Д.ф.н. Маміна О.О., асп. Ковальська О.В.

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

ВИБІР ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ АНАЛІЗУ ДОКСАЗОЗИНУ

МЕТОДОМ УФ-СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ, ПРИДАТНИХ ДЛЯ

ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Блокатор α₁-адренорецепторів - доксазозин широко застосовується у медичній практиці при лікуванні артеріальної гіпертензії та гіпертрофії простати; при передозуванні може вражати серцево-судинну систему та порушувати функції нирок, тому вибір високочутливих методів дослідження доксазозину є актуальною проблемою[2,3].

Серед методів, які використовуються при аналізі отрут у біологічному матеріалі, метод УФ-спектрофотометрії характеризується високою чутливістю та селективністю. Метою даної роботи є вибір оптимальних умов аналізу доксазозину методом УФ-спектрофотометрії, придатних для хіміко-токсикологічних досліджень.

При проведенні аналізу реактиви та розчинники готували у відповідності з вимогами ДФУ[1].

Попередньо були отримані УФ-спектри розчинів доксазозину у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої та 0,01 М розчині натрію гідроксиду з концентрацією 5 мкг/мл при застосуванні спектрофотометру СФ-46, кювети товщиною 10 мм, у діапазоні 220-350 нм, розчини порівняння – відповідні розчинники (рис. 1).

Для ідентифікації доксазозину використовували максимуми поглинання УФ-світла (λ max, нм), питомий показник поглинання (), молярний показник поглинання (ε), а також встановлювали межу виявлення досліджуваної речовини методом УФ-спектрофотометрії (мкг/мл) (табл.1).

А

λ, нм

3

4

1

2

Рис.1. УФ-спектри розчинів доксазозину з концентрацією 5 мкг/мл у:

1 – етанолі ; 2 – воді; 3 – 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої ;

4 – 0,01 М розчині натрію гідроксиду

Таблиця 1

Ідентифікація доксазозину методом УФ-спектрофотометрії

(середнє трьох вимірювань)

Розчинник, концентрація 5 мкг/мл	λ max, нм		ε	Межа виявлення мкг/мл
Вода	246 332	1132 202	55241,6 9857,6	0,88
0,1 М HCl	246 332	994 192	48507,2 9369,6	1,01
0,01 М NaOH	250 274	834 310	40699,2 15128,0	1,2
Етанол	250 276	1282 398	62561,6 19422,4	0,78

В результаті досліджень встановлено, що оптимальними умовами, які забезпечують найбільшу чутливість аналізу в УФ-області спектру є застосування етанольного розчину доксазозину, λ_max 250 ±1 нм (рис.1, табл.1).

Для кількісного визначення доксазозину використовували градуювальний графік, побудований у координатах: А (оптична густина розчинів) – С, мкг/мл (концентрація етанольних розчинів досліджуваної речовини).

Методика побудови градуювального графіку для визначення доксазозину методом УФ-спектрофотометрії. 10,0 мг досліджуваної речовини вносили в мірну колбу місткістю 100,0 мл, розчиняли у 96% етанолі та доводили об´єм розчину до позначки (стандартний розчин 1, концентрація 100 мкг/мл). У мірну колбу місткістю 50,0 мл вносили із бюретки 25,0 стандартного розчину 1 і доводили об´єм розчину до позначки етанолом (стандартний розчин 2, концентрація 50 мкг/мл).

У ряд мірних колб місткістю 10,0 мл вносили із бюретки 0,2, 0,4, 0,6, 0,8, 1,0, 1,2, 1,4 та 1,6 мл стандартного розчину 2 і доводили об´єми розчинів до позначки етанолом (розчини 1- 8 відповідно, концентрації 1,0-8,0 мкг/мл). Значення оптичної густини вимірювали на спектрофотометрі СФ-46, кювета товщиною 10 мм; λ_max 250 ±1 нм; розчин порівняння – етанол (рис.2).

А

С, мкг/мл

Рис.2. Градуювальний графіки для визначення доксазозину методом УФ-

спектрофотометрії

В табл.2. наведені інтервал лінійності градуювального графіку у діапазоні концентрацій (1,0 – 8,0 мкг/мл); нижня межа визначення (0,9 мкг/мл); коефіцієнти регресії рівняння градуювального графіку розраховані методом найменших квадратів.

Таблиця 2

Коефіцієнти регресії градуювального графіку С = a + вА кількісного

визначення доксазозину методом УФ-спектрофотометрії

Коефіцієнти регресії градуювальних графіків		Довірчі інтер-вали коефіцієнтів регресії		Коефіцієнт кореляції (R)	Інтервал лінійності графіку, (нижня межа визначення, мкг/мл)
а	в	Δа	Δв
0,001	8,988	0,021	0,038	0,999	1,0 – 8,0 мкг/мл 0,9 мкг/мл

Дані, наведені в табл. 3, свідчать про відтворюваність результатів УФ-спектрофотометричного аналізу доксазозину у досліджуваних діапазонах концентрацій у модельних розчинах, що підтверджується метрологічними характеристиками (відносна невизначеність не перевищує - + 2,08 %).

Таблиця 3

Результати кількісного визначення доксазозину в модельних розчинах

методом УФ-спектрофотометрії (n = 5, Р = 95%)

Внесено доксазозину, мкг/мл	Ax	Визначено доксазозину		Метрологічні характеристики
		мкг	%
1,5	0,162	1,46	97,9	Х= 100,0
2,5	0,275	2,47	98,9	S^2 = 2,81; S= 1,68
4,5	0,501	4,50	100,0	Sх= 0,75; Δх = 2,08
6,5	0,731	6,57	101,1	ε = ± 2,08%
8,5	0,967	8,69	102,1	Х ± Δх =100,0±2,08%

Таким чином, одержані результати свідчать про придатність вибраних оптимальних умов спектральних досліджень для аналізу доксазозину у біологічних об´єктах.

Література

1. Державна Фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр» - 1-е вид.– Харків: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

2. Машковский М.Д. Лекарственные средства – М.: ООО «Изд-во «Новая волна», 2010.– 1216 с.

3. Чазова И.Е. Комбинированная терапия артериальной гипертонии /И.Е.Чазова, Л.Г. Ратова // Сердце.- 2005. – Том 4, № 3. - С.120 – 126.