Економічні науки/5.Управління трудовими ресурсами

Татарчук М.І., асистент Замчевська Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів на вітчизняних підприємствах

У сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває питання ефективності використання трудових ресурсів. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства.

Вчасно отримати інформацію про недоліки у роботі працівників, погіршення продуктивності праці, втрати робочого часу, виявити причини та визначити заходи щодо їх усунення дозволяє саме аналіз трудових ресурсів.

Значний внесок в дослідження проблем формування, використання трудових ресурсів внесли і вносять такі відомі вчені як Д. Богиня, М. Болюх, М. Горбаток, О. Грішнова, А. Линенко, Н. Шульга, Л. Чернелевський, В. Колот, С. Пилипенко, Т. Мельник, А. Амосов, Ю. Куценко, М.Армстронг, М.Спенс та ін.

Метою статті є розгляд теоретичних основ аналізу ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві. Тому нижче доцільно розглянути етапи аналізу ефективності використання трудових ресурсів, визначити показники ефективності праці та виявити резерви підвищення ефективності трудових ресурсів.

Основними показниками, які характеризують ефективність використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію й освітній рівень, про витрати робочого часу, кількість виробленої продукції чи виконаних робіт, а також дані про рух особового складу підприємства.

Для оцінювання трудових ресурсів використовується інформація оперативної і бухгалтерської звітностей, дані табельного обліку, первинних документів, матеріали хронометражу і фотографій робочого дня та ін.

Згідно напрацьованих вченими методик аналізу ефективності використання трудових ресурсів аналіз здійснюється за такими етапами: 1) аналіз чисельності, складу та руху робочої сили; 2)аналіз фонду використання робочого часу; 3)аналіз продуктивності часу; 4)визначення резервів та пошук напрямів поліпшення формування і використання трудових ресурсів [3].

Аналіз чисельності персоналу проводиться в цілому і за кожною категорією окремо, оскільки роль окремих категорій персоналу у виробничій діяльності підприємства різні. Аналізуючи чисельність працівників визначають абсолютну і відносну забезпеченість підприємства робочими кадрами, а також вплив зміни чисельності робітників на виконання виробничої програми.

Структура кадрів вивчається шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності кожної категорії працівників у загальній чисельності персоналу. При цьому визначають причини зміни структури кадрів, вивчають тенденції цього процесу на передових підприємствах, а також нормативні документи, на підставі чого розробляються відповідні заходи щодо раціоналізації структури кадрів.

При аналізі забезпеченості підприємства робочою силою важливим є вивчення руху робочої сили. З цією метою розраховують коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю кадрів та коефіцієнт плинності кадрів. Коефіцієнт обороту по прийому визначається як відношення прийнятих працівників до середньооблікової чисельності працюючих. Коефіцієнт обороту з вибуття розраховується як відношення кількості працівників, що вибули, до середньоблікової чисельності працюючих. Коефіцієнт плинності кадрів розраховується як відношення кількості працівників, що вибули за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності працюючих. При визначенні плинності кадрів доцільно визначити їх причини і по можливості вжити заходів щодо зменшення цього показника у майбутньому.

На другому етапі аналізу вивчається повнота використання трудових ресурсів, яку можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу та щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Величина фонду робочого часу залежить від мультиплікативної моделі чисельності робітників, кількості відпрацьованих одним робітником днів у середньому за звітний період і середньої тривалості робочого дня.

Вплив названих чинників на зміну фонду робочого часу визначають одним із методів елімінування, наприклад, методом ланцюгових підстановок. Вивчення конкретних причин втрат робочого часу дають можливість вжити необхідних заходів для їх усунення.

Центральною ланкою оцінки ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці. Від її рівня і динаміки залежить тією чи іншою мірою всі основні показники роботи підприємства: обсяг виробництва продукції, чисельність працівників, фонд заробітної плати, зниження собівартості продукції, розмір прибутку, рівень рентабельності та інше.

Продуктивність праці – це показник ефективності, результативності праці, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу – з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток та трудомісткість [1].

Продуктивність праці може розраховуватися на одиницю робочого часу (середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток одним працюючим), чи на одного працюючого.  

Завершальним етапом аналізу використання трудових ресурсів є підрахунок виявлених резервів підвищення ефективності та розробка заходів щодо їх використання. До резервів підвищення ефективності трудових ресурсів належать: забезпечення умов природного приросту, формування здатності до праці, підвищення кваліфікації та закріплення набутих навичок, підвищення рівня організації праці, а також забезпечення кваліфікованої роботи щодо підбору кадрів. Щодо напрямів поліпшення формування і використання трудового потенціалу, то до них належать: формування належних умов праці та її охорони, забезпечення рівня оплати праці відповідно до трудових вкладень, пом’якшення сезонності праці, забезпечення працівників пристойним житлом та забезпечення комунальними, медичними послугами, закладами культури і освіти [2].

Отже, оцінка використання трудових ресурсів дозволяє виявити недоліки у роботі, їх причини та внутрішні резерви економії трудовитрат і підвищення ефективності використання кадрів завдяки їх раціонального розміщення, повнішого завантаження і використання відповідно з набутою професією, спеціальністю і кваліфікацією. Підприємства повинні бути зацікавлені в якнайшвидшому усуненні усіх недоліків в роботі працівників та використанні виявлених резервів, оскільки це дозволить підвищити ефективність праці, а це, у свою чергу, покращить результати діяльності підприємства. Таким чином, процес формування і використання трудового потенціалу потребує постійного аналізу на основі низки показників, що характеризують ефективність його використання, а отже, виявлення та запобігання негативних тенденцій.

Література:

1. Кудінова А. Аналіз продуктивності праці // Справочник экономиста. – 2009. – №6. – С. 79-88.

2. Линенко А.В. Сутність й аналіз трудового потенціалу підприємства за показниками ефективності його використання // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – №4. – С. 111-116.

3. Мельник Т.Г. Ефективність праці: методи вимірювання продуктивності праці та її оплати // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”. – 2009. – Вип.7. – С.291-296.