Новак А.О.

аспірант кафедри державного будівництва Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна

Відповідальність органів місцевого самоврядування за невиконання або неналежне виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади

Одним із засобів забезпечення законності виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади органами місцевого самоврядування має стати їхня юридична відповідальність, яка не тільки гарантує демократичну організацію влади на місцях, а є запорукою прогресивного розвитку суспільства в цілому, важливим чинником утвердження і забезпечення легітимності муніципальної влади.

Згідно з ч.3 ст.143 Конституції України суб’єктами здійснення делегованих повноважень є органи місцевого самоврядування: «органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади» [1]. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує суб’єктів виконання делегованих повноважень і визначає, що ними є саме виконавчі органи місцевого самоврядування [2]. Виконавчі органи місцевого самоврядування здійснюють делеговані повноваження і є відповідальними перед радами, що створили їх. Тому необхідно вирішити питання щодо суб’єкта відповідальності за здійснення делегованих повноважень перед державою: це буде виконавчий орган місцевого самоврядування чи відповідна рада, яка має змогу приймати рішення щодо особливостей реалізації делегованих повноважень на відповідній території. Враховуючи, що відповідальність повинні нести органи місцевого самоврядування, що безпосередньо здійснюють делеговані повноваження, доцільно б було закріпити цю відповідальність за виконавчими органами місцевого самоврядування.

Виконавчі органи за здійснення своїх повноважень несуть муніципально-правову відповідальність на загальних підставах із представницькими органами місцевого самоврядування перед населенням, державою, громадянами, фізичними та юридичними особами. Крім того, виконавчі органи несуть відповідальність перед представницькими органами місцевого самоврядування. Отже, неналежне здійснення делегованих державних має бути віднесено до відповідальності виконавчих органів місцевого самоврядування перед державою. Вищою формою муніципально-правової відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування є дострокове припинення їх повноважень у встановленому законом порядку.

Законодавство європейських та низки інших зарубіжних країн вже на законодавчому рівні встановило відповідальність органів місцевого самоврядування перед державою за невиконання або неналежне виконання делегованих державних повноважень в межах наданих ресурсів. Наприклад, в Німеччині державні завдання доручаються громаді (комунальному самоврядуванню), але через її певні органи, оскільки вони будуть нести відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання переданих повноважень. В Японії за реалізацію делегованих повноважень (агентських функцій) місцевий орган несе відповідальність не перед представницьким органом (радою), а перед відповідною державною контролюючою інстанцією. У скандинавських країнах, у Великобританії та ін., контроль за делегованими державними повноваженнями здійснюють спеціальні відносно незалежні контролери–омбудсмени (зі шведського “ombudsman” – представник інтересів, перекладач), порушуючи питання про відповідальність посадових осіб муніципалітетів за неправильне їх здійснення.

В Україні зараз не передбачена конкретна відповідальність органів місцевого самоврядування за невиконання делегованих повноважень. У ч.2 ст.76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено тільки принцип підконтрольності за виконання делегованих повноважень, згідно з яким органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У разі неподання органами місцевого самоврядування відповідним органам контролю інформації про виконання окремих делегованих повноважень не передбачено жодних заходів відповідальності. При виявленні невідповідності акту органа місцевого самоврядування, прийнятого з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, законодавству України, муніципальний орган лише оповіщається про невідповідність акта. У разі виявлення в результаті перевірки певних порушень чи зловживань делегованими повноваженнями з боку органів місцевого самоврядування матеріали передаються відповідним правоохоронним органам і вищестоящим органам виконавчої влади.

Відсутність юридичної відповідальності на практиці розглядається по- різному: з одного боку, органи місцевого самоврядування убезпеченні від тиску з боку держави, особливо в умовах недофінансування делегованих повноважень, а з іншого – створені підстави для навмисного невиконання повноважень. Одночасно це порушує засади контрольної діяльності, перетворюючи її на фікцію.

Для української системи місцевого самоврядування варто визнати можливим застосування зарубіжного досвіду встановлення відповідальності за реалізацію переданих на місцевий рівень державних повноважень. Крім цього вітчизняному законодавству відома модель відповідальності органів іншої форми публічної влади. Маємо на увазі відповідальність місцевих державних адміністрацій перед районними та обласними радами за невиконання делегованих ним цими радами повноважень. Так, згідно з Конституцією України районна та обласна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає відповідне рішення [3]. Відповідно, у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» доцільно закріпити можливість органів виконавчої влади порушувати перед уповноваженими органами місцевого самоврядування (місцевими радами) вмотивоване питання щодо відповідальності виконавчих органів місцевого самоврядування за невиконання або неналежне виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Органи та посадові особи повинні нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання делегованих їм повноважень лише в тій мірі, в якій вони були забезпечені органами державної влади необхідними матеріальними і фінансовими засобами. Зокрема, це може бути встановлено у двосторонніх актах між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, таких, наприклад, як Угода щодо регіонального розвитку Івано-Франківської області між Кабінетом Міністрів України та Івано-Франківською обласною радою від 6 жовтня 2010 р. [4].

Забезпечення реальної відповідальності органів місцевого самоврядування за реалізацію закріплених за ними повноважень можливе за наявності таких передумов: 1) законодавчого визначення засад, принципів та критеріїв розмежування повноважень місцевого самоврядування та повноважень органів державної влади у вирішенні питань на територіальному рівні; 2) дотримання європейських принципів місцевого самоврядування: повноваження повинні реалізуватися органами місцевого самоврядування під власну відповідальність, за реалізацію ж переданих державою повноважень має наставати солідарна відповідальність і органу самоврядування, і державної інституції; 3) законодавчого запровадження чіткої юридичної відповідальності виконавчих органів місцевого самоврядування за реалізацію покладених на них повноважень. Це можливо лише тоді, коли відповідні зобов’язання та відповідальність буде брати на себе й держава. Зокрема, у Німеччині щодо цього діє правило: при постановці завдань перед громадами держава несе відповідальність за їхнє фінансування. У разі ж недостатності фінансування або його відсутності громади мають право звертатися до конституційних судів земель.

Погоджуючись з думками різних вчених, вважаємо доцільним і необхідним законодавчо закріпити:

· відповідальність виконавчих органів місцевого самоврядування за невиконання або неналежне виконання делегованих їм повноважень органів виконавчої влади;

· відповідальність за відмову без вагомих, обґрунтованих причин від виконання делегованих повноважень;

· відповідальність органів, що делегували повноваження, та їхніх посадових осіб за незабезпечення, недостатнє забезпечення матеріально-фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами, які повинні бути законодавчо передбачені для належного виконання делегованих повноважень;

· матеріальну відповідальність органів, що делегували повноваження, та їх посадових осіб у випадку якщо їхні рішення, дії чи бездіяльність призвели до неможливості подальшого виконання делегованих повноважень чи потягли за собою матеріальні збитки [5].

Важливим напрямком вирішення існуючих проблем у сфері здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади є необхідність прийняття єдиного закону про делеговані повноваження, який би закріпив основні засади делегування повноважень; механізм реалізації таких повноважень; юридичну відповідальність органів місцевого самоврядування за невиконання, неналежне виконання делегованих повноважень та державних органів, що здійснили делегування; порядок вирішення компетенційних спорів, що виникають в ході реалізації делегованих повноважень.

Список використаної літератури:

1. Конституція України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2006.– 48 с.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21. 05. 97р. // Відом. Верх. Ради України. – 1997. – № 24.

3. Журавель Я. Проблеми правового регулювання порядку здійснення делегованих повноважень / Я. Журавель // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №11. – С. 36-38.

4. Галіахметов І., Кожушко С. Основні засади та принципи відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект / І.А. Галіахметов, С.І. Кожушко // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 6. – С. 135-147.

5. Сторожук І. Принцип делегування повноважень у місцевому управлінні / І.П. Сторожук // Університетські наукові записки. – 2005. – №4 – С. 231-236.