами та відносинами підприємств, повинні концентруватися на забезпеченні дотримання законів про працю, а не на порушенні їх. Країна має достатньо прийнятний рівень формальних зобов’язань щодо оплати праці, але про належний рівень їх виконання аграрними суб’єктами господарювання не йдеться до цих пір. Мають місце численні порушення існуючих норм і вимог щодо мінімального прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, термінів її виплат тощо [1]. Для сільських територій характерні високий рівень безробіття, незахищений ринок праці, низька зайнятість жінок та молоді, тощо. Саме ці проблеми потрібно вирішувати на засадах соціальної відповідальності.

Література:

1. Мельник С.В. Шляхи стимулювання соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу [Електроний ресурс] / С.В. Мельник, Т.А. Тресвятська, Л.В. Будьонна. – Режим доступу: www.lir.lg.ua/shlahi.doc.

2. Резнік Н. Соціальна відповідальність бізнесу: сутність і теоретичні аспекти / Н. Резнік // Журнал європейської економіки. – Том 13 (№ 3). – 2014. – С. 317-325.

3. Тарасенко І.О. Оцінка соціальної відповідальності бізнесу в управлінні сталим розвитком підприємства / І.О. Тарасенко // Маркетинг в Україні. – 2009. – № 5. – С. 54-60.

4. Шедяков В.Є. Соціальна відповідальність бізнесу і сталий розвиток країни / В.Є. Шедяков // Соціальна психологія. – 2011. – № 3 (47). – С. 69-77.