Шелест О.Л., Васильєва Т.О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблемні аспекти в діяльності НБУ в умовах кризи

Важливе місце в системі органів державного фінансового контролю України займає Національний банк України (НБУ). НБУ, згідно із Законом України «Про Національний банк України», є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. [2]

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності. [1]

Метою дослідження є визначення місця і ролі Національного банку України та окреслення напрямів монетарної політики НБУ, проблем та заходів щодо їх вирышення.

Центральний банк використовує знаряддя монетарної політики для стабілізації національної економіки, зокрема для досягнення таких цілей:

¾ економічне зростання;

¾ високий рівень зайнятості;

¾ стабільний рівень цін;

¾ стабільність на фінансових ринках;

¾ стабільність процентних ставок;

¾ стабільний курс національної валюти.

У 2009 р. монетарна політика здійснювалась у складних умовах економічної та фінансової кризи та спрямовувалась на подолання її наслідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів викликали падіння експорту, виробництва, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валютну над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів із банківської системи, що призвело до її ослаблення, зменшення кредитування економіки та скорочення золотовалютних резервів НБУ.Чистий притік зовнішніх інвестицій до України скоротився у 2,9 рази, а приплив іноземних запозичень за облігаціями та кредитами, який спостерігався у минулому році, змінився на їх чистий відплив у поточному. Перевищення бюджетних видатків над отриманими доходами за перше півріччя зросло до 9,6 млрд. гривень. [3]

До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому, належать:

- незадовільний стан економіки держави в цілому, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати в умовах стагнації інших сфер економіки. Негативно позначилося на стані банківської системи те, що Правлінням Національного банку України прийнято 13 постанов щодо встановлення індивідуальних економічних нормативів для комерційних банків;

- затримка з створенням системи страхування від можливих втрат за позиками комерційних банків. На сьогоднішній день такий страховий фонд створено, але він ще не до кінця сформований;

- відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;

- занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метою отримання високих прибутків;

- несвоєчасність повернення позик у зв’язку з погіршенням платоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної до повернення кредитної заборгованості;

- значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснювати своєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобов’язань банків;

- відсутність законодавчої бази та розуміння незалежними аудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільної роботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразово виходив з відповідними пропозиціями до владних структур.

В цих умовах проведення монетарної політики НБУ набуває певних специфічних рис:

- необхідність підтримки стимулюючими монетарними важелями процесів економічного зростання;

- зупинку зростання інфляції.

Першочерговою проблемою, яка виникла на даний момент перед Національним банком і всією банківською системою є подолання високих темпів інфляції. Для досягнення цієї мети НБУ вважає необхідним прийняття цілого комплексу заходів.

Відрегулювати принципи емісійної політики в Україні, які будуть базуватися на таких засадах, а саме:

- Національний банк повинен бути єдиним емісійним центром емісійна діяльність Уряду (через бюджет) і комерційним банкам,

- забороняється поступово скорочувати централізовані кредити Національного банку для покриття дефіциту бюджету і внутрішнього державного боргу;

- заборонити емісійну діяльність НБУ, пов’язану з регулюванням взаємної заборгованості підприємств.

- комерційні банки повинні проводити заліки заборгованості між підприємствами в межах одного банку а також між клієнтами різних банків на основі окремих міжбанківських домовленостей.

Національний банк буде здійснювати заходи по обмеженню грошової маси у обігу виключно через ринкові важелі, які є в його розпорядженні, а саме – через офіційну ставку рефінансування і резервні вимоги. Продаж кредитних ресурсів комерційним банкам повинен здійснюватися Національним банком тільки через аукціони. З ціллю взяти під контроль державні витрати на інфляційні процеси, уряд повинен створити чітку законодавчу основу заборони проведення витрат держави понад меж державного бюджету з використанням кредитної емісії уникаючи перекладання фінансової і бюджетної незбалансованості на банківську систему, що підриває стабільність національної валюти.

Необхідність створення ефективної системи банківського нагляду визначається ключовою роллю банків у грошово-кредитній системі України та специфікою їх діяльності як комерційних структур. Банківський нагляд на сучасному етапі – це моніторинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи.

Література:

1. Конституія України // zakon1.rada.gov.ua.

2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 №679-XIV із змінами та доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.

3. Биховиченко В.П. Основні цілі НБУ і напрями його впливу на фінансовий розвитток держави // Актуальні проблеми економіки.-2010.- №5(107).- С. 175-180.