Економічні науки/7.Учёт и аудит

Нікель М. І., науковий керівник: Тимчіна Л. І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

НАЦІОНАЛЬНІ ТА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ З ОБЛІКУ ЗАПАСІВ: ВІДМІННОСТІ, НЕДОЛІКИ, ШЛЯХИ ГАРМОНІЗАЦІЇ

Вибір європейського шляху розвитку, першим етапом якого був вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ), призвело до необхідності реформування всіх галузей економіки та удосконалення бухгалтерського обліку у відповідності до міжнародних стандартів. Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в рамках Європейського співтовариства (ЄС) ще з 1961 року. Суть її заклечається в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку і система стандартів, що їх регулюють. Необхідною умовою є те, що ці стандарти не повинні суперечити аналогічним стандартам в країнах-учасниках співтовариства, тобто повинні знаходитись в відносній гармонії одне з одним.

Два останніх десятиліття відзначені посиленням уваги до проблеми міжнародної уніфікації бухгалтерського обліку. Розвиток бізнесу, що супроводжується зростанням ролі міжнародної інтеграції в сфері економіки, висуває визначені вимоги до однаковості і прозорості застосованих у різних країнах принципів формування собівартості запасів, алгоритмів нарахування прибутку, формування оподаткованої бази, умов інвестування і капіталізації зароблених коштів тощо. Проблема невідповідності моделей бухгалтерського обліку не є унікальною і властива не тільки Україні. Вона має глобальний характер.

Питанням гармонізації обліку національних з міжнародними стандартами займалися Ф.Бутинець, В.Качалін, С.Голов, В.Костюченко, І.Бланк, В.Швець, Я.Соколова, Л.Нишенко та ряд інших дослідників.

Як правило, найбільшу питому вагу в структурі доходів підприємств торгівлі займає виручка від реалізації товарів. Оскільки товари – це активи, що утримуються підприємствами з метою подальшого продажу, то порядок їх придбання, утримання і вибуття регламентує П(с)БО №9 «Запаси». Міжнародним аналогом П(с)БО №9 є МСБО №2 «Запаси». Даний стандарт було прийнято ще у 1975 році, але в подальшому він був переглянутий та набрав чинності лише з 1 січня 1995 року. Отже, логічно виникає думка про гармонізацію П(с)БО №9 та МСБО №2.

Метою статті є порівняння МСБО №2 «Запаси» та П(с)БО №9 «Запаси», виявлення відмінностей, задля досягнення гармонізації між даними стандартами.

У вітчизняному положенні визначено порядок визнання, оцінки та документального оформлення руху запасів, а в міжнародному аналозі більша увага приділяється визначенню термінів, пов’язаних із використанням запасів. Тому, на нашу думку, П(с)БО №9 необхідно доопрацювати в контексті тлумачення термінів, що безпосередньо стосуються запасів.

Проаналізуємо розбіжності МСБО №2 і П(с)БО №9 по таким ознакам як визначення термінів, оцінка запасів, формування собівартості та ін..

Визначення термінів. Згідно до МСБО №2 запаси – це активи, які:

· утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва для такого продажу

або

· існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Деякі відмінності між МСБО №2 та П(с)БО №9 в оцінці запасів проілюструємо у вигляді таблиці що наведена нижче.

Таблиця 1. Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів

ОЗНАКА	П(С)БО № 9 «ЗАПАСИ»		МСБО № 2 «ЗАПАСИ»
Оцінка запасів
При надходженні	Собівартість формується з таких витрат: 1.При придбанні у постачальника. Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно- заготівельні витрати; інші витрати. 2.При виготовлені власними силами. Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 «Витрати». 3.При внесенні до статутного капіталу по справедливій вартості, узгодненній із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника. 4.При безоплатному отриманні по справедливій вартості. 5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів. 6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої вартості отриманих запасів.	Собівартість формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання. Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на переробку. Витрати , безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва. 3.Інші витрати . Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати.
При витрачанні	До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати. Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, cеред- ньозважена собівартість. Нормативні затрати; ціни продаж	Допускається метод ЛІФО, собівартість останнього за часом надходження запасів.
На дату балансу	Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації.	Чиста вартість реалізації

В МСБО №2 при обліку вибуття запасів дозволено використовувати метод ЛІФО. Даний метод базується на припущені, що одиниці запасів, котрі надійшли останніми, вибувають першими, а отже залишок одиниць запасів на кінець звітного періоду вважаються тими, що надійшли першими. Використання даного методу дає можливість маніпулювати показником прибутку у звітному періоді, залежно від часу придбання запасів. В багатьох країнах метод ЛІФО заборонено використовувати, зокрема і в Україні. На думку багатьох вчених цей метод взагалі необхідно виключити із МСБО №2.

Підбиваючи підсумки, варто зазначити наступне: вступ до СОТ та євроінтеграція України вимагає гармонізації П(с)БО та МСБО. Безумовно це призведе до полегшення співпраці вітчизняних підприємств з іноземними партнерами, особливо в торгівельній галузі, оскільки значна кількість продукції, що реалізується населенню України є імпортованою. Але при узгодженні П(с)БО та МСБО потрібно проаналізувати до чого це може призвести в кінцевому результаті, оскільки МСБО також мають певні недоліки, а економіка України має ряд особливостей, не характерних іншим європейським країнам.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / За ред. С.Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. - 224 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Наказ Мінфіну України від 20.10.1999р. №246.

3. Ляшенко М. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку // Школа бухгалтера. – 2007р. – №16. – 28с.

4. Пирець Н.М. Основні розбіжності між українськими та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://www.confcontact.com/2007mart/3_pirec.htm