Якубець М.І.

Науковий керівник:

Штефюк П.Л.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ОБОВ’ЯЗКОВЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕНЯ

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування – вид особистого страхування на випадок втрати здоров’я від хвороби або внаслідок нещасного випадку. Застосовується медичне страхування з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат на медичне обслуговування страхувальників. Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я. Медичне страхування здійснюється у двох формах: обов’язковій і добровільній.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні.

Розвиток медичного страхування в Україні знаходиться на низькому рівні це зумовлено безпосередньо не стабільністю української економіки. Про те, головною проблемою медичного страхування є відсутність його обов’язкової форми. Зокрема, в Україні функціонує тільки добровільна форма медичного страхування. Недовіра населення, яка зумовлена його необізнаністю та ненадійністю деяких страхових компаній, гальмує процес розвитку медичного страхування.

На сьогодні якісна медична допомога обходиться надзвичайно дорого для українського населення. Норма ст. 49 Конституції України, відповідно до якої держава створює для ефективного і доступного для всіх медичного обслуговування, не виконується. Проблематика медичного страхування є не зовсім новою для сучасної України. Уже на початку 90-их років XX століття у нашій державі почали виникати певні форми добровільного медичного страхування. Надзвичайно велика кількість компаній почала займатись медичним страхуванням у різних обсягах. Останніми роками почало стихійно розвиватись добровільне медичне страхування у некомерційній формі – так звані лікарняні каси. Але за відносно непоширеного добровільного медичного страхування комерційна форма тут переважає.

Необхідно зазначити, що в Україні спостерігається безперервний процес розробки наукового поля правового забезпечення охорони здоров’я та медичного страхування. Серед науковців, які займаються дослідженням даних проблем, потрібно акцентувати увагу на працях таких дослідників, як С.Стеценко, який у наукових працях висвітлює адміністративно-правові проблеми вітчизняної охорони здоров’я; О.Голяченко, який є одним із фундаторів наукового напряму – «економіка охорони здоров’я», де гостро розглядаються проблеми медичного страхування; В.Рудий, дослідження якого фокусуються на проблемах соціально-економічних відносинах у сфері медичного страхування.

Невирішеними проблемами, що обговорюються у науковому середовищі, стосовно обов’язкового медичного страхування є:

- медичне страхування як державна гарантія;

- багатоджерельність фінансування медицини, що дасть змогу медичним працівникам отримувати заробітну плату з державного бюджету, а й за виплат по обов’язковому медичному страхуванню;

- медичне страхування як шлях до забезпечення передусім доступності медичної допомоги громадянам незалежно від їхнього матеріального забезпечення;

- характер та форма участі страхових компаній у системі соціального страхування;

- розробка та запровадження медико-правових стандартів надання медичної допомоги за тих чи інших варіантів захворювань;

- роль держави у регулюванні всієї системи медичного страхування в Україні тощо.

Медичне страхування в Україні потребує проведення низки реформ у галузі медицини та законодавчого запровадження обов’язково медичного страхування. Воно може бути запроваджено за умови підйому економіки країни, політичної волі керівництва держави та обов’язкового реформування медичної галузі шляхом структурної перебудови і зміни системи фінансування.

Саме тому необхідно, щоб:

- медична установа стала повноцінною юридичною особою;

- запрацював метод глобального бюджету;

- було запроваджено договірні відносини між закладами та фінансуючими установами;

- була завершена робота по затвердженню стандартів і протоколів лікування із зазначенням його вартості;

- було розмежовано надання послуг між первинним, вторинним та третинним рівнями;

- була завершена спеціалізація закладів охорони здоров’я.

В той же час необхідно поступово запроваджувати обов’язкове страхування у ряді секторів та по певним видам відшкодування.

Найбільш ефективно було б розпочати впровадження обов’язкового медичного страхування на вторинному рівні при наданні планових послуг (відповідно до укладених договорів), і в першу чергу для компенсації витрат на препарати.

Тепер розглядаються 4 можливі підходи до запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування:

1. Створення окремого фонду медичного страхування, що знаходиться у сфері державного управління (по аналогії із Пенсійним фондом);

2. Створення фонду соціального медичного страхування на зразок інших соціальних фондів (тристороннє управління державою, профспілками та роботодавцями);

3. Надання функцій медичного страхування існуючому Фонду тимчасової втрати праце здатності;

4. Страховиками можуть стати комерційні страхові компанії.

Кожен із цих підходів має свої переваги та недо ліки. Крім того, кожен із них має практику застосування в інших країнах.

На нашу думку, варто було б розпочати зі створення фонду як державної установи, а в подальшому, після певного досвіду роботи, можна проводити реорганізацію .

Отже, обов’язкове медичне страхування досить проблематично завойовує свої позиції як в діяльності органів державної влади так і в умах громадян України. Проте, враховуючи потреби українського населення у забезпеченні поліпшення стану охорони здоров’я, необхідно об’єднати зусилля усіх зацікавлених сторін з метою досягнення позитивного результату – запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. – 115с.

2. Стеценко С.Г. Медецынское право: учебн. / С.Г. Стеценко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2007. – 572 с.

3. Рудий В.М. Медичне страхування – панацея / В.М.Рудий, М. Поліщук// Дзеркало тижня . – 2010 - №34