Економіка/3.Фінансові відносини

Мазур Я.В.

Науковий керівник: Гиренко Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет

оцінка конкурентоспроможності торгівельного підприємства на ринку

Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління еккономікою підприємства, вимагає нових

підходів до визначення місця та ролі підприємства в розвитку суспільного виробництва.

Досвід роботи підприємств в умовах ринкової економіки, який накопичено в промислово розвинених країнах, не можна автоматично перенести на управління економічними процесами в Україні. Виникає необхідність його адаптації з урахуванням специфіки сучасного етапу розвитку економіки України та менталітету господарюючих суб’єктів.

Нині, коли економіка України перебуває у кризовому стані, мотиваційний механізм прийняття рішень окремими торговельними підприємствами щодо формування комерційного доходу визначається різноманітними факторами як внутрішнього, так і зовнішнього порядку. Одним із визначальних факторів впливу зовнішнього середовища є інфляційні процеси, за яких підприємства змушені вдаватися до максимально можливого підвищення цін. Однак з підвищенням ціни на одиницю товару знижується конкурентоспроможність підприємства. Оскільки з переходом України до ринкових відносин особливо важливого значення набуває конкуренція товаровиробників на ринках виробленої продукції, то цей факт є недопустимим. Тому у таких умовах зростає вимога до формування високого рівня конкурентоспроможності товарів та окремих видів продукції сільського господарства. Але свідомі дії у цьому напрямку можливі лише за умови чіткого з'ясування економічної сутності поняття «конкурентоспроможність».

Конкурентоспроможність — це атрибут конкурентної боротьби на визначеному ринку і досягти її високого рівня можна лише у змаганні з подібними суб'єктами ринку. З огляду на це передумовою набуття конкурентних переваг на ринку можна вважати здатність організації ефективно використовувати ресурси при виробництві товарів і послуг, що потрібні ринку[1].

Визначення змісту поняття конкурентоспроможності можливе лише за умови наявності конкуренції, рівень якої може істотно відрізнятися як на окремих ринках (на внутрішньому, на ринку окремої країни), так і в різні періоди часу на одному й тому ж ринку. Тому важко визначити рівень конкурентоспроможності без виходу товаровиробників на ринок та їх порівняння з продукцією інших виробників за відповідними характеристиками.

Конкурентоспроможність як економічна категорія розглядається у наукових працях С.М. Кваші, Н.Є. Голомші , М.Й. Маліка, О.А. Нужної , Н.А. Мазура, М.С. Місюка , І.З. Должанського, Т.О. Загорної , В.Д. Андріанова , М.Г. Долинської, І.А. Соловйова та багатьох інших учених. Але чимало питань потребують досліджень, насамперед це з'ясування економічного змісту, поняття конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських підприємств[3].

Конкурентоспроможність підприємства — складне й багатогранне поняття, що залежить від рівня конкурентоспроможності кожного складового елементу, вплив яких на загальну величину є інтегральним і неоднозначним, тому удосконалення лише елементу виробничого потенціалу не може привести до суттєвого підвищення конкурентоспроможності підприємства.

У процесі здійснення дослідження на предмет обґрунтування оцінки конкурентоспроможності продукції конкретного товарного підприємства слід враховувати відносний характер цього поняття. Конкурентоспроможність продукції можна визначити тільки за допомогою порівняння з продукцією-аналогом; кожний покупець має свій критерій оцінки певної продукції, який узгоджений із конкретним ринком і певним часом продажу.

Доречно припустити, що в процесі оцінки рівня конкурентоспроможності продукції потрібно враховувати два аспекти, які впливають на вибір конкретного товару покупцем. Перший — це корисний ефект (якість та сервіс), який одержує споживач купуючи товар. Другий — витрати, пов'язані з придбанням та експлуатацією товару. Чим більший корисний ефект і менші витрати, тим конкурентоспроможнішим для споживача є товар.

Усі параметри, що визначають рівень конкурентоспроможності продукції, можна розділити на три групи: нормативні, технічні, економічні. Нормативні параметри відповідають чинним у країні нормам, стандартам і законодавству. Технічні параметри конкурентоспроможності включають кілька їх груп: класифікаційні; функціональні; показники технологічності, надійності, довговічності; ергономічні; естетичні; екологічні; показники безпеки. Економічні параметри визначаються саме ціною споживання даної продукції, що включає ціну товару й витрати, пов'язані з його експлуатацією.

Якщо розглядати конкурентоспроможність як здатність суб'єкта ринку конкурувати із подібними до себе задля досягнення власних цілей на основі певних конкурентних переваг над суперниками, то стає очевидним, що така здатність належить підприємствам АПК, які беруть участь у ринкових відносинах, виробляючи і реалізуючи товари з відповідними споживчими властивостями та ціновими параметрами.

Ось чому суть терміну "конкурентоспроможність продукту(товару)" носить умовний характер. Продукт не має здатності конкурувати, йому властиві конкурентні переваги, що створені в процесі виробництва, транспортування, зберігання. Ці процеси передують фазі суспільного визнання його переваг — реалізації товару споживачу.

Навіть за наявності таких важливих ознак, як висока якість та низька ціна, продукт може бути не реалізованим, якщо виробник не проявить свою здатність просунути його на ринок з відповідним попитом споживачів. Для характеристики конкурентних можливостей товару більш точним буде термін "конкурентопридатність", який відображає потенціал його конкурентних переваг.

Конкурентоспроможність у суто науковому розумінні цього терміна має відношення лише до підприємства АПК як колективу працівників, який не лише має, а й реалізує свою здатність виробляти (закуповувати) продукти (товари) з певними конкурентними перевагами та продавати їх споживачам із вигодою для себе.

Отже, конкурентоспроможність — це характеристика товару, яка відображає його відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретної потреби, так і за витратами на її задоволення. З цього випливає, що конкурентоспроможність формується сукупністю тих якісних і вартісних особливостей товару, які враховуються покупцями згідно з їхньою безпосередньою значущістю для задоволення потреб, а також витрат на придбання і споживання даного товару. При цьому серед товарів аналогічного призначення вищу конкурентоспроможність має той, який характеризується властивостями, що забезпечують найвищий корисний ефект по відношенню до сумарних витрат споживання. Тому методика оцінки конкурентоспроможності певного виду продукції повинна обов'язково враховувати особливості продукції певного виду і специфіку потенційного контингенту її споживачів.

Література

1.Бабко В.М. Державна підтримка сільськогосподарського виробництва як чинник забезпечення його конкурентоспроможності//Інвестиції: практика та досвід. -2010.-№7.С. 43-47.

2. Олійник В.В. Особливості визначення конкурентоспроможності продукції// Економіка АПК.-2009.-№5.С.73-78.

3. Хвесик Ю.М. Методологічні засади дослідження взаємозв’язку конкурентних переваг і конкурентоспроможності підприємств АПК//Економіка та держава.-2009.-№4. С.23-28.