Ярошенко В.В.

Національний авіаційний університет Інститут міжнародних відносин, Україна

Інноваційний розвиток України в умовах техноглобалізації

Розвиток інноваційних процесів має виступати пріоритетним напрямком діяльності будь-якої країни, яка прагне до економічного, політичного та соціального розвитку в умовах глобалізації. Так як Україна знаходиться на перехідній стадії, то важливо розглянути причини сучасного стану інноваційного розвитку і перспективні напрямки впровадження новітніх технологій, що сприятиме визначенню інноваційного потенціалу країни на міжнародній арені.

Аналізом питань даної тематики займалися такі вчені як Геєць В.М., Александрова В.П., Скрипниченко М.І., Федулова Л.І., Лисецька Н.М. і т.д.

Основною метою статті є виявити основні проблеми слабкого інноваційного розвитку в Україні і розглянути основні шляхи покращення інноваційних процесів в умовах техноглобалізації.

Інновації – це сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі. Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнаються за нововведення [1]. Слід зазначити, що інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвинутим країнам світу, який є одночасно і фактором і результатом економічного піднесення країн. Саме його ефективність обумовлюється змістом відповідних інноваційних напрямків, що задовольняють потреби динамічного розвитку економіки. Рівень ефективності використання інновацій залежить в значній мірі від протиріч між потребами та можливостям їх впровадження.

На сучасному етапі Україна демонструє слабкий розвиток інноваційних процесів, наслідком чого є не природно-географічна обмеженість ресурсів, а недорозвиненість системи впровадження перспективних напрямків розвитку країни в цілому. Таким чином, набагато ускладнюється реалізація основних завдань: як технологічне оновлення традиційних галузей економіки так і створення нових виробництв.

Основна проблема поглиблення процесів інноваційної діяльності пов’язана безпосередньо з тим, що не має належної практичної реалізації проголошених на державному рівні зовнішньоекономічних та політичних пріоритетів. В цьому контексті варто розглянути питання входження України до єдиного регіонального простору ЄС, що надало б нові перспективи інтенсифікації процесів розвитку. Звичайно, інтеграція українського суспільства до ЄС має стимулювати до вищого якісно нового рівня життя для населення, що повинен забезпечуватися в першу чергу за рахунок впровадження новітніх технологій, ефективного використання природних та трудових ресурсів країни шляхом активізації зусиль по реформуванню ринків капіталів, товарів і праці.

Для здійснення вищезазначеного у країні має здійснюватися належне фінансування. Але, на жаль, внаслідок політичних преференцій та низького світового іміджу, наша держава не може вийти на гідний міжнародний рівень навіть в тих галузях, де виготовляє досить високо конкурентоспроможний продукт – авіаційно-будівельна та космічна галузі. За даними рейтингового агентства Україна посідає 115 місце серед 125 країн по виконанню міжнародних договорів та зобов’язань [2].

Головне управління статистики в м. Києві подає наступні дані щодо джерел фінансування:

Джерела фінансування інноваційної діяльності, тис. грн. [3]

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету		іноземних інвесторів	інші джерела
	тис.грн.
2000	79679,0	74030,4	2200,6	-		3448,0
2001	109747,0	88391,5	40,0	-		21315,5
2002	233933,4	222615,1	2224,0	-		9094,3
2003	283323,6	225631,3	5091,8	-		52600,5
2004	847984,2	603782,0	12301,7	19360,4		212540,1
2005	1009456,3	866855,7	6420,2	4818,7		131361,7
2006	1447843,4	1159902,9	15697,5	15371,2		256871,8
2007	1666020,9	1152152,2	12707,7	17849,4		483311,6
2008	1769481,7	746296,3	77311,2	49037,9		896836,3
2009	970915,4	705860,9	28887,0	83654,2		152513,3

* за даними Головного управління статистики в м. Києві (Україна)

За даними таблиці видно, що за 2008-2009 роки суми коштів, призначених для сприяння розвитку інноваційної діяльності почали скорочуватися. Якщо в 2008 році з державного бюджету видавалось 77311,2 тис. грн, то в 2009 році цей показник зменшився майже на 37%, що свідчить про різке скорочення надходження коштів на впровадження інновацій. Але в той же час і посилилась зацікавленість іноземних інвесторів, що надало додаткові надходження порівняно з 2008 роком. В цілому за загальною сумою витрат, показник на 2009 рік все-таки скоротився на 54,8 %, що свідчить про погіршення системи фінансування інноваційної діяльності в Україні.

Головними пріоритетними напрямками розвитку держави є підтримка найтісніших міжнародних зв’язків в науково-технічному та освітньому співробітництві з європейськими та азіатськими країнами, США та СНД. Слід зазначити, що станом на початок 2009 року діє понад 100 угод з зарубіжними академіями та науковими центрами практично всіх провідних країн Європи, Америки та Азії. Практично 90% організацій Академії наук України беруть участь у різних формах міжнародної кооперації і основним аспектом теперішньої діяльності нашої держави є поглиблення зв’язків та перехід до нових форм співпраці з Національним центром наукових досліджень Франції (CNRS), Радою з наукових досліджень Туреччини (TUBITAK), Російськими гуманітарними науковими фондами фундаментальних досліджень.

Державними органами запроваджена Галузева програма підвищення енергоефективності економіки України шляхом впровадження інновацій на 2010-2014 роки, яка передбачає отримання 3 449, 2 млн. грн., в тому числі за рахунок джерел наведених у таблиці [4]:

Джерела фінансування	Обсяг фінансування^* (млн. грн.)	У тому числі за роками
		2010	2011	2012	2013	2014
1	2	3	4	5	6	7
Власні кошти підприємств	2 069, 7	295, 7	443, 5	443, 5	443, 5	443, 5
Державний бюджет	689, 8	98, 6	147, 8	147, 8	147, 8	147, 8
Місцевий бюджет	–	–	–	–	–	–
Кредити, гранти, позики тощо	275, 8	39, 4	59, 1	59, 1	59, 1	59, 1
Інші залучені відповідно до законодавства кошти	413, 9	59, 1	88, 7	88, 7	88, 7	88, 7
Всього	3 449, 2	492, 8	739, 1	739, 1	739, 1	739, 1

^* - розраховано на основі контрольних показників Енергетичної стратегії.

Для становлення провідної ролі високотехнологічних виробництв в якості основи розвитку необхідна чітка і послідовна науково-промислова політика в контексті реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни зі зрозумілими цілями і завданнями, з дієвими соціально-економічними механізмами адаптації виробництв відповідно до запитів мінливого ринку. Такий підхід дозволить вирішити українській економіці дві головні проблеми стратегічного масштабу: 1) долучатись до глобальних контекстів світових зв’язків і 2) активізувати динаміку науково-технологічному розвитку. Одним із першочергових напрямів у підвищенні ефективності промислового виробництва залишається проблема вдосконалення його технологічної структури, для розв’язання якої необхідно в рамках науково-промислової політики виділити наступне:

1. орієнтація на збільшення масштабу і розширення складу перспективних технологій, особливо на серединних і заключних стадіях технологічного циклу, що забезпечують зростання доданої вартості первинних ресурсів;

2. ліквідація втрат ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) через неузгодженість між компонентами технологій, що можливо шляхом модернізації діючих технологій на основі інновацій, пов’язаних із попередніми і наступними технологіями;

3. зміна економічної та інвестиційної політики в напрямі створення більшої інвестиційної привабливості для завершальних стадій технологічного циклу.

Із метою забезпечення результативності технологічного розвитку має бути розроблена та реалізована науково-промислова політика України з наступною системою цілей державного рівня:

1. формування конкурентоспроможного промислового комплексу;

2. прискорення структурної перебудови промисловості;

3. адаптація підприємств із врахуванням вступу України в СОТ та інтеграції з ЄС;

4. орієнтація промисловості на прискорений розвиток внутрішнього ринку та збільшення обсягів експорту промислової продукції, в першу чергу наукомісткої;

5. прискорення формування ефективної структури промислового виробництва з поглибленням потенціалу промислово-технологічної переробки та створенням умов для вдосконалення відтворювальної структури промисловості за технологічними укладами;

6. забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості, створення оптимальної інфраструктури промислового комплексу з повним інноваційно-інвестиційним циклом;

7. завершення формування збалансованого нормативно-правового законодавства, що створить умови для ефективного нарощення технологічного потенціалу на державному та регіональному рівнях [5].

Отже, структурна політика держави має бути зорієнтована на розвиток інфраструктури, забезпечення мобільності робочої сили, підтримку “нових” секторів (перш за все інноваційних та інформаційних), стимулювання реструктуризації та реформування підприємств, підвищення рівня регулювання діяльності природних монополій та обмеження використання ринків в інтересах корпоративних  структур. Щоб зайняти вагомі позиції у міжнародній кооперації необхідно розвивати новітні технології, активізувати міжнародне співробітництво у науково-технічній сфері, посилювати міжнародні зв’язки з країнами-сусідами і цим самим сприяти позитивному вирішенню проблем впровадження інноваційних процесів.

Література:

1..http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,108/id,2196/ Електронна наукова бібліотека «Буковина»

2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат.сб. – К.: Держкомстат.-2009.- 217 с.

3. http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=452&lang=1 Головне управління статистики в м. Києві

4. http://www.in.gov.ua/index.php?get=497&id=2069 Державне агентство України з інвестицій та розвитку

5. http://www.uaib.com.ua/news/ 104035.html Українська асоціація інвестиційного бізнесу