Зайцева М.М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

АНАЛІЗ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У статті розкриті сутність та актуальність формування ефективної соціально-економічної політики держави. Зроблений аналіз ринку праці, зайнятості, безробіття. Запропоновані напрями забезпечення стабільності на ринку праці.

Ключові слова: соціально – трудові відносини, ринок праці, безробіття, конкурентоспроможність національної економіки.

Вступ. Національний ринок праці є однією з основних складових забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Забезпечення конкурентних переваг національного ринку праці є важливим пріоритетом соціально-економічної політики держави, її конкурентоспроможності, рівня зайнятості, соціального захисту тощо.

Соціально – трудові відносини формують соціально-економічну політику держави, охоплюючи частину економічно активного населення та важливі елементи господарського механізму. Залежно від того, наскільки ефективно формується зайнятість населення, держава може реалізувати основні резерви економічного зростання. Ці напрями досліджень в сучасних умовах господарювання (період гострої світової фінансової кризи) актуальні для сьогодення. Проблемам зайнятості і безробіття приділяється повна увага з боку науковців [1-7], але недостатньо вивченими залишаються питання формування соціально-трудових відносин та їх вплив на конкурентоспроможність держави.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження та аналіз проблем зайнятості і безробіття в Україні з ціллю підвищення конкурентоспроможності ринку праці.

Основне викладання матеріалу. Трансформація України на засади ринкової економіки супроводжується систематичними зростаннями напруженості на ринку праці. Посилення світових інтеграційних процесів та орієнтація економіки України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку спонукають вітчизняну сферу зайнятості населення до модернізації. Як багатогранна соціально-економічна категорія, зайнятість пов'язана практично з усіма аспектами життєдіяльності та суспільного відтворення в цілому. Через сферу зайнятості економічно активне населення залучається до виробництва матеріальних благ, її головні кількісні та якісні параметри відображають особливості структури економіки, її динаміку, а також можливості - трансформаційних змін [3, с.94]. Щоб одержати збалансованість національного ринку праці, треба підготовити професійно - кваліфікаційну базу робочої сили та наявність належних робочих місць. Національний ринок праці намагається забезпечити всі галузі виробництва професійно-кваліфікованими робітниками та етико – трудовими властивостями, які підходять вимогам економіки [7]. Для забезпечення ефективності конкурентної економіки, щоб створювалися високоякісні товари і послуги, необхідним є розвиток науково - технічних і організаційних перетворень. Треба випускати на ринок праці кваліфіковану, освічену та творчо активну робочу силу. З загальним рівнем розвитку економіки, будуть складніші завдання, тим більше будуть потребувати в робочій силі вищої кваліфікації. І для такої робочої сили роботодавці в розвинутих країнах намагаються забезпечити найкращі умови для їх становлення.

Зростання продуктивності праці залежить від багатьох факторів, але насамперед ефективність праці та конкурентна спроможність працівників залежить від рівня оплати праці, яка вираховується за належної кваліфікації, та творчого внеску в роботу підприємства.

На даний момент на ринку праці – криза (недостатня зайнятість населення, перенасичення окремих галузей робочою силою, трудова мобільність відсутня тощо). Є різні мотивації праці. Молодь найбільш схильна до підприємницької діяльності, де вони можуть проявити свої творчі потреби, підвищити свої доходи та проявити індивідуальність. Для жінок важливим є гнучкість робочого часу, який вони не можуть отримати при традиційних формах зайнятості у державному секторі, тому виникає привабливість дрібного бізнесу [7].

Рівень зареєстрованого безробіття визначається як відношення чисельності безробітних зареєстрованих у державній службі зайнятості населення до середньорічної чисельності населення працездатного віку [3 с.94].

При невдалих намаганнях реалізувати економічні реформи в Україні гостро постала проблема безробіття, проте якщо порівнювати з країнами Європи , то за час економічних перетворень в Європі безробіття сягнуло 10%, а в Україні з 1991-2008 роки офіційно рівень безробіття не перевищив 5% (табл. 1) [5]. В Україні низький рівень безробіття обумовлюється тим, що визначався високий рівень прихованого безробіття та заниженням показників реального безробіття. У зв'язку з зменшенням можливості працевлаштування, працівники погоджувалися на зниження заробітної плати, затримку виплат. Також загальновідомо, що був розповсюджений тіньовий сектор економіки .

Таблиця 1

Динаміка чисельності зареєстрованих безробітних в Україні впродовж 1991-2008 р.р. (серед усього економічного активного населення працездатного віку) [5, с.24-25]

Показник	1991	1993	1995	1997	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Чисельність зареєстрованих безробітних, тис. осіб	7	83,9	126,9	637,1	1174,5	1155,2	1008,1	1034,2	988,9	981,8	881,5	759,5	642,3	524,6
Рівень зареєстрованого безробіття, %	0,1	0,3	0,5	2,3	4,5	4,1	3,7	3,7	3,5	3,5	3,1	2,7	2,3	1,9

Одна з головних проблем ринку праці є неповна зайнятість, або приховане безробіття. Це обумовлено перенасиченням робочої сили потрібної для виробництва конкурентоспроможної продукції. Якщо дивитися тенденцію зменшення прихованого безробіття з 1998-2008 рік, то масштаби його залишаються значними, (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка чисельності працівників, які перебували в умовах вимушеної неповної зайнятості в економіці України протягом 1998-2008 р.р., тис. осіб [5, с. 26]

Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Перебували в адміністративних відпустках	2793	2633	2199	935	621,9	377,3	221,2	200	137,2	126,5	118,2
Працювали в режимі неповного робочого дня	2178	2114	1819	1716	1519	1326,4	997,1	842,2	620,4	505,5	484,6

Найбільша частка працівників, що працювали в режимі неповного робочого часу в 2008 році, була в Запорізькій області (9,9% середньооблікової чисельності), а тих, що перебували в адміністративних відпустках, - у Черкаській області (2,8% середньооблікової чисельності), найнижчою - в Донецькій та Київській областях [5, с.26]. За останні роки ситуація на ринку праці в центральних регіонах України поліпшилась і характеризується зростанням економічної активності населення, збільшенням рівня зайнятості, зниженням рівня безробіття, збільшенням кількості створених нових робочих місць, зменшенням обсягів вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, зростанням попиту підприємств на робочу силу. Виходячи із демографічного прогнозу очікується значне зменшення як загальної чисельності населення, так і його працездатної частки, при цьому погіршиться вікова структура працездатного населення за рахунок значного зниження наймолодшого працездатного контингенту, (рис. 1) [3, с.94].

Рис. 1. Динаміка основних показників ринку праці [3, с. 94]

За прогнозними розрахунками чисельність населення у віці 15-70 років у 2011 році проти 2005 року зменшиться на 9,5% у 2015 році - на 14,7%, У 2015 році передбачається рівень безробіття до 3,5% [3, с.94]. На даний момент вже видно наслідки економічної кризи . Скорочуються обсяги виробництва, в таких галузях як машинобудування, металургія, та майже в усіх трудомістких галузях з цього витікає масове скорочення персоналу. Щоб одержати продуктивну зайнятість населення не можливо обійтися без втручання держави в ринкові відносини. Інструментом регулювання держави є фонд соціального страхування на випадок безробіття. Формування цього фонду складається з вхідних і вихідних грошових потоків. Але за, останні роки, видатки цього фонду на реалізацію покладених на нього функцій значно перевищують його доходи (рис. 2) [5].

Рис. 2 Доходи й видатки Фонду соціального страхування України на випадок безробіття за 2005-2008 роки [5, с. 26]

Таблиця 3

Структура доходів і видатків Фонду соціального страхування на випадок безробіття за 2005-2008роки [5, с.30]

Показники	2005		2006		2007		2008
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Надходження коштів, усього	2153634	100	2165664,2	100	2800141	100	3718097	100
- стравхові внески	2125160,4	98,68	2595882,3	99,24	2783414	99,4	3594793	96,68
-асигнуванням державного бюджету	333	0,02	951,1	0,04	461,4	0,02	100231,6	2,7
-інші надходження	28140,1	1,3	18830,8	0,72	16266	0,58	23072,4	0,62
Видатки, всього	2385347,3	100	2494745,7	100	2937664	100	3584697	100
-матеріальне забезпечення й соціальні послуги	1321163,2	55,39	1582707,3	63,44	1888321	64,28	2474688	69,03
-відшкодування ПФУ	95715,7	4,01	162809,4	6,52	234004,1	7,97	150197,1	4,19
-адміністративні витрати	274828,5	11,52	368386,8	14,77	464464,5	15,81	583451,3	16,28
- інші видатки	693639,9	29,08^	380842,2	-15,27	350875 1	11,94	376360,8	10,5

Аналіз наведених даних показує, що головним джерелом надходжень фонду є страхові внески. Видатки в основному спрямовуються на допомогу по безробіттю (від 41,0% у 2005 році до 49,75% у 2007 році). Також видно високий рівень адміністративних витрат, що з кожним роком зростає (з 11,5 % до 15,8% у звітному році) [5, с.30]. Конкурентоспроможність робочої сили, у тому числі і молодих фахівців, залежить від їхніх творчих здібностей, професійних, ділових, особистісних якостей.

Чисельність економічно активної молоді віком 15-34 роки на початок 2008 року становила 8527,6 тис. осіб, а ії питома вага в загальній чисельності економічно активного населення - 38,31%. Рівень економічної активності молоді нижчий від загального показника (60,0% проти 62,2%). Це пояснюється дуже низьким рівнем активності вікової групи 15-24 роки (40,2%) Таку тенденцію можна вважати позитивною, оскільки для цієї вікової групи набагато важливіше навчатися, ніж працювати. Економічна активність вікових груп 26-29 років та 30-34 роки значно вища (81,4% та 82,9% відповідно) і наближається до максимального значення яке спостерігається в осіб 35-39 років (85,8%), що пояснюється тим, що в цих вікових групах молоді люди вже здобули професійну освіту й долучилися до економічної діяльності. Даний аналіз показників зайнятості показує на скільки молода робоча сила затребувана на ринку праці. Питома вага молоді в загальній чисельності зайнятих становить 34,4%, Так обсяги зайнятості різняться за віковими групами, Рівень зайнятості вікової групи 15-29 років становить лише 34,2%. Молодь віком 25-29 років та 30-34 роки значно більше залучена до економічної діяльності, її частка в загальній чисельності зайнятих становить відповідно 12,4% та 12,3%. Загалом рівень зайнятості молоді (54,1%) нижчий, ніж у середньому по всьому населенню (57,7%), через низький рівень зайнятості молоді віком 15-24 роки. Зайнятість вікових груп 25-29 років та 30-34 роки вища, ніж в середньому по всьому населенню, і становить 77,2% відповідно. Перевищення рівня економічної активності над рівнем зайнятості свідчить про надлишок молодої робочої сили на ринку праці України [2, с.36].

Висновки. Аналізуючи ринок праці в Україні, пропозиції та попит робочої сили, у тому числі молоді, як окремої соціально-демографічної групи населення, що відрізняється сукупністю вікових характеристик, особливістю соціально-психологічних якостей, можна зробити висновок, що державна політика зайнятості в Україні направлена на забезпечення ринку праці потенційною робочою силою. Фонд соціального страхування на випадок безробіття забезпечує економічно неактивне населення всім необхідним для подальшої економічно діяльності за рахунок видатків із фонду соціального страхування. Але звичайно лише цього не достатньо для забезпечення стабільності на ринку праці. Необхідно регулювати зайнятість населення по галузям економіки, щоб не відбувалося перенасичення однієї галузі робочою силою і нестача працюючих в іншій. За цим повинна стежити держава, за допомогою державного замовлення на професії при наборі студентів до навчальних закладів. Щоб за певним фахом навчалися стільки людей, скільки необхідно для забезпечення процесу виробництва у певній галузі. Так як Україна інтегрує в Європу, то таке регулювання держава просто змушена буде здійснювати. Звичайно, на все потрібен час.

Таким чином, для формування ефективних соціально – трудових відносин необхідно враховувати і використовувати всі складові, заходи, чинники, які будуть сприяти тим самим підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

Література

1. Кір'ян Т Створення конкурентного ринку праці в умовах інтеграції України у світову економічну систему // Україна: аспекти праці. – 2008. - №5. – С. 3-11.

2. Корчун М.. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України // Україна: аспекти праці. – 2008. - № 6. – С.35-39.

3. Ляшенко О.А. Професійне навчання та професійна підготовка як інструмент подолання безробіття // Економіка та держава. – 2008. - №5. – С. 94-95.

4. Лібанова Е.М. Трансформація державної соціальної політики в контексті забезпечення конкурентоспроможності української економіки // Фінанси України. – 2007. - № 9. – С. 34-41.

5. Нікіфоров П.О., Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. – 2008. - №10. – С. 22-30.

6. Таряник О., Колмакова О. Основні фактори, що впливають на трудову мобільність та економічну активність населення // Україна: аспекти праці. – 2008. - № 8. – С. 42-50.

7. Ярошенко В. Проблема конкурентоспроможності національного ринку праці У країни // Україна: аспекти праці. – 2008. - №6. – С. 10-17.