МЕДИЦИНА
О.Л.Метла, В.Г.Корнієвська,
Ю.І.Корнієвський
ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ
РОДИНИ АЙСТРОВИХ У
КОСМЕТОЛОГІЇ
Запорізький державний медичний
університет
З давніх часів косметологія змикається з медициною.
Папіруси присв’ячені медицині, містять і косметичні рецепти. Першим письмовим
документом, що містив відомості по косметології і доглядом за обличчям та тілом
був папірус Еберса, в якому ретельно викладені вказівки, як вмиватися миртовою,
оливковою і кунжутною оліями з Північної Африки, Палестини і Аравії.
Перший довідник з косметології був складений царицею Клеопатрою. Згадки
про використання пахучих речовин стародавніми народами Середньої Азії і
Закавказзя наводяться в «Основному тексті» стародавніх св’ященних книг Нізамі, Фурдоусі, Руставелі.
Нізамі в поемі «Іскандер – Наме» описує пахощі:
Колыбель золотую, как должно, сплели,
Изнутри камфорой надушили и вязь
Из атласа и зерны кругом
обвилась.
Из алоэ и муксуса аромат
Докатился волной до горы Арарат …
Єгиптяни виготовляли з лікарських рослин бальзами, косметичні помади.
Фараон Тутмос III
здійснив військовий похід в Сирію, щоб поповнити запаси лікарських рослин.
Пізніше знання з косметології були перенесені в Грецію та Рим.
В
останні роки, не зважаючи, на успіхи в області синтезу хімічних сполук,
зацікавленість до природних сполук цілющих рослин виросла. Характерною
особливістю сучасної косметології являється
ускладнення рецептури косметичних засобів завдяки введенню біологічно
активних речовин природного походження.
Біологічно активні речовини
рослин представляють собою органічні кислоти, вітаміни, ферменти, флавоноїди,
дубильні речовини, ефірні олії,
фурокумарини, акалоїди, фенологлікозиди, фітостерини, сапоніни, мікроелементи,
полісахариди, глікозиди, фітонциди, цукри, антоціани, кумарини, фітогормони.
Лікарські рослини можуть бути використані як допоможні так і основні засоби.
Лікарські рослини використовуються в фітокосметології у вигляді
настоянок, настоїв, відварів, екстрактів, мазей, кремів, аплікацій, масок,
полоскань, фітольоду. Лікарська рослинна сировина хамоміли, лопуха, цикорію,
нагідок, череди, оману, підбілу. кульбаби, волошки синьої використовуються у косметології.
Сировина із хамоміли лікарської
(Chamomilla recutita (L.) Rauschert)
використовуються при дерматиті, запаленні
шкіри і фурункулах, трофічних виразках; як засіб, що зміцнює волосся тощо. З
квіток отримують ефірну олію, яку
використовують у парфумерії, косметології, ароматерапії.
Косметологічна дія. Освітлює, заспокоює і розгладжує, чутливу шкіру. Оптимізує метаболізм
шкірних клітин і капілярний кровообіг, надає омолоджуючу дію. Усуває
почервоніння, роздратування, лущення і свербіння шкіри. Укріплює, підвищує
еластичність, злегка освітлює волосся, додає їм силу і блиск. Надає регенеруючу і ранозагоювальну дію, застосовується при герпетичному, вугровому, гнійничковому
висипі, при запаленні нігтьового ложа (панарицій). Хамоміла проявляє
антизапальну і антисептичну дію, заспокоює, робить більш еластичною чутливу і
подразнену шкіру, усуває сухість, лущення, очищає пори, укріплює тканини шкіри.
Азулен входить до складу засобів за доглядом за шкірою і волоссям,
використовується в косметичних засобах для дітей, входить до складу кремів
після бриття та зубних елексирів.
Зовнішньо
при екземі використовують мазь з коренів кульбаби (Taraxacum officinale Webb ex Wigg.), сік вживається при
пігментних плямах на шкірі.
У
дерматології й косметології відвар та
настій коренів - при дерматиті,
вугрях, ластовинні, фурункулах та медикаментозному дерматиті.
Настоянку
лопуха справжнього ( Arctium lappa L.) використовують - при червоних вуграх,
плішивості, запаленнях сальних залоз. Настій
коренів на прованській олії (Oleum Bardanae) під назвою "реп'яхова олія"- використовують
для зміцнення та стимулювання росту волосся, лікування облисіння, плішивості,
висівковидного лишаю, себореї.
Настій листя використовують для
компресів при екземі, лишаях, виразках та гнійних ранах. Враховуючи механізм
дії, народна медицина рекомендує корінь
цикорію (Cichorium intybus L.) всередину при дерматозах
(екземі, нейродерміті, шкірному свербінні, кропивниці, себороїдному дерматиті),
псоріазі, вітиліго, облисінні, фурункульозі, вульгарних вугрях як седативний,
сечогінний, жовчогінний засіб і з метою регуляції обмінних порушень в
організмі. Зовнішньо відвар кореня цикорію використовують для ванн, примочок,
пов'язок при сверблячих дерматозах, подагрі; кашка з коренів цикорію в
болгарській медицині застосовується для лікування фурункульозу.
При зовнішньому застосуванні нагідки (Calendula officinalis L.)надають пом'якшувальну дію і заспокоюють свербіння шкіри.
Завдяки антисептичним, протизапальним
властивостям і здатності викликати рубцювання нагідки рекомендуються при лікуванні
уражень шкіри. За допомогою нагідок лікують
тріщини шкіри, невеликі ранки, сонячні опіки, укуси комах. Рослина входить до
складу препаратів для догляду за шкірою і косметичних засобів.
У дерматології квітки нагідки
застосовуються при псоріазі, алергічних дерматозах (екземі, нейродерміті,
шкірному свербінні, фурункульозі) як антитоксичний, протизапальний засіб. Згідно
з останніми даними календула містить мідь. Враховуючи це, календулу
застосовують при вітиліго всередину і зовнішньо, відзначали у ряді випадків
появу репігментації. Нагідки лікарські
містять речовини, що зв’язують вологу. Діє на шкіру як протизапальний,
дезинфікуючий засіб, покращує процеси регенерації укріплює капіляри шкіри,
відновлює шкірний покрив, блокує механізми старіння шкіри і підвищує міцність
капілярів, видаляє жир і сприяє закриттю пор.
Зовнішньо нагідки у вигляді полоскань використовуються при піодермітах. Рекомендується екстрактом нагідок змащувати тріщини кутів рота. Екстракт готують з
квіток нагідок і рослинної олії в
співвідношенні (1:5). Відзначається добрий
результат, особливо за наявності стафілококової і стрептококової інфекцій.
На ділянки,
уражені екземою, прикладають примочки або змащують їх розведеною настоянкою з квіток нагідки.
Ластовиння на обличчі рекомендується виводити щоденними змазуваннями (вранці і ввечері) соком з листя нагідок, лимону, ягід смородини
червоної і мигдалевою олією в рівних співвідношеннях.
Олійні
екстракти трави череди (Bidens
tripartita L.) мають протизапальні і
ранозагоювальні властивості. Внутрішньо настій череди призначають як засіб, що
покращує обмін речовин, при різних діатезах, при скрофульозі, нейродермітах,
себорейних ураженнях шкіри голови, виразкових процесах на шкірі.
У косметології оман високий (Inula helenium L.)застосовується
зовнішньо і всередину при екземі, нейродерміті і інших дерматозах, у випадках,
коли шкірний алергічний процес поєднується з бронхіальною астмою або глистяною
інвазією.
Зовнішньо підбіл звичайний (Tussilago farfara L.)
використовують як протизапальний і ранозагоювальний засіб. Розім'яте свіже
листя прикладають до наривів, інфікованих ран, виразок та фурункулів. Настоєм
із суміші листя підбілу і кропиви дводомної
миють голову при випадінні волосся та при лупі й свербінні шкіри.
Застосовується в дерматології при
бешиховому запаленні, піодермії, пігментних плямах на шкірі; проявляє яскраво
виражену пом’якшувальну і протизапальну дію на шкіру, містить сірку, яка
проявляє оздоровчу дію на шкіру.
Зовнішньо товчене свіже листя у вигляді кашки накладають на фурункули, бешихове запалення. Міцним відваром
миють голову; при облисінні, себореї, свербіжі волосистої частини голови.
Волошка синя – (Centaurea cyanus L.) Настій подрібнених кошиків використовують- при лупі, випадінні
волосся, круговій плішивості.
Для
догляду за жирною шкірою, лікування і профілактики вугрового висипу обличчя
протирається щоденно 1-2 рази настоєм квіток волошки, узятих в співвідношенні
1:20. Для цієї ж мети можна
використовувати спиртову настоянку квіток волошки на
горілці в співвідношенні 1:5. Потім настоянку розбавляють
водою навпіл і протирають обличчя. Для
профілактики і лікування сухої і жирної себореї волосистої
частини голови застосовується настій краєвих квіток, в співвідношенні 1:20 для
полоскання волосся після миття. Курс лікування 10-15 процедур.
Застосування лікарських рослин у косметології вимагає
тривалого періоду застосування, особливо при хронічних захворюваннях, тому
необхідний контроль перебігу процесу одужання для корекції призначень
фітозасобів і уникнення можливих реакцій, особливо у людей з алергічними
захворюваннями.
На початкових стадіях хвороби лікарські рослини і
фітопрепарати зважаючи на їх м'яку дію і низьку токсичність можуть стати
провідними засобами лікування хворого зважаючи на широту терапевтичної дії і
низьку токсичність. Проте при призначенні
фітозасобів доцільно
відмовитися від сильнодіючих видів рослинної сировини, ретельно вибирати дози і
тривалість їх застосування.
Відомості про авторів:
Метла О.Л., магістрант кафедри
фармакогнозії з курсом ботаніки ЗДМУ;
Корнієвська
В.Г.,
старший викладач курсу ботаніки ЗДМУ;
Корнієвський
Ю.І., доцент,
завідувач курс ботаніки ЗДМУ.
Адреса для листування:
Корнієвський Юрій Іванович, 69032.м.Запоріжжя.
проїзд Дружний 9А кв.22
Тел.: (061)236-93-75.