Економічні науки/7. Облік і аудит

Шарчук О.Є.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Слабкі сторони системи державного фінансового контролю та їх усунення

Оскільки державний фінансовий контроль - одна з найважливіших функцій управління суспільними фінансовими ресурсами, є засобом оцінки ефективності та доцільності використання державних коштів, то для будь-якої країни буде важливим і актуальним питання оптимізації системи державного фінансового контролю, так як саме здійснення об’єктивного, незалежного, достовірного і своєчасного контролю забезпечить досягнення результативного витрачання бюджетних коштів, що в свою чергу приведе до рівномірного і збалансованого розвитку економіки в державі загалом.

Метою написання даної роботи є висвітлення слабких місць системи державного фінансового контролю та віднайти можливі шляхи їх усунення.

Одним з визначальних важелів управління фінансовою системою є фінансовий контроль, який в Україні потребує як удосконалення в цілому для нормальної реалізації економічної стратегії країни, так і покращення контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким належить ключова роль у здійсненні державного фінансового контролю.

Основними слабкими сторонами системи контролю являються [1, c.118]:

1. Відсутність цілісної нормативно-правової бази, що на державному рівні регулювала б функціонування системи державного фінансового контролю;

2. Термін «контроль» трактується не як володіти ситуацією та управляти процесом, а як ревізії, перевірки, тобто лише як виявляючі фіскальні заходи, в результаті чого замість персональної відповідальності керівника та зацікавленості у побудові надійної системи фінансового управління і контролю у нашій країні спостерігається відсторонення керівників від цієї діяльності та перекладання окремих функцій на головних бухгалтерів та ревізорів;

3. Нині державними органами здійснюється ряд виявляючих заходів контролю, встановлених законодавством, проте всі вони типові (визначені як обов’язкові ) і не враховують специфічних ризиків кожного конкретного сегменту діяльності;

4. Спостерігається високий рівень плинності кадрів, скорочення чисельності штатних працівників відомчих контрольно-ревізійних підрозділів через напруженість роботи та невисоку заробітну плату, що унеможливлює формування стійкого і досвідченого контрольного потенціалу цих органів;

5. Незважаючи на збільшення результативності відомчих перевірок досить низьким залишається рівень відшкодувань виявлених порушень. Основна причина низького рівня усунення порушень – проблеми, що виникають у процесі реалізації (тобто передання до правових органів) матеріалів контрольних заходів, не застосування заходів впливу до порушників фінансової дисципліни та неналежний рівень правової роботи в окремих управліннях;

6. Високий рівень без результативних контрольних заходів, що проводяться КРУ з власної ініціативи, що зазвичай є наслідком упущень, які мали місце під час відбору об’єктів проведення ревізій, а також низька якість самих контрольних заходів;

7. Відсутність чіткого розмежування функцій та повноважень контрольних органів, відсутність єдиних методологічних основ та правових механізмів здійснення контролю;

8. Наявність неузгодженості та дублювання контрольних заходів, що здійснюються органами фінансового контролю законодавчої та виконавчої влади різних рівнів [2, c.44].

Підсумовуючи все вище викладене можна зробити висновок, що рівень правопорушень у фінансовій сфері залишається досить високим, що є наслідком нерозв’язаних проблем в організації державного фінансового контролю, а саме недосконале нормативно-правове поле, недостатня ефективність контролю, орієнтація на здійснення його у формі ревізій та перевірок, що не забезпечує запобігання правопорушень.

Шляхами і напрямками усунення перелічених проблем можуть стати:

· Внесення змін та доповнень у нормативно-правову базу забезпечення контролю для подолання прогалину цій сфері;

· Запровадити в органах державного і комунального сектору нові, ефективніші моделі внутрішнього контролю, удосконалити внутрішні процедури щодо здійснення усіх форм контролю;

· Розроблення нових і внесення змін до діючих документів, спрямованих на вдосконалення методологічних та організаційних засад фінансового контролю;

· Проведення навчання та підвищення кваліфікації працівників служб внутрішнього контролю та контрольно-ревізійних підрозділів;

· Запровадження сертифікації внутрішніх аудиторів та щорічного звітування про функціонування системи внутрішнього контролю і аудиту;

· Збільшення посадових окладів ревізорів, можливо частково пов’язати розмір їхньої зарплати з віднайденими порушеннями;

· Чітко розмежувати повноваження і сферу здійснення контролю різних суб’єктів для запобігання дублювання контрольних заходів;

· Законодавче забезпечення незалежності органів контролю та прокуратури;

· Підвищити контроль за виконанням прийнятих рішень за результатами перевірки та збільшити рівень відповідальності, наказовості за невиконання чи невчасне виконання цих заходів.

Здійснення цих заходів покращить ефективність фінансового контролю за управлінням державними коштами, а це зміцнить довіру суспільства до державної влади і забезпечить стабільність ладу в країні та добробут громадян.

Література

1. Дмитренко Г. Модернізація державного фінансового контролю в Україні / Г. Дмитренко // Статистика України. – 2009. - № 3. – С.118-123.

2. Барабаш Н. Удосконалення системи державного фінансового контролю / Н. Барабаш, М. Никонович // Фінансовий контроль. – 2005. - № 3. – С.44-47.