Висоцька М., ОАП-51мд
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ТА ВИЗНАННЯ ВИТРАТ ВІДПОВІДНО ДО
НАЦІОНАЛЬНИХ І МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Метою створення будь-якого
підприємства є здійснення певного виду діяльності для отримання прибутку.
Фінансові результати діяльності підприємств характеризують прибутки та збитки.
Для їх визначення зіставляють отримані доходи та понесені витрати. Враховуючи
зазначене, розглянемо критерії визнання витрат відповідно до національних і
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Методологічні засади формування у
бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку
16 П(С)БО «Витрати». Норми цього стандарту стосуються фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) [2].
Водночас, визнання витрат
подається у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», відповідно до яких витрати — це зменшення економічних вигод у
вигляді вибуття активів
або збільшення зобов'язань, які
призводять до
зменшення власного капіталу (за
винятком зменшення капіталу за рахунок його
вилучення або розподілення власниками)
[3,4].
Враховуючи досить важливу роль
величини витрат при визначенні фінансового
результату діяльності суб'єктів
господарювання, розробка окремого стандарту «Витрати» є обґрунтованою потребою
та має забезпечити об’єктивне та максимально повне формування
обліково-інформаційного забезпечення результатів діяльності підприємства. Тому,
окремий стандарт бухгалтерського обліку витрат
має бути і серед міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності по
аналогії зі стандартом «Доходи».
Відповідно до П(С)БО 16 витрати
відображаються у бухгалтерському обліку водночас зі зменшенням активів або
збільшенням зобов'язань [2].
В національних стандартах витратами звітного періоду визнаються або
зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення
власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його
вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути
достовірно оцінені. Аналогічну вимогу викладено в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».
П(С)БО 16 наголошує, що витрати
визнаються витратами певного періоду водночас із визнанням доходу, для
отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з
доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду,
в якому вони були здійснені. У П(С)БО 16 зазначено: «Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді
амортизації) між відповідними
звітними періодами». Аналогічну вимогу викладено
в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»
[2].
У П(С)БО 16 вказано, що не визнаються витратами та не включаються
до звіту про фінансові результати:
·
платежі
за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними
договорами на користь комітента, принципала тощо;
·
попередня
(авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
·
погашення
отриманих позик;
·
інші
зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не виповідають
ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення
(стандарту);
·
витрати,
які відображаються зменшенням власного
капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку [2].
Окремого міжнародного стандарту,
який би розкривав методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства
та розкриття її у фінансовій
звітності немає. Визнання витрат подається в Концептуальній основі
складання і подання фінансових
звітів (далі — КОСПФЗ),
яка не є міжнародним
стандартом бухгалтерського обліку
[5].
КОСПФЗ визначає витрати як зменшення економічних
вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи
амортизації активів або у
вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення власного капіталу,
за винятком зменшення,
пов'язаного з виплатами учасникам. Як бачимо,
визнання витрат в П(С)БО
цілком відповідає визнанню витрат в КОСПФЗ,
лише подається воно в різних
редакціях.
Відповідно до КОСПФЗ витрати
визнаються та відображаються в обліку, коли виникає зменшення майбутніх
економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активів або збільшенням
зобов'язань, які можна достовірно виміряти. Це фактично означає, що визнання
витрат відбувається водночас із визнанням збільшення зобов'язань або зменшення
активів. По суті ці вимоги викладені в П(С)БО 16, тільки замість "достовірно виміряти"
вживано термін «достовірно оцінені».
А також цю вимогу викладено в П(С)БО 3
«Звіт про фінансові результати», а саме: за умови, що оцінка витрат може бути достовірно
визначена, витрати
відображаються у звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або
збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу
підприємства (крім зменшення капіталу за
рахунок його вилучення або
розподілу власниками).
У КОСПФЗ зазначено, що витрати
визнаються в обліку на підставі безпосереднього
зв'язку між витратами та заробленим доходом від конкретних статей.
Цей процес, що його, як правило, називають відповідністю витрат доходам,
передбачає одночасне
або комбіноване визнання доходів та
витрат, які виникають безпосередньо та
разом у результаті тих самих
операцій або інших подій; наприклад, різні
компоненти витрат,
що становлять собівартість реалізованої продукції, визнаються водночас на момент отримання доходу, що виникає в результаті реалізації продукції
[5].
Відповідно до КОСПФЗ, коли очікується виникнення економічних вигід
протягом кількох облікових періодів та їхній
зв'язок з доходом може бути
визначений тільки в широких межах або
непрямо, витрати визнаються
на основі процедур систематичного і раціонального розподілу. Часто це необхідно при визнанні
витрат, пов'язаних
із використанням таких активів, як
основні засоби, гудвіл, патенти та торговельні
знаки; у таких випадках витрати називають амортизацією [3]. Ці процедури розподілу мають на меті визнання витрат у
тих облікових періодах, в яких були спожиті або вичерпані економічні вигоди, пов'язані з
цими статтями. По суті цю вимогу викладено в П(С)БО 16 [2].
Під час проведеного дослідження
також було виявлено, що у
визначенні постійних і змінних загальновиробничих витрат в П(С)БО 16 «Витрати»
та в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 2 «Запаси» немає жодних
відмінностей. Лише в П(С)БО 16 «Витрати» наводиться детальний перелік складу
загальновиробничих витрат,
що значно полегшує працю бухгалтера
зі складання їх класифікації на підприємстві.
Однаковими є також вимоги до
формування баз розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат.
Водночас, різниця полягає в тому, що згідно з П(С)БО 16 «Витрати» загальновиробничі
витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції робіт,
послуг, а відповідно до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2
«Запаси» – до оцінки запасів, а саме до витрат на їх переробку [2, 6].
Таким чином, вимоги до розкриття
інформації про витрати підприємств,
викладені в П(С)БО 16 «Витрати»,
загалом відповідають КОСПФЗ й
міжнародним стандартам
бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки,
що однією із найбільш суттєвих проблем сьогодення є суттєве наближення національних стандартів бухгалтерського обліку до
вимог міжнародних стандартів фінансової звітності та МСБО. Доцільним є
продовження роботи з дослідження витрат, а саме особливостей їх визнання та
оцінки, так як вони є невід’ємною частиною діяльності підприємства. Однак існує
маса проблем при поєднанні міжнародних та вітчизняних стандартів з урахуванням
важливих факторів, що мають суттєвий вплив на національну економіку.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні», від 16 липня 1999
року № 996-ХІУ // www.rada.gov.ua
2.
Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів
України від 31.12.99 року № 318 // www.rada.gov.ua
3.
Положення (Стандарт)
бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Наказ
Міністерства фінансів України від
31.03.99р. №87 // www.rada.gov.ua
5.
Концептуальна
основа складання і подання фінансових звітів / Міжнародні стандарти фінансової
звітності (МСФЗ) 2004. Ч.1,2 / Пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. –
К : Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. –
1232с.
6.
Міжнародний
стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси»/ Міжнародні стандарти фінансової
звітності (МСФЗ) 2004. Ч.1,2 / Пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. –
К : Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. –
1232с.