Экономические науки/ экономическая теория

К.е.н. Новікова Н.Л.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Структурування економічного інтересу

Вирішення проблеми реалізації економічних інтересів сільських товаровиробників, обґрунтування критерію оцінки їх ступеня узгодженості неможливі без чіткого розуміння природи та сутності інтересів, їхньої ролі у розвитку економіки аграрної сфери, взаємодії у системі продуктивних сил і виробничих відносин.

З позицій діалектико-матеріалістичної парадигми саме економічні інтереси передусім обумовлюють мотивацію виробничої діяльності людей, служать рушійною силою розвитку будь-якої суспільно-економічної формації, тому аналіз їх у системі виробничих відносин агропромислового виробництва є найбільш важливим методологічним принципом дослідження будь-якої сфери матеріального виробництва. У зв’язку з цим заслуговує на увагу точка зору Ф.Енгельса стосовно внутрішніх причин спонукальних мотивів виробничої діяльності людей, які він вбачав у матеріальних інтересах великих груп людей, цілих народів. „Для життя потрібні насамперед їжа, житло та одяг... перший історичний акт – це виробництво засобів, необхідних для задоволення цих потреб” [1].

Організація виробництва та його безперервне відновлення є неодмінною умовою існування людського суспільства, тому що люди здобувають із матеріального виробництва блага для задоволення своїх потреб. Однак цю необхідність задоволення потреб ще не можна розглядати як економічний інтерес. Матеріальні потреби виступають як економічні інтереси не безпосередньо, а через виробничі відносини. Тільки вони надають потребі у матеріальних благах специфічну визначеність економічного інтересу. Отже, крім матеріальної основи, потреби, трансформуючись в економічний інтерес, мають і соціальну основу та є елементом виробничих відносин [2]. Категорію „економічний інтерес” вчені розглядали як форму матеріальних потреб суб’єктів товарної діяльності, взаємодія яких визначає всю сукупність відносин кожного способу виробництва. На подібність і відмінність між поняттями „економічний інтерес” і „матеріальні блага” вказував В.В. Радаєв, вважаючи, що сфера дії економічних інтересів як матеріальних повинна обмежуватися сферою матеріального виробництва, тому що виникнення, рух і задоволення економічних потреб відбувається у сфері суспільного виробництва. Саме тому інтерес завжди пов’язаний з рухом матеріальних цінностей у системі відтворювання і „матеріальний” у тому смислі, що не існує поза рухом речей.

Економічна наука, визначаючи економічні відносини як відносини людей у суспільному виробництві, закріплює їх за соціальними суб’єктами, робить носіями цих відносин, виносячи за рамки виробничої діяльності сам господарюючий суб’єкт, який в умовах товарного виробництва одночасно виступає як економічний агент ринку та як соціальний суб’єкт, де здійснюються виробничі відносини. Будь-яка виробнича діяльність, у тому числі й комерційна законодавчо закріплена за певними господарськими одиницями та їх структурними утвореннями (економічними суб’єктами).У зв’язку з цим неправомірно виробничні відносини розглядати лише як відносини соціальних суб’єктів (людей). Виробничі відносини – це насамперед відносини з приводу виробництва та лише через його стадії: обмін, розподіл , споживання ( у тому числі і продуктивне) виробленого продукту. У рамках єдності чотирьох взаємопов’язаних і взаємообумовлених стадій відтворювального процесу (виробництво, обмін, розподіл, споживання) здійснюється суспільний процес виробництва.

Аналізуючи загальні закономірності еволюційного розвитку економіки, можна стверджувати, що інтереси суб’єктів діяльності мають виняткове значення, що є вихідною точкою відліку розвитку теорії економічного інтересу. Однак люди не поодинці провадять господарську діяльність, а об’єднуються у колективи, тому індивідуальні економічні інтереси трансформуються у суспільні, набуваючи нового характеру дії і взаємодії.

Література:

1. Саблук П.Т. Підвищення ролі аграрної економічної науки у формуванні та реалізації аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 3-10.

2. Словник термінів ринкової економіки / За заг. ред. В.І. Науменка. – К., 2006. – С. 88.