Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Стратієнко В.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Стратегічний розвиток компанії: сутність та необхідність

Стратегія компанії є одним із ключових чинників, який визначає її вартість. Будь-яка компанія, що не мас стратегічно обгрунто­ваних цілей, не може вважатися ефективно діючою в певній галузі бізнесу.

Середовище, у якому функціонують сучасні компанії, висуває серйозні вимоги до управління бізне­сом. При цьому одні компанії здійснюють свою діяльність і розвиваються більш успішно, ніж інші. Це можна пояснити тим,  що вони по-різному використову­ють ресурси свого організаційного розвитку за інших рівних умов функціону­вання. Відсутність знань про тенденції організаційного розвитку не дозволяє ефективно організувати стратегічне управління. А без нього управління зосереджується тільки навколо розвитку сильних сторін і виняткових здібностей компанії. За відсутності організаційного розвитку це найчастіше не приносить необхідного результату і призводить до зменшення ринкової вартості компанії. Стратегія як спосіб дій стає необхідною в ситуації, коли для прямого досягнен­ня основної мети недостатньо наявних ресурсів. Завданням стратегії є ефектив­не використання ресурсів для досягнення основної мети компанії.

Питання розробки стратегії, стратегічного управління компанією розглянуті в працях таких фахівців, як І. Ансофф, С. Віссемах, Г. Джонс,  Г. Мінцберг,  М. Портер, А.Дж. Стрікленд,  А. Томпсон, Ч. Хілл.[2]

Основною метою дослідження є системний розгляд терміна «стратегія компанії» та ви­значення найбільш впливових чинників формування дієвої стратегії розвитку компанії, які сприяють збільшенню її ринкової вартості.

Існують різні інтерпретації терміна «стра­тегія». Стратегія - система організаційних дій і управлінських підходів, які ви­користовують для досягнення організаційних завдань і цілей. Згідно з Г. Мінцбергом, стратегія включає п'ять основних елементів: план, позиція, хитрість, перспектива, світосприйняття.

Стратегія - загальний, недеталізований план діяльності, що охоплює тривалий період часу, спосіб досягнення складної мети, яка є невизначеною і го­ловною для керівника на даний момент і може бути скорегована в подальшому. Е. Кассельс вважає, що стратегія - це модель поведінки, яку обирає орга­нізація для досягнення своїх довгострокових цілей.[4]

Стратегія є тим інструментом, за допомогою якого можна вирішити фінансові та стратегічні завдання, які окреслені. Вона є одночасно про­ективною (направленою), реактивною (яка адаптується) та динамічною (яка розвивається). Тому при побудові стратегії необхідно враховувати ситуацію, яка є всередині самого господарського суб'єкта та за його ме­жами. Менеджери розробляють стратегію з метою визначення основних напрямків розвитку компанії із для того, щоб приймати оптимальні рі­шення при виборі способу дій.

Нині деякі підприємства працюють без офіційно прийнятих страте­гій. Як правило, на новоутворених підприємствах, фірмах, організаціях керівники настільки зайняті оперативними питаннями, що у них не ви­стачає часу займатися виробленням стратегій діяльності. Часто і досвід­чені менеджери вважають, що можуть обходитися без стратегічних пла­нів, оскільки плани і типи стратегій не мають суттєвого значення, і тому немає сенсу витрачати час на вироблення й опис стратегій підприємства. Проте, як свідчить світовий досвід, вироблення і реалізація стратегії діяльності компанії забезпечують їй значні переваги. Зарубіжні фахівці з питань управління розташовують ці переваги в та­кому порядку:

1. Розробка і вибір типу стратегії заохочує керівників постійно ми­слити перспективно.

2. Вибір стратегії сприяє чіткій координації зусиль, що робляться компанією.

3. Стратегія дозволяє встановити показники діяльності і надалі їх контролювати.

4.  Вибрана стратегія примушує компанію чітко визначати свої  зав­дання.

5. Стратегічне управління сприяє готовності компанії до раптових змін і криз.

6. Стратегія наочно демонструє взаємозв’язок обов’язків всіх поса­довців.

Загальнокорпоративна стратегія компанії - це модель (цілісне динамічне утво­рення), яка побудована на основі принципу ієрархії у механізмі прийняття стратегічних рішень в інвестиційній сфері та базових альтернатив розвитку компаній. Компанія має розробляти загальнокорпоративну стратегію, яка реалізується на трьох рівнях, причому кожна із зазначених типів стратегій складається із різноманітних видів. Корпоративна (портфельна) стратегія створює склад та структуру інвестиційного портфеля підприємства. Вона описує загальний напрямок зростання компанії, розвитку її видів діяльності. Ця стратегія показує, як управляти різними видами бізнесу, щоб збалансувати портфель товарів і послуг.[1]

Ділова (конкурентна) стратегія спрямована на досягнення конкурентних переваг компанії. Її називають ще бізнес-стратегія компанії. Вона часто втілюється у бізнес планах і показує, як компанія конкуруватиме на конкретному товарному ринку, кому саме і за якими цінами продаватиме продукцію, як її рекламуватиме, як досягатиме перемоги в конкурентній боротьбі і т.д. Тому таку стратегію називають ще стратегією конкуренції. Очевидно, що бізнес-стратегія для конкретно взятих товарів (наприклад, комп'ютерів) відрізнятиметься від стратегії для інших товарів. Для підприємств з одним видом діяль­ності корпоративна стратегія збігається із діловою стратегією.

Функціональні стратегії орієнтовані на вирішення вузькопрофільних завдань щодо раціонального використання технологій та ресурсів компанії.  Вони розробляються функціональними відділами і службами на основі корпоративної та ділової стратегій. Метою функціональної стратегії є розподіл ресурсів відділу (служби), пошук ефективної поведінки функціонального підрозділу в  рамках загальної стратегії.

Отже, компанія має свободу вибору власної стратегії з тих, які зазначені вище, і може поєднувати  їх декілька. Вона може різними способами диверсифікувати свою діяльність або сконцентруватися на одному виді діяльності, а це підтверджує що стратегія не є конкурентною встановленою формулою, а націлює насамперед на пошук, роздум.  Як свідчить світовий досвід, глобальною передумовою успішної розробки стратегії управління на будь-якому рівні є правильне визначення цілей. Лише знаючи мету, можна шукати шляхи і засоби її ефективної  реалізації. Цілі варто встановлювати в таких сферах діяльності, як конкуренція й участь на ринку; зростання прибутку; пропозиція продукції споживачам і цільові ринки; маркетинг і збут; виробництво і праця;  розподіл доходів;  дослідження і розробки;  результати виробництва; фінанси і контроль.[3]

Для  досягнення успіху стратегії повинні бути узгоджені та тісно взаємодіяти між собою.  Кожен рівень утворює стратегічне середовище для наступного рівня, тобто на стратегічний план нижчого рівня накладаються обмеження стратегій вищих рівнів ієрархії. Кожному з рівнів розробки стратегії відповідають певні види стратегічних дій (рішень). Дослідження переконують, що стратегічна мета діяльності компанії часто має більш вагоме значення, ніж технологія, фінансова база й організаційна структура.

Література:

1.  Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание. – СПб.: Питер, 2009. – 344 с.

2. Антонюк Ю. Роль і місце стратегічного управління в системі корпоративних відносин // Ринок цінних паперів України. – 2006. - №5 – С. 21-27.

3.  Редькін О.С., Вернер В., Хрущ  Н.А. Сучасні стратегії та технології корпоративного управління. – Одеса: «Евен», 2004. – 224 с.

4.  Хрущ Н.А. Інвестиційна діяльність:  сучасні стратегії та технології. – Хмельницький: ХНУ,  2004. – 309 с.