ВТЕІ КНТЕУ

Сусіденко Ю.В

Миколюк І.В

Проблеми банківського сектору України та шляхи їх розв’язання

Кризовий період 2008-2009 років характеризувався для світової  економіки, зокрема економіки нашої держави, значним спадом виробництва, зниженням рівня ділової активності, зайнятості населення та інвестування,  виявленням нових проблем неефективного регулювання економіки з боку держави та загалом зниженням суспільного добробуту населення. Криза торкнулась усіх секторів економіки, в тому числі і банківську сферу.

Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

Українська банківська система побудована відповідно до принципу дворівневості, який передбачає чітке розмежування сфер діяльності центрального (Національного банку України) і комерційних банків. Сьогодні практично усі банки України (крім НБУ та Ексімбанку) належать до корпоративного сектора банківської системи. Серед них як за кількістю, так і за обсягами операцій провідне місце посідають комерційні банки .

У першій половині 2010 р. економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану, котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4,9%. Приріст промисловості перевищив 10%.Активи банків демонструють поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868,1 до 885,8 млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше скорочення обсягів кредитування з 217,3 до 206,1 млрд. грн. Натомість ринок кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3 млрд. грн.У 2010 р. продовжився приріст депозитів. Так, у січні-червні 2010 р. обсяг вкладів населення в банківській системі збільшився на 13,7%, а коштів юридичних осіб - на 6,2%. Переважна більшість депозитів оформлюється в національній валюті.Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Свідченням чого є збиток в сумі 7,5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року.Доходи банків за січень - травень 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися на 11,3% і склали 53,9 млрд. грн. Витрати банків порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15,6% і становили 61,4 млрд. грн.У структурі доходів найбільшу питома вага належить процентним доходам (86,5%).

Подальші перспективи розвитку банківського сектору пов'язані з процесами в українській і міжнародній економіці. Позитивні макроекономічні показники сприятимуть відродженюю фінансової системи. Друга ж хвиля кризи може завдати нового удару по банкам України.

Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, які перешкоджають банківському сектору ефективно виконувати свої функції, якими є:

- мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів;

- надання клієнтам позик і створення нових платіжних засобів;

- здійснення розрахунків між клієнтами.

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об’єктивні й суб’єктивні чинники. Серед перших — дуже низькі доходи переважної більшості населення України.

До розряду суб’єктивних чинників, які гальмують розвиток банківської системи, слід зарахувати вузькість асортименту пропонованих послуг (якщо у провідних закордонних — до трьохсот видів послуг, то в українських — набагато менше), наявність проблемних кредитів, відсутність кредитних історій, кредитних бюро;

– низька якість банківських активів, включаючи значний обсяг і питому вагу простроченої заборгованості.

В 2009 році січні-березні, по даним Національного банку України, депозити населення зменшились на 11,5%, депозити підприємств – на 15,2%.

– загальне зниження ліквідності банківських активів.

– низька довіра до банківської системи. Рівень недовіри до вітчизняних банків зараз перевищує 80%, тоді як ще три роки тому більше половини громадян України довіряли банківським установам.

– вразливість банківської системи до валютно-курсової політики в країні.

– нестабільність та недосконалість нормативно-правового забезпечення, що не дозволяє відновити довіру до банківських установ, а також забезпечити ефективне функціонування усієї економіки країни.

Для розв'язання наведених проблем необхідно здійснити такі заходи:

– розширити мережу комерційних банків в інших регіонах країни;

– звузити процентну маржу комерційних банків;

– розробити механізм розмежування банківських фінансів і урядових фінансів;

– позбавити уряд можливості брати у Національного банку України та комерційних банків гроші в кредит чи то у прямій, чи то у завуальованій формах, під виглядом первинної емісії облігацій внутрішньої державної позики; уряд повинен функціонувати на основі самозабезпечення, а не паразитувати на примусово здешевлених кредитних ресурсах Нацбанку і комерційних банків;

– Кабінет Міністрів повинен здійснювати фінансово-економічну політику, спрямовану на підвищення ефективності державних підприємств;

– удосконалити податкову систему країни;

– ввести єдині загальнодержавні реєстри рухомого і нерухомого майна;

– ввести спрощену процедуру банкрутства підприємств;

– розвивати та стимулювати приватну власність;

– оптимізувати ризик-менеджмент;

– швидкими темпами проводити реорганізацію, об'єднання або ліквідацію проблемних банків;

– налагодити роботу Фонду гарантування вкладів населення та зробити її ефективною;

– розвинути мережу різноманітних навчальних закладів, центрів підготовки та перепідготовки фахівців для роботи у банківських установах;

– створити сприятливий інвестиційний клімат, атмосферу масового інвестування в українську економіку;

– збільшити кількість та підвищити якість банківських послуг на основі використання сучасних технологій і обладнання;

– впроваджувати нові банківські продукти;

– запровадити цілодобове надання банківських послуг у комерційних банках;

– розвивати кредитування малого бізнесу;

– розвивати взаємовідносини банків з клієнтами;

– сформувати та підтримувати режим справедливої конкуренції як у банківському, так і в реальному секторах економіки;

– зміцнювати фінансовий потенціал шляхом залучення нових акціонерів та збільшувати капітал за рахунок розширення клієнтської бази;

– розвивати методологію прогнозування попиту на кредити, ризиків інвестиційно-кредитної діяльності в умовах невизначеності;

– розробити довгострокові стратегії із застосуванням міжнародного досвіду та національних особливостей і специфічних характеристик кожного банку;

– розвивати і надалі удосконалювати законодавство і нормативну базу;

– підвищити рівень інформаційного забезпечення у діяльності комерційних банків;

– удосконалити державний контроль і нагляд, зокрема за проблемними банками;

– сформувати нову, ринкову психологію людей та довіри в них до банківської системи .

На стан банківської системи впливають численні фактори – зовнішні, внутрішні, економічні, неекономічні, викликаючи велику кількість серйозних проблем, які стоять на заваді підвищення конкурентоспроможності банківського сектору в Україні.

Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків. Професіоналізм і накопичений практичний досвід більшої частини теперішніх працівників банківської сфери дозволяють сподіватися, що з часом в Україні сформується повноцінна банківська система, яка буде здійснювати сприяння активному ринковому розвитку економіки країни.

Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу запропонованих заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентноздатності банківського сектора на світовому рівні.

Список літератури:

1. Лобач О. Платоспроможність та істотна загроза платоспроможності банку: визначення і зміст // 2. Юридична Україна.- 2005.- № 12.-C. 47-55.

2. Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних систем України // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 12.-C. 131-136.

3. Львов Ю. Банки и финансовый рынок. — СПб., 2005. — 527 с.

4. Маркова О., Сахарова Л., Сидоров В. Коммерческие банки и их операции. — М., 2005. — 277 с.

5. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 2008. — 763 с.

6. http://banker.ua/bank_news/banks/2010/07/13/1180441116/.