Педагогічні науки/ 2. Проблеми підготовки фахівців

К.пед.н. Андріяко Т. Ю., к.пед.н. Россоха М. Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Завдання системи управління процесом формування конкурентоспроможності випускників ВНЗ

Нові соціально-економічні умови вимагають змін у національній системі вищої освіти, а тому одним із найважливіших завдань вищої школи є підготовка кваліфікованих кадрів, конкурентоспроможних на ринку праці. Саме тому дослідження проблеми управління процесом формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі є важливим і актуальним.

В реальності оцінка рівня конкурентоспроможності фахівця здійснюється по закінченні циклу навчання і виражається відповідністю об’єктивним вимогам роботодавця, робочого місця або посади, яку треба довести в умовах суперництва. Конкурентоспроможність майбутнього фахівця – випускника вищого навчального закладу – ми визначаємо через поняття «продукт освітньої діяльності», якій створюється в системі освітньої діяльності і якій розподіляється і споживається через ринок праці. Під продуктом освітньої діяльності слід розуміти систему професійних знань, умінь, навичок, компетентностей, особистісних характеристик і якостей випускника вищого навчального закладу, що отримані і сформовані в ході освітнього процесу, носієм яких виступає особистість фахівця, який по закінченні циклу навчання виступає самостійним суб’єктом на ринку праці.

Отже, конкурентоспроможність особистості слід визначати як багаторівневе утворення, яке інтегрує індивідуальні характеристики з показниками якості робочої сили, яка проявляється у професійній діяльності і проектується на всі сфери життєдіяльності людини.

Для забезпечення цільової орієнтації навчального процесу на формування цієї якості, конкурентоспроможність майбутнього фахівця доцільно представити як систему взаємопов’язаних компетентностей, що відображають специфіку професійної діяльності, орієнтуються на задоволення вимог і потреб роботодавців, визначають особистісні якості тощо.

Процес формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця як об’єкт управління, являє собою професійно орієнтований педагогічний процес, концептуальну основу якого становить специфіка майбутньої професійної діяльності фахівця, а базою виступає педагогічна взаємодія викладача і студента; має певні етапи, що реалізуються в часі і вможливлюють формування професійних і особистісних якостей майбутнього фахівця; здійснюється на основі системного підходу, а також із застосуванням підходів особистісно орієнтованого, особистісно-діяльнісного, рефлексивного, професіографічного, акмеологічного, компетентнісного та інших; включає до своєї структури мету, зміст освіти, етапи формування компетентності конкурентоспроможності майбутнього фахівця, організаційно-педагогічні умови і результат, що втілюється у продукті освітньої діяльності; спрямований на формування готовності фахівця до здійснення професійної діяльності як результату цільового становлення особистості.

З огляду на специфіку процесу формування конкурентоспроможності, управління ним доцільно розглядати з позицій процесного управління. При цьому основними характеристиками і властивостями управління як сукупності управлінських дій, що забезпечують створення продукту освітньої діяльності, є його цілеспрямованість, урахування людського чинника, наявність зв’язків між суб’єктами і об’єктами управління, розподіл управлінських функцій та система моніторингу.

До основних завдань, що постають перед системою управління процесом формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців, ми відносимо розв’язання таких питань:

- по-перше, освітня діяльність повинна мати тісний взаємозв’язок із зовнішнім середовищем, передбачати майбутнє й узгоджувати з ним власні дії;

- по-друге, проект продукту освітньої діяльності, який пропонується споживачам освітніх послуг, має враховувати реальність майбутньої професійної діяльності з огляду на вимоги роботодавців і надавати освітні послуги, що забезпечать конкурентоспроможність майбутнього фахівця;

- по-третє, освітня діяльність має бути здатною досягати прогнозованого результату, що, у свою чергу, вимагає створення відповідних умов для досягнення ключових результатів функціональної діяльності;

- по-четверте, освітня діяльність має бути здатною будувати освітні програми відповідно до індивідуальних потреб особистості й ринку праці, що означає створення освітнього середовища, у рамках якого реалізуються комунікативний режим навчання, ефективна самостійна робота, формується компетентність конкурентоспроможності, створюються умови саморозвитку особистості майбутнього фахівця;

- по-п’яте, система управління має створювати інтерес з боку потенційних роботодавців до своїх випускників, у яких компетентність конкурентоспроможності сформована на належному рівні.

Нарешті, система управління процесом формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців має забезпечити системний контроль за якістю їх підготовки і рівнем сформованості їхньої конкурентоспроможності.

Система управління процесом формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців характеризується тим, що вона має у своїй структурі підсистеми управління, є багатоцільовою, полікритеріальною, ієрархічною, чутливою до зовнішніх чинників, емерджентною і динамічною. Система управління процесом формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця має ґрунтуватися на чітко сформульованих принципах управління; визначати суб’єктів і об’єкти управління; бути підпорядкованою меті процесу формування конкурентоспроможності; будувати ефективну організаційну структуру управління; виокремлювати функції управління і чітко визначати їх за рівнями ієрархії організаційної структури; конкретизувати види діяльності і результати ключових процесів в межах визначених функцій.