Економіка/4Управлінський облік

Лепетан І. М., Чорномаз К. С.

Вінницький національний аграрний університет

Стратегічний аналіз : поняття та розвиток

Поштовхом до виникнення та розвитку стратегічного аналізу стали сучасні економічні умови, які характеризуються мінливістю та складністю кон’юнктури ринку, посиленням конкуренції, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства. Аналіз «стратегічного рівня» підприємства – це аналіз, у якому внутрішні характеристики одного підприємства порівнюються з параметрами діяльності інших. Порівняльна характеристика дає змогу виявити основні внутрішні чинники конкурентоспроможності, які забезпечать підприємству довготривале функціонування та розвиток в умовах несталого й динамічного оточення[8].

Застосування результатів стратегічного аналізу дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їхнього функціонування та формувати конкурентні переваги, що в довготерміновій перспективі забезпечать зростання вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних завдань. У процесі розвитку ринкової економіки в Україні перед вітчизняними підприємствами постає проблема вибору пріоритетних напрямків діяльності.

Підприємства, які змогли вирішити завдання виживання у конкурентному середовищі, одержали можливість та одночасно постали перед потребою формування стратегії подальшого розвитку. Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначено предмет та інструментарій стратегічного аналізу. Це стосується як зарубіжних, так і вітчизняних досліджень. Слово «стратегія» походить від древньогрецьких слів «stratos» – «армія» та «agos» – «я керую». Відповідно, поняття «стратегія» первинно тлумачилося як мистецтво або наука ведення воєнних дій. Свідченням цього є давньокитайський трактат про військове мистецтво "Сунь-Цзи", датований п'ятим століттям до нашої ери [4, с. 23]. На початку 60-х рр. ХХ ст. дане поняття почало вживатись у сфері управління.

Перші праці, в яких згадують стратегічний аналіз, трактують його суть в широкому аспекті. І. Х. Ансофф поняття стратегічного аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як цілісність [1]. На думку А. Дж. Стрікленда і А.А. Томпсона, стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного рішення, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору [9]. Що стосується вітчизняних досліджень в даній галузі, то одні автори тлумачать стратегічний аналіз як комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства [3, 7]. Інші вважають, що суть стратегічного аналізу полягає у необхідності його використання заради вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій [2]. З. Шершньова характеризує стратегічний аналіз як змістовний і менш-більш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку [10].

На думку Н. С. Станасюка та Є. О. Уголькова, стратегічний аналіз варто виокремлювати як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи наявні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до виконання стратегії та аналізу її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз поточного стану організації передує стратегічному і є основою для його здійснення.

Основною метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об'єкта та його прибутковість в довготерміновій перспективі з максимальним застосуванням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь[8].

Об’єкти ж стратегічного аналізу визначаються відповідно до завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства. Більшість науковців до об'єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти. Інші об'єктом вважають лише підприємство загалом.

Предмет стратегічного аналізу також однозначно не визначено, а найчастіше його трактують як: «…стратегічні компетенції підприємства, які відносяться до всієї сукупності продуктів та послуг і потребують особливого підходу з точки зору управління» [6, с.117]; «…концептуальні напрями функціонування і розвитку підприємства, економічні й інформаційні ресурси та можливості, які розглядаються з погляду нарощування стратегічного потенціалу підприємства та зміцнення його позицій на ринку в довгостроковому аспекті» [7, с.38]; «…напрями його функціонування і розвитку, виробничі функції, ресурси та причинно-наслідкові залежності, які виникають у процесі операційної діяльності, а також умови, фактори, можливості та взаємозв’язки зовнішнього (макро-) і внутрішнього (мікро-) середовищ, які дозволяють досягти стратегічних цілей та виконати визначену місію» [5, с.48].

Отже, предметом стратегічного аналізу є слабкі місця та загрози, стратегічні переваги та потенціал об’єкта дослідження, які при певному поєднанні з іншими факторами внутрішнього та зовнішнього середовища формують альтернативні напрями дій, які сприяють досягненню стратегічних цілей та виконання місії підприємства. Стратегічний аналіз є комплексним дослідженням, спрямованим на майбутнє з розробкою стратегічних управлінських рішень, які здатні вплинути на формування стратегії розвитку підприємства.

Підсумовуючи результати досліджень, можна зробити висновки, що досягнення стратегічних завдань підприємства залежить від ефективності використання його потенціалу, стратегічний аналіз передбачає аналіз складових потенціалу підприємства з метою визначення їхньої відповідності поставленим стратегічним завданням, результати стратегічного аналізу мають бути покладені в основу розроблення стратегії розвитку підприємства.

Список використаної літератури:

1. Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание / Ансофф И. – М., 2009. – 344 с.

2. Головко Т.В. Стратегічний аналіз : [навч.-метод. Посібник] / Т.В. Головко, С.В. Сагова. – К. : КНЕУ, 2002. – 198 с.

3. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз : [навчальний посібник] / Гордієнко П.Л. – Л. : Алеута, 2006. – 404 с.

4. Минцберг Г. Школы стратегий/ Минцберг Г., Альстренд Б., Лемпел Д. - СПб.: Питер, 2000. – 336 с.

5. Парасій-Вергуненко І.М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика:монографія / І.М. Парасій-Вергуненко. – К.: КНЕУ, 2007. – 360с.

6. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: монографія / В.В. Пастухова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 302с.

7. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі : [навч. посібник] / Редченко К.І. – Львів : “Новий світ – 2000”, 2003. – 272 с.

8. Станасюк Н. С. Концептуальні основи стратегічного аналізу // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010.№20/4. – С.269 – 272.

9. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: искусство разработки и реализации стратеги :[учебник для вузов] / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд; [пер. с англ.] – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.– 576 с.

10. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : [підручник] / Шершньова З.Є. – [2-е вид., доп. І перероб.]. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.