Константинов Я. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Значна енергоємність економіки України, як фактор її нестабільності

На сьогоднішній момент, в розрізі економічної безпеки України, особливої актуальності набула проблема високої енергоємності валового внутрішнього продукту(ВВП).Енергоємність вітчизняного ВВП в 2,6 рази перевищує аналогічний середній рівень в розвинених країнах світу. Особливо енергозатратними є гірничо-металургійна, хімічна, машинобудівна промисловості, а також житлово-комунальна сфера.

За підсумками Україна має найвищий в Європі рівень енергоємності ВВП, котрий становить 0,8 кг умовного палива на 1$. Для порівняння, у Росії він становить 0,7кг у.п./1$, в Білорусі – 0,5, у Польщі – 0,34, Угорщині – 0,3, Німеччині – 0,26. У той час, як провідні країни світу завдяки розвитку інновацій формують постіндустріальне суспільство, промисловість України використовує переважно традиційні технології, започатковані ще на ранніх стадіях індустріалізації. Фізично і морально застаріле виробництво дуже енергозатратне та малоефективне.

Найголовнішою проблемою сьогодні для України є проблема реального енергозбереження. Нинішня ситуація є наслідком певної технологічної відсталості, незадовільної структури енергетичного сектору та впливу «тіньового» сектора. Є два шляхи скорочення енергоємності економіки. Перший – реструктуризація промисловості шляхом закриття енергоємних виробництв. Другий шлях боротьби з перевитратами енергоносіїв – енергозбереження.

Основними напрямами енергозбереження є:

- впровадження нових енергозберігаючих технологій;

- впровадження нового енергоекономічного обладнання;

- удосконалення існуючих технологій;

- вибір найбільш ефективних енергоносіїв;

- скорочення втрат енергоресурсів.

Нераціональне використання енергоресурсів приводить до послаблення конкурентоспроможності української економіки, до підвищення цін на вітчизняні товари, до енергетичної, а слідом і соціально-економічної залежності України від інших держав-імпортерів, до більшого забруднення навколишнього середовища. Висока енергоємність ВВП прямо впливає на рівень інфляції в країні і постійне збільшення цін на енергоресурси.

Ще одним важливим питанням даної теми є недостатнє фінансування заходів щодо енергозбереження і підвищення енергоефективності. Тому важливим є запозичення закордоном механізмів фінансування:

- використання різних схем оподаткування, які підвищують відносну вартість спожитих енергоресурсів або зменшують відносну вартість застосування нових технологій;

- використання фінансових стимулів для заохочення реалізації політики енергозбереження (пільгові кредити, субсидії);

- фінансові стимули використовуються в комплексних програмах. Розподіл доходів враховує рівень ефективності використання енергоресурсів.

Комплексний територіальний підхід для підвищення ефективності і надійності комплексу опалення та водопостачання розглядає в якості об’єкта цілісні територіальні утворення, так як саме на цьому рівні можна ефективно підвищити ефективність всього комплексу опалення і водопостачання , включаючи джерела ТЕС, системи розподілу і різнорідних споживачів. Мова йде про залучення всіх ланок комунального комплексу території – від постачальників до споживачів, в економному виробництві і використанні теплових ресурсів.

Багато сучасних проектів в області енергетичних інфраструктур мають достатньо великий термін окупності, а в деяких випадках просто не виправдовують вкладені засоби. Відповіддю має стати вибудовування та апробація адекватної концепції енергетичного розвитку країни, яка включає в себе:

- розробку перспективної територіальної схеми розміщення енергетичної інфраструктури;

- відбір широкого спектру стратегій енергозбереження різних територій;

- створення спеціального Кодексу на основі політики водопостачання та опалення і безпечності країни, визначаючого умови функціонування систем енергозабезпечення.

Отож можна зробити висновки, що найбільш пріоритетним напрямком повинно стати зменшення енерговитрат у виробничому процесі та у житлово-комунальній сфері шляхом переоснащення сучасним обладнанням і впровадженням новітніх технологій, котрі дозволять економити електроенергію і підвищити ефективність виробництва, що в свою чергу забезпечить стабільний розвиток економіки в цілому.

Література

1. Байдаков С.Л. ЖКГ України [Текст]: спеціалізований посібник – Київ: «Медіа Технолоджи», 2007. – 130с.

2. Кудрин Б. Техногенная самоорганизация [Текст]: Центр системных исследований – www.rosteplo.ru/kniga_gkh.php , 2008. - 370с.

3. Енергозбереження як фактор підвищення конкурентоспроможності господарювання та національної економіки // Аналітичний Центр академія – 2008 (http://www.academia.org.ua/?p=328 )

4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 679/2008 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року «про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів»» від 30 травня 2008 р.