Войтов О. І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Використання трудового потенціалу для підвищення продуктивності праці на підприємстві

Підвищення ефективності функціонування підприємства є загальною державною проблемою, вирішення якої можливе лише за умов ефективного використання всіх елементів виробничого процесу. При цьому покращення використання трудового потенціалу є домінантою в контексті економічного зростання і розвитку національної економіки. Трудовий потенціал – це самостійна, динамічна соціально-економічна категорія, яка характеризує трудову здатність та потенції людини, колективу, регіону, країни до продуктивної праці і служить інтегральною оцінкою участі людини у суспільно-корисній праці.

Трудовий потенціал є джерелом забезпечення підприємств кадрами і має кількісну і якісну характеристики. Кількісна сторона трудового потенціалу є психо-фізіологічна, соціально-мотиваційна, освітньо-професійна, інтелектуальна, духовно-енергетична, екогомологічна.

Продуктивність праці виступає однією з важливих складових конкурентоспроможності сучасних підприємств. Що обумовлює необхідність дослідження її сутності та розробки практичних рекомендацій щодо її підвищення.

Як економічна категорія продуктивність праці – це ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Проведений аналіз сучасного стану виробництва виявив тенденції, що призведуть до економічної кризи країни. Падіння обсягів продукції на підприємствах випереджає зменшення чисельності зайнятих у цих галузях, що призводить до поширення прихованого безробіття. Неадекватне скорочення зайнятих на підприємствах при значному зменшенні обсягів виробництва призвело до значного падіння продуктивності праці і, як наслідок, погіршення основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємств. В структурі трудового потенціалу підприємств відбулися деякі зміни: зменшилася питома вага робітників; питома вага керівників та спеціалістів має тенденцію до зростання; відбувається постаріння кадрів, зменшилась частка працюючої молоді.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва. Джерелом зростання продуктивності праці, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За рахунок цього продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

Недосконалість системи управління персоналом та мотиваційного механізму, загострення соціально-економічних проблем на підприємствах є досить високою. Значне погіршення використання робочого часу обумовлено зростанням кількості простоїв, прогулів, неявок з дозволу адміністрації, хвороб, виробничих травм, частка яких складає 90% від загальної кількості втрат робочого часу.

Факторний аналіз використання робочого часу показав, що результати діяльності підприємств були б значно кращими з урахуванням реалізації резервів ефективного його використання. До них, насамперед, слід віднести підвищення продуктивності праці за рахунок зменшення непродуктивних втрат робочого часу, порушення трудової дисципліни, плинності робочої сили, раціональної структури персоналу.

Фактори зростання продуктивності праці представляють собою сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Основним завданням економіста і менеджера в даному контексті є знаходження шляхів використання внутрішньовиробничих резервів та способів підвищення позитивного впливу факторів на продуктивність праці.

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на вітчизняних підприємствах необхідно розробити програми управління продуктивністю, в яких визначатимуться види резервів, конкретні терміни і заходи по їх виявленню і реалізації,плануватимуться витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, призначатимуться відповідальні виконавці, розроблятимуться системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності. Управління продуктивністю праці – це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

Отже питання підвищення рівня продуктивності праці відіграє важливу роль в економіці сучасних підприємств як одна з найважливіших складових їх конкурентоспроможності. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання як окремих суб’єктів господарювання, так і країни в цілому.

Література

1. Фінанси підприємств. Підручник/ за ред. А. М. Подерьогіна. – К.: КНЕУ, 2001.

2. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва. – Київ Техніка, 1999.

3. Карлін М. І. Стимулювання праці в перехідній економіці. – Луцьк: РВВВДУ, 1997 – 160с.