ЭКОНОМИКА. Внешнеэкономическая деятельность

Прилуцький А. М., Гуменюк Т.П

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

 

В сучасних умовах жодна країна не може самостійно ефективно розвивати виробничі процеси на рівні вимог науково-технічного прогресу. Це зумовлює неможливість існування будь-якої держави без зовнішньої торгівлі, що являє собою обмін товарами й послугами між різними країнами, який пов’язаний з інтернаціоналізацією господарського життя та інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічного прогресу й глобалізації світової економіки. Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу, можна виділити, перш за все, серед основних причин, які стимулювали розвиток зовнішньої торгівлі.  Ці розбіжності полягають в тому, що кожна держава проводить свою власну економічну політику, що базується на певному розвитку сфери обслуговування, промисловості, сільського господарства, та інших галузей суспільного господарства, спеціалізуючись при цьому в тих сферах економіки, які дозволяють мати певні переваги.

Але зовнішня торгівля не може здійснюватися сама по собі. Держава має виконувати певні функції, які допомагають регулювати ті сфери господарського життя, в яких ринок є безсилим, особливо в умовах ринкової економіки

Серед українських вчених внесок у розробку різних аспектів проблем державного регулювання зовнішньої торгівлі зробили: В.Г. Андрійчук, І.Ф. Бінько, І.В. Бураковський, О.Г. Білорус, А.І. Мокій, В.П. Тітаренко. Питання зовнішньої торгівлі та економічної безпеки можна зустріти в роботах таких зарубіжних вчених, як: А.Н. Барковский, Р.С. Грінберг, І.А. Квашніна, П. Кругман, Б. Олін, Р.Г. Томберг, E. Хекшер та інших.

Державне регулювання економіки – це система інститутів та заходів у рамках держави, що слугує стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи країни відповідно до соціально-економічних цілей, що схвалені суспільством .

Державне регулювання – це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за зовнішньою торгівлею та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Зовнішня торгівля є звичайним об’єктом регулювання. Відтак процеси регулювання мають  підпорядковуватись загальній схемі регулювання.    Зовнішній торгівлі властиві певні особливості, що пов’язані з природою торгівлі як системи економічних відносин та з специфікою зовнішньої торгівлі як сфери міжнародних відносин порівняно з іншими об’єктами державного регулювання.

    Особливості зовнішньої торгівлі як об’єкта регулювання обумовлені природою економічних систем:

    • мінливість окремих параметрів та стохастичність поведінки системи;

    • унікальність та непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах;

    • здатність протистояти ентропійним тенденціям;

    • здатність до цілеутворення;

    • здатність змінювати свою структуру, зберігаючи цілісність;

    • наявність граничних можливостей системи;

    • обмеженість формалізованого опису.

Особливості зовнішньої торгівлі як об’єкта регулювання обумовлені специфікою міжнародних економічних відносин:

    • множинність об’єктів і суб’єктів;

    • територіальна віддаленість суб’єктів;

    • визначна дія попиту і пропозиції;

    • міжнародне втручання;

    • міжнародна стандартизація та сертифікація.

Держава застосовує різноманітні заходи, для здійснення регулювання зовнішньої торгівлі. Залежно від того, які заходи обрала держава виділяють митне, валютне та податкове регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності.

В Україні здійснюється політика протекціонізму, яка у свою чергу передбачає втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, введення різних обмежень по відношенню до зарубіжних товарів з метою підтримки національ­ного виробника. Для здійснення даної політики в нашій країні використовуються тарифні та нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Нетарифне регулювання — це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню інозем­них товарів на внутрішній ринок країни. Метою якого є покращення конкурентних умов в імпонуючій країні, захист національної промисловості, здо­ров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці.

Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. вико­ристовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання.

При тарифному регулюванні в Україні використовують класичний метод яким  явля­ються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до еко­номічних регуляторів, та являють собою систематизований перелік (зве­дення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експорт­них та імпортних товарах, тобто мита. Дане регулювання виконує протекціоністську функцію, при чому  використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень.

Згідно Закону України "Про єдиний митний тариф окремі види товарів звільняються від накладання мита, серед них: транс­портні засоби, які здійснюють транспортні міжнародні вантажні -перевезення; валюта України, іноземна валюта, цінні папери; то­вари, які вироблені на Україні і ввозяться назад на її територію без переробки, а також товари іноземного походження, які виво­зяться назад з України без переробки; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України , а також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами України.

Більша частина експортно-імпортних відносин  України у торгівлі товарами здійснюється з країнами СНД та Європи. Сьогодні велику частину українського експорту та імпорту пов’язано  з російським ринком, адже на це впливають такі чинники як близькість кордонів, мережа нафто- та газопроводів, що через нашу країну простягаються до Західної Європи, технологічна та сировинна взаємодія.

Можна зробити висновок, що зовнішня торгівля не може здійснюватися сама по собі.  Держава, в умовах ринкової економіки, має виконувати певні функції, які допомагають регулювати ті сфери господарського життя, в яких ринок є безсилим.

 

Література:

1.Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. –394 с.

2.Верланов Ю.Ю., Васильєв А.А. Передумови формування зовнішньоторговельної політики країни в контекстіекономічної безпеки // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили.Серія: економіка. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2007. – Т. 64. – Вип. 51. – С. 53-59.