ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Сільськогосподарські підприємства у процесі своєї діяльності здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, організаціями та особами. Проте, несвоєчасне одержання грошових коштів за реалізовану продукцію призводить до труднощів у веденні господарства. За межами підприємства знаходяться тимчасово вільні кошти, які працюють на стороні, знецінюються і в кінцевому результаті можуть не повернутися на підприємство при їх прострочені. Тому на підприємствах організації обліку розрахунків з дебіторами приділяють досить багато уваги. Своєчасність вжиття заходів щодо погашення дебіторської заборгованості напряму залежить від правильності та оперативності поданої інформації.

В економічній літературі вивченню питання організації обліку дебіторської заборгованості приділяють досить багато уваги. Ці питання досліджувались у роботах багатьох вітчизняних вчених та науковців, зокрема: Горбачової О.М., Знамеровської Т.М., Маліношевської К.І., Соловея Н.В., Ценклера Н.І., Шипа В.Ю., та ін. Дослідження думок вчених дало можливість визначити сутність, мету, сучасні проблеми та напрями вдосконалення організації обліку дебіторської заборгованості.

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з організацією обліку дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики обліку розрахунків з дебіторами. [1]

Опрацювавши літературні джерела слід виділити наступні проблеми, що виникають в процесі організації обліку дебіторської заборгованості:

- вибір класифікаційних ознак для визначення видів дебіторської заборгованості;

- критерії віднесення дебіторської заборгованості до певного виду;

- непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів зазначених у П(С)БО 10 до організації обліку на вітчизняних підприємствах;

- вибір облікових реєстрів;

- створення системи контролю за організацією обліку дебіторської заборгованості.

Основним законодавчим актом, який прямо регулює облік дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», до якого необхідно внести певні зміни, в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках. Решта законодавчих актів розглядають дебіторську заборгованість як об’єкт податкового обліку, її відображення в звітності підприємств та вказують конкретні рекомендації в певних питаннях . [3]

Для належної організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості потрібно мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією.

Основною з проблем організації обліку дебіторської заборгованості можна назвати непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів, які передбачені в П(С)Бо 10 до обліку на вітчизняних підприємствах і, виходячи з цього, недостовірні дані при відображенні резерву сумнівних боргів в балансі. Тому вирішити цю проблему можна, затвердивши перелік документів, що підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною). Розрахунок резерву сумнівних боргів необхідно проводити на підставі середніх статистичних даних. [1]

Тому вдосконалення методики визначення суми резерву сумнівних боргів є необхідним. Для цього потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Не менш важливим є також внесення змін до плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами», в якому об’єднанні різні види розрахунків із дебіторами, які являються неоднорідними за природою.

Перед підприємствами постав вибір форми обліку, і, як наслідок, облікових регістрів. Найбільш оптимальним вирішенням даної проблеми являється законодавчо затвердженні рекомендації, щодо вибору облікових регістрів підприємствами.

Також важливим є створення ефективної системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами, яка вимагає розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості, уніфікації способів її оцінки та документів аналітичного обліку. [2]

Отже, врахування та вирішення всіх зазначених проблем дасть змогу раціонально організовувати облік дебіторської заборгованості на підприємстві.

Література:

1. Горбачова О.М. Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи їх вирішення // О.М. Горбачова, Л.В. Лахай / Фінанси України. – 2009. - №11.- С.152-155

2. Знамеровська Т.М. Теоретичні та облікові аспекти дебіторської заборгованості // Т.М. Знамервська / Аграрний вісник Причорномор’я, Економічні науки. – 2009. – № 49. – С. 3-9.

3. Соловей Н.В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості // Н.В. Соловей, К.І. Маліношевська / Економічний простір. – 2010. – №11. – С. 12-17.