Экономические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

 

Кандидат економічних наук, доцент Олефіренко Т.В.,

 

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

Економічний механізм упровадження інформаційних ресурсів освітньої діяльності

в сучасній вітчизняній школі

 

Сучасні докорінні зміни, спрямовані на технологізацію й гуманізацію вищої освіти, впливають на рівень використання інформаційних ресурсів. Водночас на сучасному етапі розвиткуосвітньої галузі мають місце такі суперечності: 1) з одного боку,має місце необхідність інтернаціоналізації програм і можливостей отримання підготовки у рамках системи вищої освіти, але поряд з цим, – і необхідність забезпечити більш повну відповідність конкретним умовам на місцях, у регіонах, так і особливостям студентів у рамках освіти; 2) масштабний розвиток технологій завдяки великому прогресу у сфері фундаментальних досліджень, які проводяться у вищих навчальних закладах, при одночасному недовикористанню цих технологій у сфері підготовки спеціалістів.

Численні розвідки щодо вдосконалення системи стратегічного управління вищою освітою шляхом сучасних інформаційних технологій, управління інноваційним потенціалом (А. Андрощук, Л. Гайдук, В. Грига, О.Косенко); забезпечення інформатизації вищої освіти (Л. Зайнутдінова, І. Захарова, Є. Полат, І. Роберт); розкриття організаційніх аспектів упровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій (С. Бондарева, В. Биков, Т. Габай, М. Жалдак, П. Корчемний, Ю. Машбіц); розгляд питань оцінки і моніторингу якості освіти (Б. Вульфсон, Г. Келс,  Г. Мотова, В. Наводнов) засвідчують актуальність інформатизації сучасного вишу.

Корпоратизація навчальних закладів у дослідницький університет зможе забезпечити: 1) проведення ним власними силами вагомих наукових фундаментальних досліджень і прикладних розробок; 2) орієнтацію на сучасні напрями науки, високих технологій та інноваційний сектор в економіці, науці та техніці; 3)  оволодіння навиками не тільки отримання нових знань, а також і їх збереженням і трансфером;4)  підготовку наукових кадрів через аспірантуру й докторантуру; 5)  можливість інтеграції до міжнародної системи науки й освіти; 6) сприйнятливість до світового досвіду та гнучкість стосовно нових напрямів наукових досліджень і методології навчання; 7) формування навколо університету особливого інтелектуально наповненого інноваційного середовища; 8) конкурентоспроможність університету в масштабі регіону, країни, світу; 9) академічну мобільність кадрів і студентів; 10) багаторівневі програми підвищення кваліфікації і перепідготовки.

На відмінність від вузькопрофільних навчальних закладів корпоративний університет зможе реалізувати різні програми, які ґрунтуються на міждисциплінарних підходах.

Корпоративна інформаційна база дозволить забезпечити: 1) задоволення наявних інформаційних потреб щодо відображення навчального процесу; 2) оперативність і всебічність відображення обліково-аналітичної інформації з можливістю отримання на її основі необхідних показників;3) налагодження процесу оброблення даних для оптимізації інформаційних зв’язків; прогнозування можливостей ефективної реалізації організаційно-економічного механізму інформатизації вищої освіти; 4) практичну реалізацію отриманих результатів аналітичного забезпечення вищої освіти.

Водночас, на шляху упровадження нових технологій в освіті постає необхідність докорінного оновлення ІТ-інфраструктури ВНЗ: нове програмне забезпечення не може бути встановленим на застарілі сервери, а недостатньо міцні канали передавання даних не забезпечують сучасних вимог щодо доступу зрослої кількості студентів до інформаційних ресурсів університетів. При цьому докорінна модернізація інфраструктури вимагає, як правило, настільки сутнісних засобів і часу, що інноваційні технології освіти стали практично недоступними для навчальних закладів.

Поетапність упровадження інформаційних засобів навчання в освітнє середовище ВНЗ в рамках реалізації організаційно-економічного механізму інформатизації вищої освіти передбачає: 1) забезпечення професіональної й технологічної спрямованості занять із застосуванням електронних і віртуальних засобів навчання; 2) доповнення змісту підготовки майбутніх фахівців теоретичними знаннями і практичними вміннями щодо застосування електронних і віртуальних засобів навчання у професійній діяльності; 3) використання електронних і віртуальних засобів у навчально-методичному забезпеченні фахівців до професійної діяльності.

У сучасних умовах переходу на дворівневу систему підготовки випускників ВНЗ (бакалаври і магістри) набула актуальності проблема сумісного створення навчальних роботодавцями і вищими навчальними закладами. Одним із шляхів розв’язання окресленої проблеми може бути процес інформатизації вищої освіти, одним із напрямів розвитку якого передбачається створення так званого «хмарного» ресурсу, який складається із низки хмарних сервісів, який допоможе ВНЗ і роботодавцям (комерційним і державним структурам) організовувати сумісний освітній процес, який визначає роботодавець.

Розв’язуючи проблеми, що виникають, пов’язані з упровадженням системи залікових одиниць на рівні єдиної освітньої системи в межах європейського простору, необхідно враховувати таке:

         – доцільність укрупнення курсів, тобто об’єднання тем окремих курсів, у тому числі суміжних;

         – актуальність перенесення акценту на самостійну роботу студентів під час скорочення кількості аудиторних годин;

         – перспективність уведення модульних графіків навчального процесу для скорочення кількості одночасно виучуваних дисциплін;

         – необхідність організації самостійної роботи студентів по-новому, тобто створення системи завдань, яка навчає студентів пошуку, аналізу й інтерпретації інформації;

         – необхідність організації інтегрованих міждисциплінарних видів робіт, ділових ігор, групових дослідницьких проектів тощо;

         – обов’язковість використання незалежної експертизи на найрізноманітніших етапах навчання у вигляді публічних захистів курсових робіт і заліків з практики, прийому заліків та екзаменів викладачами, які викладали певний курс.

Адаптація до освітнього середовища вишу передбачає таку модифікацію системи знань, яка забезпечує багаторівневу систему їх репрезентації, оперативний доступ до них і телекомунікаційну взаємодію студентів і викладачів для досягнення цілей навчання.

Як і в кожному системному проекті, у структурній реформі європейської вищої школи дають про себе знати і різні рівні розвитку освітніх систем, і культурно-освітні традиції, і різний ступінь психологічної готовності до активного включення в процес. У частині європейських країн освіта через усе життя розглядається як частина (ціль, задачі) системи вищої освіти. Тим не менш, розв’язати будуть ті, хто активно залучився до Болонського процесу, і тим, хто надає перевагу до очікування часу і сподівається на здоровий консерватизм освітніх систем, здатних до самозахисту, саморозвитку і відторгнення іншого, іншорідного і завчасного.

Отже, доцільна побудова навчального процесу на основі відповідного інформаційно-освітнього середовища вищого навчального закладу неможлива без етапу дидактичного проектування, яке є основною умовою вдосконалення освітнього процесу в сучасному виші. Проектування із залученням сучасних інформаційних технологій є невід’ємним складником технології побудови змісту, матеріальних і операційно-діяльнісних компонентів підготовки майбутніх спеціалістів та формування сучасного інформаційно-освітнього середовища вишу.