К.е.н. Кузьмак О.І.

ПВНЗ “Європейський університет”, Рівненська філія

Проблеми та шляхи підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства

Рівень інвестиційної привабливості є одним з найважливіших показників загальноекономічної ситуації і перспектив розвитку сільського господарства та економіки в цілому. Активізація інвестиційного процесу в сільськогосподарському виробництві, може істотно підвищити загальну конкурентоспроможність аграрного бізнесу, певною мірою стабілізувати дисбаланс попиту і пропозиції на продовольчому ринку та ринку праці, сприяти загальній позитивній динаміці рівня життя сільського населення. Інвестиційний процес є, безумовно, одним із варіантів реанімації галузі виробництва сільськогосподарської продукції.

Нажаль, на сучасному етапі розвитку національної економіки, сільськогосподарська галузь є найменш привабливою для інвесторів. Основними причинами цього від рівня держави до самого підприємства є недосконалість нормативно-правової бази, значний рівень тінізації економіки та корупції, високий рівень податків, сезонність виробництва, тривалість періоду обігу капіталу, низька рентабельність сільськогосподарського виробництва, відсутність ліквідного заставного майна, обмеженість асортименту натуральної сільськогосподарської продукції і труднощі її доставки до місць реалізації без кількісних та якісних втрат, велика залежність від ґрунтових і погодних умов. Значні проблеми існують щодо інформаційно-консультаційного забезпечення інвестиційної діяльності. Зокрема, відсутній доступ до інформації щодо потенційних споживачів інвестицій в галузі сільського господарства на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Під дією диспаритету цін у сільськогосподарських виробників щорічно вилучаються величезні кошти. Це зумовлює хронічний дефіцит власного оборотного капіталу, пом’якшення якого підприємства забезпечують шляхом “проїдання” основного капіталу, використовуючи амортизацію на поточні потреби. У результаті виробничий потенціал сільського господарства за роки реформ різко скоротився, матеріально-технічна база галузі перебуває у критичному стані. Так, станом на початок 2008 року 90% сільськогосподарської техніки відслужило свій термін експлуатації, а її використання істотно знижує ефективність праці підприємств сільськогосподарського спрямування. Саме тому на нинішньому етапі для підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства вкрай важливим є вдосконалення матеріально-технічного стану аграрного сектору економіки. Для підвищення ефективності виробництва, збільшення його обсягів та випуску конкурентоспроможної продукції необхідно оновлення складу виробничих засобів.

Для відновлення зруйнованої матеріально-технічної бази галузі необхідний колосальний приплив коштів із зовнішніх джерел. Зокрема, за деякими розрахунками на оновлення парку сільськогосподарської техніки щороку потрібно понад 15 млрд. грн. [1]. У той же час, за сучасних умов функціонування сільського господарства, дуже важко відновлювати матеріально-технічну базу, оскільки, аналізуючи рівень вкладення інвестиції в основний капітал можна сказати, що хоча і відбувся їх ріст з 3380,6 млн. грн. у 2004 році до 16682,1 млн. грн. 2008 році, проте вже у 2009 році спостерігається зворотній процес, тобто сума інвестицій в основний капітал зменшилась майже в два рази і склала 9294,9 млн. грн. [2].

Вітчизняні сільськогосподарські підприємства обмежені у виборі працівників. Рівень професійної підготовки і відповідальності менеджерів та робітників не завжди є достатньо високим. Низький рівень менеджменту і дисципліни та кваліфікації працівників визнається експертами однією з найважливіших перешкод у залученні інвестицій.

Ще одним і дуже важливим фактором є те, в Україні дуже мало підприємств, котрі мають спільну з іноземними компаніями форму управління капіталом. Як правило, іноземні компанії відкривають в Україні власне підприємство, номінально українське, де весь вищий менеджмент – іноземні фахівці. З огляду на менталітет українців, який сформувався переважно за радянських часів й особливості законодавства, так інвестиціями управляти ефективніше. Принципи інвестування в аграрний сектор України відрізняються від загальноприйнятих у західних країнах, і це також бентежить багатьох потенційних інвесторів. Головний і основний принцип – в Україні власними інвестиціями потрібно управляти, причому самостійно [3].

На сьогодні в сільському господарстві складаються такі умови, що фермерам та іншим дрібним виробникам конкурувати з великотоварними підприємствами, дуже важко, крім того малі підприємства як правило не здатні ефективно освоювати новітні технології та використовувати наявний потенціал. Іншими словами одні товаровиробники практично не в змозі працювати та розвиватись без власного капіталу, а інші мають сформовану власну та потужну фінансову базу, тобто відбувається розділення виробництва і капіталу. Все це наштовхує на те, що важливою умовою вирішення актуальних проблем які склались в сільському господарстві на сьогоднішній день є організація ефективного агропромислового виробництва, яка в умовах ринкової економіки не можлива без об’єднання фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів учасників виробничого процесу.

Виходячи з цього, з метою ефективного розвитку сільськогосподарських товаровиробників та зростання інвестиційної привабливості галузі, потрібно направити свої зусилля на формування потужних інтегрованих структур, об’єднуючих весь цикл, – від виробництва сільськогосподарської сировини до збуту кінцевого продукту. Такі формування будуть здатні оперативно реагувати на зміни ситуації на ринку, добиватися зниження виробничих витрат, акумулювати і залучати додаткові засоби для розвитку виробництва. При цьому формуватиметься система, заснована не на адміністративних принципах, а на економічній зацікавленості всіх учасників в кінцевих результатах.

Інтегровані формування, на відміну від роздрібнених учасників агропромислового ринку, зможуть ефективніше проводити роботу по залученню інвестицій на розвиток сільськогосподарського виробництва у вигляді засобів приватних як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

З метою активізації інвестиційної діяльності та зростання інвестиційної привабливості як сільськогосподарських підприємств, так і галузі в цілому, перш за все, необхідно забезпечити на державному рівні формування сприятливого, економічно еквівалентного ринкового середовища, яке б сприяло зростанню інвестицій, а у суб’єктів господарювання з’являлися та розширювались інвестиційні можливості для оновлення основного капіталу і його нарощування за рахунок власних, залучених засобів, включаючи й іноземний капітал. Це значною мірою може бути досягнуто шляхом впровадження нового, адекватного ринковій системі економічного механізму господарювання, що зважає на специфіку сільського господарства.

Отже, пріоритетними завданнями державної політики у напрямку пожвавлення інвестиційних процесів у сільському господарстві повинні стати: підвищення технічного та технологічного рівня сільськогосподарських товаровиробників; динамічний соціальний розвиток села на основі сприяння розвитку зайнятості та зростання доходів сільського населення; оптимізація бюджетних інвестицій в сільське господарство, реалізація комплексу заходів з фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств країни; вдосконалення законодавчо-нормативної бази, що сприятиме розвитку інвестиційної діяльності в галузі; формування умов розвитку потужних інтегрованих структур, що об’єднують в собі крім виробників сільськогосподарської продукції ще й підприємства її переробки і зберігання, розподілу та реалізації; налагодження автоматизованої інформаційної системи для забезпечення оперативного пошуку партнерів у сфері іноземного інвестування, належного режиму консультаційного обслуговування з питань права фінансування та страхування.

Література:

1. Донская А. Доступний лизинг // Инвестиционная газета. – 2008. – №7. – 41с.

2. Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Іванова В.В. Інвестиційний процес в аграрному секторі економіки України [Електронний ресурс] / Зб. наук. пр. УДАУ, випуск 70 (частина 2 – економіка), 2008. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=395