Проф., доктор е.н. . Калетник Г.М., к.е.н. Скорук О.П.,

магістрант Пономаренко О.І.

Вінницький національний аграрний університет

Тенденції розвитку біоетанолу в Україні

Країни з розвиненим промисловим виробництвом потребують великої кількості енергоресурсів. Водночас забезпеченість ними в кожній країні різна. Більшість країн, зокрема Україна, імпортують енергоносії з-за кордону. З метою зменшення залежності від імпортних енергоносіїв здійснюється пошук відновлюваних джерел енергії. Сьогодні більш як 50 країн світу законодавчо підтримують розвиток відновлюваних джерел енергії, шукаючи альтернативи традиційному паливу. Одними з альтернативних видів є біологічні види палива (далі - біопаливо), які отримують під час переробки органічної сировини.

Ці питання не залишають байдужими таких науковців, як С. Олінійчука, А. Українця, Г. Калетніка, О. Шпичака. На даний час в електронних і друкованих виданнях публікуються роботи багатьох авторів, які присвячені тому чи іншому аспекту виробництва біопалива, в тому числі – біоетанолу.

З метою диверсифікації джерел енергії, зокрема відновлюваних, урядом було затверджено програму "Етанол" та Програму розвитку виробництва дизельного біопалива відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 р. N 1044. Спиртовими заводами протягом 1998-2004 років виготовлено близько 54 тис. тонн біоетанолу. Проте через відсутність законодавчого врегулювання обов'язковості використання біоетанолу для виробництва бензинів моторних сумішевих, суттєве подорожчання сировини (меляси) та у зв'язку з виявленням на ринку палива значної кількості підробок виробництво біоетанолу було припинено з 1 січня 2005 року .

У 2007 році була затверджена Програма розвитку спиртової галузі на 2007-2011 рр. Основною метою Програми стало збереження виробничого потенціалу спиртової галузі, створення умов для її ефективної роботи за рахунок перепрофілювання частини надлишкових потужностей на виробництво біоетанолу , біопалив, біогазу та іншої продукції.

Спиртова галузь в Україні працює на 37 відсотків своїх можливостей. Надлишок виробничих потужностей створює ряд проблем, які зумовлені природним бажанням споживачів спирту купувати його за найнижчою ціною, змушуючи спиртові заводи працювати практично з нульовою рентабельністю. У значній більшості спиртзаводів останні вісім років не лишалося коштів не тільки на оновлення основних фондів, а й на елементарний поточний ремонт обладнання. Зношеність основних фондів досягає 90-98 відсотків [4].

Всі спиртові заводи (працюючі і непрацюючі) об'єднані у державний концерн "Укрспирт". З одного й того ж підприємства нині вивозиться продукція як хімічного, так і харчового призначення. По-перше, це створює можливість підміни одного продукту іншим і зловживання різницею в ставках акцизного збору. По-друге - унеможливлює введення в продукцію денатуруючих добавок ще на ранніх стадіях технологічного процесу. Річна потужність спиртових заводів України близько 70 млн. дал при потребі 28-30 млн. дал. Тому вільні потужності можуть бути задіяні для виробництва біоетанолу-сирцю. При сьогоднішніму технічному стані більшості спиртових заводів України в собівартості біоетанолу із зерна на сировину припадає 25...27 грн/дал, на енергоносії 6...8 грн/дал [3].

Існуюча система державної монополії на виробництво етанолу як харчового, так і хімічного призначення одними й тими ж підприємствами створює нездоланну перешкоду для інвестування в галузь. Потреби України в підакцизному (харчовому, парфумерному та ін.) спирті - 150-200 тис. тонн, а внутрішній ринок паливного біоетанолу може досягти як мінімум ще 800-1200 тис. тонн на рік. Існуюче становище на ринку біоетанолу, в тому числі і на світовому, дозволяє швидко нарощувати потужності з його виробництва в Україні. Країни ЄС зацікавлені в імпорті з України паливного біоетанолу. Ринок біоетанолу в Європі щорічно зростає на три відсотки - великий потенціал для вітчизняного експорту.

При правильній організації виробництва і обігу спирту, тільки харчовий (включаючи парфумерний і медичний) спирт має вироблятися на державних спиртових заводах і оподатковуватись акцизом. Подальше нарощування виробництва, в тому числі й на експорт, відбуватиметься за рахунок збільшення переробки кукурудзи, інших зернових культур, забезпечуючи стабільний ринок збуту сільгоспвиробникам, створення територіальних багатопрофільних агропромислових комплексів. Це дозволить впровадити в економіку України агропромислові підприємства для виробництва поновлюваної сировини, її комплексної переробки в біопаливо та паливні компоненти, харчові продукти, комбікорми та іншу продукцію, що забезпечить сталий розвиток територій [1].

Отже, необхідний комплексний системний підхід для створенні оптимальних умов для розвитку виробництва та споживання біоетанолу, зокрема: запровадження заходів державної підтримки виробництва біопалив, сільськогосподарської сировини, техніки та обладнання; довгострокове кредитування інвестиційних проектів; дообладнання підприємств – виробників біоетанолу схемами з переробки крахмалевмісної сировини; запровадження виробництва біогазу, енерго- та ресурсозберігаючих технологій на підприємствах – виробниках біоетанолу для здешевлення біопалив; завантаження на 100% встановлених потужностей підприємств – виробників біоетанолу для зменшення собівартості продукції; звільнення від сплати окремих податків та надання певних пільг споживачам біопалив.

Література:

1. Г. М. Калетник Перспективи виробництва біоетанолу в Україні // Аграрна техніка та обладнання . – 2009. – №2. – С. 50-55

2. Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 12.01.2009 №276-р.

3. Програма розвитку спиртової галузі на 2007 – 2011 роки [Електронний ресурс]. – www.ukrspirt.com.

4. Спиртова галузь на шляху України на шляху до інноваційного розвитку [Електронний ресурс] / Українець А., Хомічак Л., Шиян П. – www.ukrspirt.com.