Ліщинська Л.Б., Ткаченко І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Підвищення морально-етичних якостей працівників контрольно - ревізійної служби як запорука ефективності державного управління

В умовах розвитку демократичної, правової та соціальної держави, коли державні службовці, які є об'єктом пильної уваги з боку суспільства, працюють у постійно змінюваній політичній, соціальній і економічній ситуації існує необхідність створення системи цінностей, моральних принципів, що повинні визначати поведінку працівників органів державної влади.

Отже, проблеми етичності у державній службі набувають актуальності у зв'язку з необхідністю покращення іміджу державної служби, з потребами гармонізації відносин державних службовців і громадян та взаємодії державних службовців усередині своєї соціально-професійної групи. Тому Україна як держава, що прагне інтегруватися у європейське співтовариство, повинна вдосконалити своє законодавство у частині, що регулює етичну поведінку держслужбовців, яке б встановило певні вимоги доброчесності, а також передбачало санкції за невиконання цих вимог [].

Метою даного дослідження є вивчення морально-етичних якостей працівників контрольно-ревізійної служби та їх підвищення задля ефективного державного управління

Питання професійно-етичної освіти розглядаються у працях таких вітчизняних науковців, як В.Ковтун, І.Надольний, Г.Опанасюк, М.Рудакевич, В.Майборода та ін. В контексті заявленої теми особливий інтерес викликають розробки Г.Опанасюк щодо проблеми особистісно орієнтованої підготовки державних службовців.

На сьогодні, в умовах ринкової економіки роль Державної контрольно-ревізійної служби України особливо зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно-підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. Контрольно-ревізійна служба має забезпечити суворий контроль за використанням коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також контроль за збереженням державного і комунального майна всіма підприємствами, установами і організаціями. Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю. Тому, головним елементом модернізації контрольно – ревізійної служби є створення атмосфери довіри та поваги між ревізором та об’єктом контролю[2].

Вимоги до професійної етики працівників контрольно-ревізійної служби України визначені в Конституції України, Законі України "Про державну службу", Кодекс етики працівників державної контрольно-ревізійної служби.

Вищезазначений кодекс, який схвалено протоколом засідання Методологічної ради ГоловКРУ від 11.08.09 № 10, розроблено на підставі Міжнародного кодексу етики контролерів (аудиторів) державного сектора. Головним завданням цього Кодексу етики є встановлення принципів етики та поведінки ревізора для забезпечення гарантії високої якості його роботи і ефективної роботи ДКРС та її органів. Він у найбільш загальній формі виражає вимоги до моральної сутності державного службовця, призначення його діяльності, характеру його взаємин з державою та суспільством. Проте прийняття цього документу не вирішило завдання щодо узагальнення етичних вимог до державних службовців. Визначення етичних стандартів поведінки державних службовців шляхом їх затвердження лише наказом центрального органу виконавчої влади не дає можливості в повній мірі забезпечити належну юридичну силу й соціальне значення. Норми, започатковані у Кодексі, безумовно, відповідають вимогам сучасності. Проте на сьогодні безперечним є той факт, що ці якості треба виховувати. Тому керівникові слід створювати умови, за яких кожен працівник контрольно-ревізійної служби матиме можливість, виконуючи свої функції, встановлювати відносини з колегами та працівниками об’єкта контролю, на морально-етичних принципах. Зокрема, це може бути і створення спеціального курсу-факультативу із залученням фахівців у сфері психології, етики, моралі [4].

При цьому слід врахувати, що функції ревізора стали різноманітнішими. Це вже не простий контролюючий працівник, а, перш за все, - аналітик, економіст, консультант, який повинен кваліфіковано будувати стосунки з суб’єктами господарювання, допомагати їм порадою і водночас контролювати виконання державного та місцевого бюджетів. Більше того, сьогодні на підприємство повинен приходити не лише професіонал, який буде перевіряти ефективність діяльності, а й розсудлива і тактовна людина з високими морально-етичними якостями [2].

Для поліпшення виконання посадових обов'язків при проведенні контрольних заходів (ревізій, перевірок, аудитів, оцінки тощо) ревізори повинні використовувати найкращі методи та практику. При проведенні контрольних заходів вони повинні дотримуватися головних загальноприйнятих принципів і стандартів контролю, а також визначених законодавством та внутрішніми документами норм і правил, що стосуються здійснення контролю.

Крім того, ревізори повинні постійно підвищувати свій рівень знань і навичок відповідно до функцій та завдань займаних посад, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень шляхом вивчення відповідних національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, аудиту, відвідування семінарів, курсів підвищення кваліфікації, участі в наукових конференціях, симпозіумах та шляхом самоосвіти.

Слід пам'ятати, що саме такі непомітні дрібниці створюють імідж та авторитет Державної контрольно-ревізійної служби України, підвищують її авторитет у суспільстві. Працівник повинен дорожити своїм ім'ям та статусом. Не треба скидати з рахунку і ті факти, які вразливо впливають на психіку, темперамент людини, її світогляд. Іноді особистий егоїзм, амбітність, просте занепокоєння можуть спровокувати конфлікт інтересів та неординарні ситуації. Тому ревізор повинен мати ще й якості психолога, щоб гідно виконувати свій обов'язок [4].

Отже, для успішного запровадження етичних стандартів поведінки працівників контрольно-ревізійної служби необхідне поєднання таких ключових елементів: політичне зобов’язання (політики мають вголос говорити про значення доброчесності, служити прикладом та заохочувати належну поведінку); ефективна законодавча база (законодавчі й нормативні акти, що визначають стандарти поведінки та забезпечують їхнє дотримання); дієві механізми підзвітності; реально працюючі кодекси поведінки; механізми професійної соціалізації; сприятливі умови роботи на державній службі; орган з питань координації етичних стандартів поведінки; активне громадянське суспільство. Не викликає сумніву той факт, що найкращою гарантією щодо зловживань владою й інших службово-етичних порушень є особисті достоїнства та високі моральні якості службовця. Не зовнішній контроль, а передусім внутрішня мотивація повинні стати провідним стимулом у моральному виборі державного службовця, гарантом відновлення і формування позитивного іміджу державної служби, довіри громадян до держави та її апарату. Особливістю професійної діяльності державного службовця є виконання головної мети – служіння народу. Саме це й повинно бути джерелом натхнення для власного морального удосконалення.

Використана література:

1. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 52, ст.490

2. Про державну контрольно - ревізійну службу України: Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII// Відомості Верховної Ради України, 1993, N 13, ст.110

3. Загальні правила поведінки державного службовця: Наказ Головного управління державної служби України від 23 жовт. 2000 р. № 50 // Вісник державної служби України. - 2000. - № 4.

4. Про затвердження Кодексу професійної етики службових осіб ДКРС: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України, №108, 24.03.2006//Вісник державної служби України – 2006 - № 7.

5. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання //Право України. - 2001. - № 2. - С. 80 - 83.