Економічні науки/1.Банкі і банківська система.

Власко О.О.

Науковий керівник Гарбар Ж.В., канд. екон. наук, доцент, зав. каф. фінансів ВТЕІ КНТЕУ

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

СТРАТЕГІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

Найважливішою умовою успіху будь-якого комерційного банку є раціональна система управління його діяльністю, важливою складовою якої є стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг. Керівництво банком взагалі, тобто стратегія, і вибір методів, шляхів, засобів, що забезпечують стратегічний успіх чи досягнення цілей банку, тобто тактика, що визначають різні лінії управлінської поведінки. Стратегічна модель управління домінує над тактичною, оскільки стратегія управління - це активна позиція комерційного банку на ринку банківських послуг, яка передбачає розробку стратегічної політики, що, у свою чергу, є підставою для визначення механізму тактичної дії. Розробляючи стратегію, керівництво банку ставить перед собою і колективом питання: «Як досягти цілей?», «Як добитися переваг в конкурентній боротьбі?», «Як підсилити довгострокові позиції банку?» Слід сказати, що стратегію необхідно розробляти, як для банку в цілому , так і для окремих його підрозділів.

Питанням створення, розвитку та поширення банківських технологій, які відповідають сучасним вимогам управління банківською діяльністю, присвячені роботи українських, російських і зарубіжних вчених і фахівців з банківської справи.

Наукові праці А. М. Мороза, А. А. Пересади, А. В. Дзюблюк, М. Д. Олексієнко з теорії та практиці банківської справи, а також Ф. Котлера, Є. А. Уткіна, І. Н. Герчикова, Г. С. Панової. У процесі вивчення стратегічного планування в комерційних банках використані роботи А. П. Градова, А. М. Тімоніна, Ю. І. Коробова, Л. О. Примостка.

Вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти досліджували проблеми впровадження та розвитку банківського маркетингу, менеджменту та вибору стратегії на ринку банківських послуг. Однак питання розглядалися окремо, без урахування їх взаємозв'язку і взаємозалежності при виборі банківської стратегії. Не бралася до уваги можливість застосування маркетингових підходів до вибору банками стратегії, визначення, як вплине, обрана банком стратегія на його позицію на ринку банківських послуг і на рівень ризикованості його діяльності [1].

Мета даної статті - розробка теоретичних основ та надання практичних рекомендацій щодо вибору і формування банком стратегії на ринку банківських послуг в умовах перехідної економіки з урахуванням конкурентних переваг банку і дотриманням їм фінансової рівноваги

В економічній літературі описуються різні підходи до вибору стратегії діяльності банку, але немає єдиного бачення стратегії його поведінки на ринку банківських послуг. Накопичений в економічно розвинених країнах досвід використання класичних матриць при виборі стратегії має теоретичне і практичне значення, але, на наш погляд, більше для економічних суб'єктів, ніж для банків, специфіка діяльності яких інша.

Хоча досягнення в цілому значні, питання банківського маркетингу і проблема вибору та формування комерційними банками на його основі своєї стратегії на сьогодні залишається недостатньо дослідженими. Більш того, не вироблено єдиної думки щодо визначення понять «стратегія банку на ринку банківських послуг», «стратегія управління банком».

Стратегія комерційного банку - це прийнятий її вищим керівництвом комплекс напрямів і способів діяльності для досягнення певних результатів у сфері фінансування та кредитування, які мають довгострокові соціально-економічні наслідки.

Від обраної банком стратегії на ринку банківських послуг в значній мірі залежить його прибутковість і стійкість. Невід'ємним атрибутом банківської діяльності та засобом отримання максимального прибутку є управління комерційним банком на основі виробленої ним стратегії, яка передбачає досягнення поставлених стратегічних цілей при дотриманні банком фінансової рівноваги та досягненні конкурентних переваг на ринку.

«Стратегія управління комерційним банком» - це послідовний вибір і спостереження за загальними напрямками функціонування банку на ринку банківських послуг з урахуванням його конкретних ціннісних орієнтацій і уточнення, викликані впливом зовнішніх факторів, що дозволяють скорегувати стратегічні рішення для досягнення ефективних результатів у майбутньому.

Стратегія банку постійно змінюється. Виникають нові обставини, які не можна не брати до уваги, отже - відкриваються нові стратегічні ніші. Удосконаленню стратегії немає меж, вона повинна поєднувати в собі заплановану і зважену лінію поведінки, а також можливість адекватного реагування на зміни у внутрішній і зовнішній середовищі функціонування банку [4].

Зростання конкуренції в банківському секторі економіки Україні потребує вдосконалення стратегії управління комерційним банком на ринку банківських послуг на основі впровадження маркетингу в його діяльність.

Щодо існуючих визначень «стратегія управління комерційним банком» і «банківський маркетинг», то вони не вказують на специфіку банківської діяльності, яка пов'язана, перш за все, з особливостями банківського продукту.

«Банківський маркетинг» - це система управління, організації діяльності банку, його ідеології, стратегії, тактики і політики, згідно з якою вся його діяльність орієнтується на виробництво специфічного банківського продукту, якого потребує ринок. Маркетинг є одним з вирішальних чинників, завдяки якому сучасний банк здатний координувати свою діяльність з тими процесами, які мають місце і розвиваються на банківському ринку країни. Підвищення ефективності маркетингу комерційного банку має позитивно впливати не тільки на просування послуг на ринок і підвищення його рейтингу серед конкурентів, але і на розвиток банку в цілому, підвищення фінансової стійкості і зниження ризиків.

Недостатній рівень дослідження зазначеної проблематики, актуальність та необхідність вирішення проблем, пов'язаних з вибором, формуванням і втіленням у життя стратегії комерційного банку на ринку банківських послуг, зумовили вибір теми статті.

В економічній літературі стратегія розглядається лише як мета, або як інструмент для виконання певних завдань. Стратегія - це складне багатогранне системне поняття, що включає визначення довгострокових цілей банку, вибір основних напрямків його розвитку, і план заходів з реалізації поставлених цілей, спрямована на зміцнення позицій банку на ринку, якісне і своєчасне задоволення потреб клієнтів у послугах з урахуванням інтересів самого банку [ 3].

Виходячи з особливостей економічної діяльності банку, його управління або організації, підприємницьку стратегію банку можна визначити як подальшу стратегію (подальша стратегія - зміни, що вносяться до первісної стратегію з метою поліпшення характеристик позиції), безпосередньо спрямовану на здійснення ефективної банківської діяльності та контролю, пов'язаного з фінансовими , політичними та іншими ризиками. Банки, формуючи свої стратегії, відбирають з числа альтернатив конкретні стратегії, що відповідають вибраним ними орієнтирам управління, і конкретизують їх стосовно до своїх особливостей. Ступінь цілісності банківських систем залежить від ряду факторів (параметрів реалізованої стратегії).

Тенденція до підвищення відособленості банківських систем визначається наступними чинниками:

- Зростанням масштабів діяльності банку;

- Територіальної роз'єднаністю філій банку;

- Підвищенням нестабільності банківського середовища;

- Розширенням області уніфікації і банківської продукції, появою аналогічних пропозицій від банків-конкурентів.

Вітчизняна банківська сфера повинна дотримуватися плідної стратегії, оскільки вона має властивості і цілісності, і роз'єднаності. Це дасть можливість нівелювати вплив зовнішнього середовища ринку на ефективність діяльності комерційних банків.

Особливості стратегії банку на ринку банківських послуг визначаються специфікою його діяльності та специфікою банківського продукту. Цілі - це потенційні результати діяльності банку, стратегія полягає у визначенні загальних тенденцій його розвитку, які для нього з урахуванням конкретних ціннісних орієнтацій є кращими і являють собою узагальнену модель дій для досягнення підсумкових прогнозованих результатів у майбутньому. Крім того, стратегія спрямована на досягнення якісно нового рівня подальшого розвитку банку. Тільки правильно оцінивши ситуацію та наявні ресурси, можна вибрати і сформувати стратегію банку на ринку банківських послуг, яка веде до отримання стабільної конкурентної переваги [2].

Банківська діяльність, як і всяка інша діяльність, потребує в управлінні. При цьому ситуація ускладнюється тим, що мова йде про найбільш складної діяльності - діяльності суб'єктів у сфері грошово-кредитних відносин. Через банки проходять грошові потоки, що відображають виробництво, розподіл, обмін і споживання суспільного продукту. На грошовим і товарних ринках банки виконують найрізноманітніші операції і послуги. Великі банки зараз пропонують ринку до 500-700 різних видів операцій і послуг, працюють у всіх регіонах, що виникають при цьому економічні ризики численні і різноманітні.

Ефективне управління передбачає своєчасне передбачення змін, пристосування до них і контроль процесів перетворень та розвитку для блага клієнтів, акціонерів, службовців, окремих соціальних груп і суспільства в цілому. Воно також має на увазі постійне зміцнення сильних сторін, реалізацію знову можливостей, що відкриваються, а також зменшення ризиків, усунення небезпечних ситуацій та ліквідацію слабких місць. Основним завданням ефективного управління банківською діяльністю є об'єднання наявних ресурсів та інтересів для роботи на єдину мету.

Банківської діяльності постійно супроводжує ризик. Ризики в банківській практиці - це можливість втрат при настанні певних подій. Тому однією з цілей діяльності банку виступає одержання максимального прибутку при мінімально можливому ризику [5].

На практиці вдосконалення управління роботою банку особливо актуально. Перехід до ринкової ідеології зажадав оволодіння абсолютно новими методами та інструментами. За порівняно невеликий відрізок часу банки зуміли використовувати сучасні способи управління, адекватні ринковим умовам. У банківській системі немає ще всіх необхідних банків, банківська інфраструктура тільки формується. Майже всі комерційні банки працюють в умовах обмеженого інформаційного та методичного забезпечення. Відсутність широкої державної статистики, інформації про розвиток галузей, підгалузей, груп підприємств не дозволяє банкам правильно оцінювати ситуацію, що складається, вибирати напрями докладання свого капіталу. Банківська система, орієнтована на ринок, не отримує про нього достатньої інформації. Звідси - помилки в прогнозах, конкретних розрахунках прибутковості. Недолік методичних рекомендацій, докладних інструкцій також ускладнює управління ризиками при здійсненні банківських операцій і операцій [6].

В якості факторів, що забезпечують успіхи комерційного банку, безперечно, виступають: створення всеохоплюючих інформаційних систем, співпраця з іноземними банками, диверсифікація банківського ризику (за галузями, формами власності, видами послуг), організація внутрішнього банківського аудиту, загалом перехід на нову технологію банківського обслуговування .

Література:

1. Банківська справа: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. Коробової Г.Г. - М.: Економіст, 2009. - 75С.

2. Банківська справа: Підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. / Под ред. проф. Колесникова В.І., проф. Кроливецкой Л.П. - М.: Фінанси і статистика, 2009. - 46с.

3. Жованик В.М. Ризик-менеджмент в комерційному банку в умовах перехідної економіки / / Гроші і кредит - № 5 - 2009р. - С.60-65

4. Ларіна Л.І. Основні напрями вдосконалення корпоративного управління в банківському секторі / / Гроші і кредит - № 9 - 2010р. - С.40-43

5. Маякина М.А. Нові підходи до управління банківськими ризиками / / Гроші і кредит - № 3 - 2010р. - С.39-43

6. Управління діяльністю комерційного банку (банківський менеджмент) / Під. ред. д-ра екон. наук, проф. Лаврушина О.І. - М.: МАУП, 2008. - 688с.