Переваги та недоліки офшорних компаній

УДК 339.92

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ

Факультету менеджменту, спеціальність- менеджмент підприємств і організацій в АПК, 4 курс, науковий керівник- ст. викладач Прилуцький А.М.

Вінницький національний аграрний університет

У статті розглянуто проблему діяльності офшорних компаній в Україні та визначено їх позитивні та негативні сторони.

Ключові слова: Офшорна зона, офшорна компанія, вiльна економічна зона.

Постановка проблеми. В умовах економічної кризи наш уряд зараз активно шукає загальнодержавні програми, які б надали поштовх розвитку української економіки. В умовах реформування економіки України у відкриту ринкову перед нашою державою постали питання швидкої заміни застарілої господарської структури, розвитку сучасних пріоритетних галузей, зростання потенціалу регіонів, надбання передового науково-технічного та організаційного досвіду.

Ці завдання неможливо розв`язати без прискореної інтеграції національної економіки у світове господарство шляхом використання нових форм співпраці з іноземними партнерами та активізації інвестиційного процесу. Світова практика свідчить, що створення на території країни вільної економічної зони та підприємств дають змогу швидко та на довго залучити іноземні інвестиції.

Аналіз останніх досліджень. Проблемою дослідження займались Майорова Т.В., Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В., Пархоменко В.М., Москаленко Н.В., Бірюков О., Іванович І.Ю. Цими авторами було проведено дослідження по даній проблемі, а також висвітлено умови щодо вдосконалення законодавчої бази, що регулює діяльність офшорних компаній.

Постановка завдання. Основною метою статті є дослідження проблем діяльності офшорних компаній в Україні та визначення їх позитивних та негативних рис.

Виклад основного матеріалу. Офшорна зона — це різновид вільних економічних зон, що створюються на території всієї держави, або суб'єкту федерації (конфедерації), особливістю якої є створення для суб'єктів господарювання сприятливого валютно-фінансового, податкового режиму, високого рівня захищеності банківської та комерційної таємниці, лояльність державного регулювання, спрощені вимоги до ліцензування. Відмінністю офшорних юрисдикцій від інших вільних економічних зон є поширення зазначеного режиму виключно на суб'єктів господарювання-нерезидентів, що не здійснюють господарської діяльності та не мають джерел доходу на її території.

Частіше всього офшорна зона створюється там, де слабо розвинута економіка та інших можливостей для залучення iнoзeмого капіталу немає.

Офшорні зони можна класифікувати за ступенем надійностi на три групи. Офшори, у яких реєструються українські й російські компанії належать до третьої, найменш надійної, групи. Вони найбільш закриті для правоохоронних та контролюючих органів [6].

Із визначення виходить, що функціонування офшорних зон неможливе без створення в них офшорних компаній.

Під офшорною компанією розуміють будь-яку форму ведення бізнесу, що отримала офшорний статус.

Офшорна компанія мoже отримати пiльги тiльки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, якi мають податкові пiльги.

В світовій практиці найчастіше реєструють наступні типи офширних компаній:

· Фірми-копилки- просто накопичуються грошові кошти, перевага визначається ступенем конфіденційності інформації про власників (Ліхтенштейн)

· Підприємства для проведення транзитних торгівельних операцій- існують подвійні схему, коли реєструється компанія у відповідній офширній зоні, а інша в респектабельній країні, яка слугує в якості транзиту для фінансових потоків. Основний прибуток для використання таких схем осідає в безподатковій офшорній компанії.

· Фірми ”Роялті“- збирають різні ліцензійні виплати за патенти, авторські гонорари та інші подібні відрахування.

· Фірми-перевізники та судохідні компанії- займаються морськими та авіаперевезеннями, як власними так і застрахованими судами та літаками під прапором офшорної держави; фірми, фірми, що здійснюють експедиторську діяльність.

· Страхові компанії- займаються перестрахуванням страхових ризиків або страхують ”дружні“ компанії

· Банки, банківські філії та кредитні установи- ця діяльність в офшорних зонах ліцензується (Швейцарія)

· Фінансові компанії та брокерські фірми- таким структурам необхідна репутація (Люксембург, Швейцарія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Ірландія)

· Інвестиції та трастові компанії- управляють грошовими активами клієнтів (Нідерланди)

· Холдингові компанії- в Люксембурзі, при певних умовах, холдингові компанії повністю звільняються від податків

· Штаб-квартири компаній- найм великої кількості співробітників. Основним параметром для створення подібної структури буде являтися розмір прибуткового податку

· Інформаційні агентства та видавничі фірми- країни з низьким рівнем оподаткування авторських винагород, низькою вартістю виробництва поліграфічної продукції, хорошими засобами комунікації (Кіпр і Мен) [3].

Основні переваги, які власники можуть отримати, використовуючи офшорні компанії, та недоліки спичинені їх функціонуванням наведені у таблиці 1.

Переваги

Недоліки

-досягнення анонімності i конфіденційності;

- низькі ставки податків або їх відсутність;

- відсутність контролю валютного обміну;

- можливість вільного використання валюти;

- банківські рахунки в будь-якій валюті;

- ефективна і недорога банківська система;

- прибуток (капітал) в твердій валюті, в надійних банках i в стабільній країні;

- можливість отримання дозволу на роботу i виду на житло;

- можливість законного володіння нерухомістю за кордоном [3].

- створення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв'язку з можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів, насамперед спекулятивних;

- створення умов для відтоку капіталів;

- підтримку тiньoвoї економіки;

- зменшення зайнятості в країнах-донорах;

- отримання поза конкурентних переваг тими компаніями, які використовують офшори;

- вплив на соціальну ситуацію в країнах донорах, пов’язаних з ухиленням від оподаткування за допомогою офшорів;

- Недобросовісна податкова конкуренція та відповідно ухилення вiд оподаткування [7].

Табл. 1 Перваги і недоліки офшорних компаній

В Україні офшорним зонами можна назвати вільні економічні зони, що розглядаються як один із важливих інструментів, за допомогою яких досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.

Привабливість саме офшорного механізму для українських підприємцiв пояснюється дocить вaжливими нa cьoгoднi oбcтaвинaми. Пo-перше, нестабільністю фінансових інститутів України, по-друге, високим ступепенем ризику. У цьому плані фінансові юрисдикції є більше захищеними, оскільки вони працюють, як правило, зi сталою валютою i дiють у стабільному фінансовому полі, що робить їх гарантами захисту інтересів клiєнтiв, тому що в іншому випадку вони постраждають від форс-мажорних обставин [7].

Інтерес, виявлений багатьма країнами до вільних економічних зон, зумовлений насамперед помітними досягненнями ряду таких зон за останній час. Ці досягнення відображаються у показниках обсягу експорту, рівня зайнятості, швидкості освоєння технології чи промислової модернізації. Однак не потрібно робити висновок, ніби подібні зони - унікальний засіб прогресу. Навіть після набирання цими зонами «повних обертів» залишається багато серйозних проблем, які потребують вирішення [5].

З-поміж прикладів досить успішного функціонування ВЕЗ у різних країнах світу Україна може стати чи не єдиним негативним прикладом використання такого надзвичайно ефективного способу підтримки місцевої економіки та залучення іноземних інвестицій.

В Україні пішли своїм окремим шляхом розвитку, і більшість ВЕЗ стали створювати у межах адміністративних одиниць. Управління такими зонами, крім спеціально створених адміністрацій, здійснюють ще й місцеві органи влади, що ускладнює цей процес і дає змогу ведення не прозорого управління [2].

Офшорний бізнес викликає незадоволення світового співтовариства, в тому числі розвинутих країн, якi відчувають на собі негативний вплив від активізації офшорного бізнесу у cвiтi. Через лібералізацію офшорного бізнесу межа зменшення податків та ухиляння вiд їх сплати поступово зникає [7].

Така ж проблема постала і у випадку з нашою країною. Вже досить скоро міжнародні організації, що представлені в Україні, стали звертати увагу на неефективність ВЕЗ, які були створені і діяли в Україні, та погіршення умов здійснення в них іноземного інвестування.

Із загального аналізу відповідного законодавства України можна дійти висновку, що закони про створення ВЕЗ були прийняті з порушенням чинного спеціального законодавства щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» приписує, що при встановленні правового режиму іноземного інвестування у кожній ВЕЗ держава не може встановлювати менш сприятливий режим допуску інвесторів. Тим самим держава обирає одну з відомих у світі систем допуску іноземних інвесторів на національний ринок.

За свідченням експертів, в Україні діють прогресивні закони, які передбачають нескладну процедуру допуску іноземних інвесторів на національний ринок, іншими словами, введення реєстраційної системи.

Це тільки кілька прикладів встановлення у ВЕЗ режиму інвестиційної діяльності «не менш сприятливого», ніж тих, що встановлені у загальному інвестиційному законодавстві України.

Підсумовуючи, можна сказати, що на порушення спеціального інвестиційного законодавства України на певних територіях країни погіршується інвестиційний клімат через запровадження дозвільної системи, що прямо заборонено чинним законодавством.

Також, не можна не звернути увагу на те, що створення ВЕЗ як ефективного і добре відомого у світі інструменту підтримки економіки окремих регіонів в умовах сучасної України стає базою для посилення корупції, де чиновник вирішує важливі питання в окремому регіоні шляхом винесення вердикту підприємцю, який вирішив вкласти свої кошти у розвиток місцевої економіки: «пустити» чи «не пустити» [2].

Саме тому, потрібно проводити перевірку не лише законності ведення господарської діяльності на територіях спеціальних економічних зон, а також перевірку діяльності органів, що здійснюють їх адміністрування.

Перевірка стану виконання суб’єктами господарювання зобов’язань з реалізації інвестиційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах проводиться шляхом вивчення стану їх фінансово-господарської діяльності для підтвердження відповідності відомостей, заявлених у звітах, плановим показникам інвестиційного проекту, достовірності і повноти звітності та дотримання ними вимог законодавства України.

Результати перевірки виконання зобов’язань з реалізації інвестиційних проектів центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики подає Міжвідомчій комісії.

У разі виявлення фактів невиконання, або виконання не в повному обсязі суб’єктом господарювання планових показників етапів виконання інвестиційного проекту щодо обсягу внесення інвестицій, обсягу реалізації продукції (у тому числі на експорт), розрахунків з бюджетом, кількості створених та збережених робочих місць; надання недостовірної або неповної звітності; недотримання вимог законодавства України, Міжвідомча комісія приймає рішення про дострокове виключення такого проекту з Реєстру.

У разі дострокового виключення інвестиційного проекту з Реєстру суб’єкт господарювання зобов’язаний у порядку, визначеному законодавством України, сплатити до державного або місцевого бюджету податки та збори (обов’язкові платежі). При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний збільшити суму податкового зобов’язання за результатами податкового періоду, в якому відбулося порушення законодавства щодо реалізації інвестиційного проекту, до дати виключення інвестиційного проекту з Реєстру [1].

Тож, потрібно не тільки проводити перевірку, а й постійно вдосконалювати законодавчу базу, щоб не було так званих “дірок” через які б втрачалися кошти. Щоб усі доходи, отримані внаслідок діяльності у цих зонах були легалізованим і сприяли розвитку господарської діяльності, мінімізуючи її оподаткування.

Висновки. Функціонування вільних економічних зон має негативні сторони для державного бюджету України. Найбільший кредитор України- Міжнародний Валютний Фонд- розкритикував уряд за податкові пільги. Експерти фонду вважають, що ВЕЗ часто використовуються компаніями лише з одною метою- уникнути податків, а це позбавляє бюджет додаткових коштів.

Створення в Україні окремих територій сприяння підприємництву та інвестиціям- ВЕЗ- є одним з перспективних заходів по приєднанню до світового економічного простору і побудови відкритої економіки. Але, так як, іноземний досвід не може бути повністю запозичено необхідно розробити адаптовані до вітчизняних економічних та правових умов основні принципи побудови ВЕЗ [4].

Для нормально функціонування ВЕЗ необхідно розробити програму її розвитку, що врахувала б варіанти створення фінансової та банківської інфраструктур ринкової економіки в зоні, які повинні створювати умови для першочергового накопичення капіталу, здатного забезпечити інвестування не лише простого, а й розширеного відтворення валового національного продукту України.

Використана література:

1. Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про спеціальні (вільні ) економічні зони від 11.06.2008 р.

2. Бірюков О. Вільні економічні зони: проблеми залишаються / О. Бірюков // Юр. Газета; юр. тема –інвестиції .- 2006. №3 (63)

3. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, І.В.Жиглей, В.М.Пархоменко; За ред..проф. Ф.Ф. Бутинця;2-ге вид., доп. і перероб.-Житомир: ПП “Рута”,2001.-544с.

4. Іванович І.Ю. Вільні економічні зони в Україні: проблеми становлення та розвитку / І.Ю. Іванович // Економічні науки. Вісник Хмельницького національного університету.- 2009. №5 .

5. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. бник/ Під заг. ред. А. І. Кредісова/ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Сера-І. - К., 2000. - 448 с.

6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник.- Київ: “Центр навчальної літератури”,2004.-376с.

7. Москаленко Н.В. Проблеми зумовлені функціонуванням офшорних юрисдикцій, та шляхи їх розв’язання / Н.В. Москаленко // актуальні проблеми економіки.- 2009. №10