к.е.н. Мироненко М. Ю., Семенець Олена Миколаївна

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ

Соціально-економічна політика: стан та перспективи розвитку

Актуальність теми. Економічний та соціальний розвиток регіонів становить пріоритетну задачу державного управління. Свідченням цьому є ряд нормативно-правових актів, що регламентують механізми та розподіляють зони відповідальності органів виконавчої влади з його забезпечення. Більше того, характерні ознаки становлення державного регулювання регіонального розвитку мають місце в історії державотворення більшості країн. Активізація діяльності держави у цій сфері відображає розуміння того, що без вирішення регіональних проблем не можливо досягти проголошуваних національних цілей повної зайнятості, поліпшення якості життя, справедливого розподілу доходів, стабільного економічного зростання тощо.

У свою чергу, пошук нових та вдосконалення існуючих механізмів управління регіонального розвитку є актуальним завданням галузі економічних, політичних, соціальних наук, наук державного управління. Успіхи науково-практичних здобутків вирішення даної проблеми, без перебільшення, є стратегічно важливими для нашої держави.

Постановка проблеми. Бюджетна політика в Україні постійно перебуває в центрі уваги суспільства, що зумовлено як її місцем серед основних інструментів економічної політики, так і гострою критикою, якій вона регулярно піддається з боку органів влади, громадських і міжнародних організацій, засобів масової інформації. І це не дивно, оскільки саме в бюджетній політиці найбільш яскраво проявляються та найбільш жорстко конфліктують інтереси різних суспільних груп.

Питаннями соціально-економічної політики, формування й розподілу бюджетів різних рівнів знайшли широке відображення у працях зарубіжних науковців Дж. Кейнса, А. Сміта, Д. Рікардо, А. Вагнера, Й. Шумпетера, Р. Харрода, Е. Хансена, М. Фрідмана, Ф. Хайека, А. Лаффера, В. Танзі, П. Самуельсона, А. Ілларіонова, В. Лебедєва та вітчизняних — О. Василика, В. Гейця, А. Даниленка, А. Епіфанова, О. Кириленка, В. Кравченка, М. Крупки, О. Мозгової, В. Симоненка, Ц. Огня, І. Лютого, С. Дзюбика, Ю. Пасічника, А. Філіпенка, І. Чугунова, С. Юрія, І. Запатріної та ін.

Метою даної роботи є дослідження впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток та визначення пріорітетних напрямів її вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж з'ясовувати, ефективною чи неефективною є бюджетна політика в Україні, необхідно визначитися з її сутністю. Під бюджетною політикою слід розуміти цілеспрямовану діяльність держави (в особі органів державної влади й місцевого самоврядування) з використання бюджетної системи для реалізації завдань економічної політики. З огляду на конкретну соціально-економічну й політичну ситуацію та наявну стратегію соціально-економічного розвитку країни бюджетна політика передбачає різний ступінь перерозподілу національного доходу держави з допомогою бюджету, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів у рамках бюджетної системи, посилення чи послаблення регламентації використання бюджетних коштів, пріоритетність бюджетного фінансування певних заходів, вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків тощо.

Для того щоби бюджетна політика держави була ефективною, потрібно:

- оптимізувати функціонування системи управління державними фінансами;

- чітко регламентувати законодавчо процес акумуляції й руху фінансових потоків, забезпечення їх прозорості для суспільства;

- забезпечити високі темпи зростання національної економіки як основного чинника зниження фінансових ризиків під час розробки показників державного бюджету;

- обсягів і темпів зростання ВВП, темпів інфляції, валютного курсу;

- дотримуватися об'єктивності під час формування дохідної частини бюджету;

- мінімізувати фінансові втрати держави під час використання державної власності;

- оптимізувати бюджетні витрати, що сприятиме повноцінному фінансовому забезпеченню реалізації державних функцій;

- забезпечити послідовність розвитку бюджетного процесу, достатність фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов'язань на кожному рівні на основі законодавчо затверджених мінімальних державних соціальних стандартів і обгрунтованих нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості;

- створити систему управління державним боргом, яка дала б змогу оптимізувати співвідношення фінансування процентних і непроцентних витрат; освоїти сучасні методи оцінки раціональності бюджетних асигнувань; впровадити індикатори результативності витрат державних коштів, а також сучасні методи бюджетного планування, що орієнтовані на досягнення позитивного кінцевого результату та стимулюватимуть органи влади різних рівнів і бюджетні організації до економного використання бюджетних коштів[1].

Крім того, підвищення ефективності бюджетної політики держави, вдосконалення її інструментарію передбачає створення принципово нової системи державного фінансового контролю — одного з найважливіших інструментів забезпечення поступального соціально-економічного розвитку й розбудови громадянського суспільства.

За останні роки (2004—2010) бюджетна політика в Україні зазнала істотних змін. При цьому вона не відзначалася стабільністю й послідовністю, отже, її вплив на розвиток економіки й розв'язання соціальних проблем був різноплановим [1].

Найгострішими проблемами економічного й соціального розвитку України є оптимізація структури доходів населення, реформування соціальної сфери, подолання бідності, нераціональна структура господарського комплексу й низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, значне навантаження на бюджет і державні цільові фонди із фінансування соціальних програм. У зв'язку з цим метою національної бюджетної політики є формування нової моделі соціального й економічного розвитку, що передбачає побудову соціальної ринкової економіки з рівнем доходів громадян, що відповідає світовим стандартам.

З метою забезпечення поступального і стабільного економічного розвитку бюджетна політика має бути спрямована на здійснення структурної перебудови господарського комплексу країни, створення адекватної ринковим умовам інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, забезпечення економічного зростання за рахунок інновацій, проведення активної політики формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками, що має стати основою забезпечення зростання доходів населення, і передусім приросту заробітної плати й посилення її стимулюючої ролі.

Крім того, підвищення ефективності бюджетної політики неможливо досягти без реформування бюджетної сфери, яке має відбуватися завдяки:

- розробці наукових основ податкового права, правового функціонування податкової системи, усуненню суперечностей у чинній нормативно-правовій базі оподаткування;

- систематизації та значному скороченню розмаїття податкових і неподаткових платежів до бюджетів і позабюджетних фондів;

- розширенню податкової бази внаслідок удосконалення непрямого оподаткування суб'єктів господарювання за зменшення ставок прямих податків;

- пошуку шляхів збільшення бюджетних доходів;

- мінімізації бюджетного дефіциту;

- оптимізації масштабів бюджетного фінансування;

- формуванню достатніх бюджетних резервів;

- скороченню тих урядових видатків, які вважаються низькопродуктивними й неекономічними;

- підвищенню ефективності використання бюджетних коштів;

- розмежуванню в бюджетах усіх рівнів поточних видатків і видатків на розвиток, визначенню джерел формування останніх;

- забезпеченню цілковитої прозорості формування й виконання держбюджет

Економічні реформи, які проводилися в Україні, передбачають поступовий перехід від соціального бюджету до бюджету розвитку. Виходячи з об'єктивних реалій сьогодення, виникає безліч суперечностей, пов'язаних з вибором такої бюджетної політики, яка б не зменшувала рівня життя населення.

Перевагами «бюджету розвитку» можна назвати фінансування таких напрямів, як удосконалення технічної бази виробництва, розвитку пріоритетних секторів економіки, політики зайнятості населення, удосконалення соціально-трудових відносин[2].

Основним недоліком є недофінансування соціальних статей, яке призведе до соціальної напруженості, а часовий лаг між впровадженням і виконанням даного бюджету зумовить сповільнення або повне призупинення зростання рівня життя населення на певний період часу.

Перевагами «соціального бюджету», у свою чергу, є фінансове забезпечення політики розвитку соціальної сфери (науки, освіти, медицини, культури і спорту); регіональної соціальної політики; підтримки системи соціальних гарантій (мінімальних соціальних стандартів); системи соціальної допомоги (уніфіковані підходи до визначення малозабезпечених груп населення та надання їм відповідної допомоги).

Недоліком можна назвати сповільнення економічного розвитку суспільства та фінансування лише мінімальних потреб суспільства, повільний розвиток недержавного сектору альтернативного фінансування соціальних потреб (наприклад, розвиток системи страхування).

Тобто виникає необхідність розробки такої бюджетної політики, що передбачатиме розвиток загальновідомого поняття «людського капіталу» (не тільки фінансування освіти та медицини, а також розвиток основних технологічних нововведень у виробництвах)[2].

Висновки. Фінансове забезпечення рівня життя можна розглядати у вузькому і широкому сенсах бюджетної політики:

- при вузькому розгляді характеризується рівень споживання населення і ступінь задоволення потреб (вимірювання доходів, витрат і споживання благ і послуг);

- при широкому розгляді - через характеристику рівня людського розвитку (стану здоров'я, рівень освіченості та можливостей населення для задоволення потреб) і умов його життєдіяльності (стан місця існування й безпеки жителів).

Будь-яка система соціальних показників повинна завершуватися узагальнюючою політикою, яка б відповідала загальній фінансовій політиці, що впроваджується або діє в державі, забезпечує методологічну єдність всіх приватних показників системи фінансового забезпечення рівня життя населення й однозначну оцінку рівня і динаміки досліджуваного процесу. Вирішення цієї проблеми можливе лише при розробці чіткої системи фінансового забезпечення рівня життя населення на належному рівні.

Список використаної літератури:

1. Піхоцький В.Ф. Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України // Фінанси України. –2010. – №3. – С. 30-37.

2. Гордей О.Д. Соціальний аспект бюджетної політики // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6. – С. 194-198.