Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Стефанова К.В., Шеремет Т.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Пріоритети розвитку зовнішньої торгівлі України

Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її подальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що неможливо без налагоджування ефективних та перспективних стосунків з головними торгівельними партнерами України на сучасному етапі.

До основних тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі та її пріоритетів на поточний період і середньострокову перспективу слід віднести підвищення ефективності товарообмінних операцій. В умовах кризи, ринкового реформування та структурної перебудови економіки сфера зовнішньоторговельних відносин повинна бути орієнтованою на насичення внутрішнього ринку товарами, зниження цін на них, та забезпечення стійкості національної грошової одиниці [2].

Виконання цих умов пов'язане з необхідністю перетворення зовнішньоторговельної сфери з дестабілізуючого фактора економічного розвитку на інструмент макроекономічної стабілізації. Для забезпечення такого перетворення необхідний перехід до надмірного експорту, який стимулює зростання ввозу на невигідних для економічних інтересів держави умовах, та до суттєвого поліпшення структури та ефективності товарообміну.

Вирішення вказаних проблем є основною умовою зменшення залежності від імпорту, поліпшення платіжного балансу і зміцнення економічної безпеки держави. Для цього зовнішня торгівля повинна бути націленою на реалізацію наступних пріоритетних завдань [1]:

- якнайскорішого виходу економіки з кризового стану та її макроекономічної стабілізації;

- збереження виробничого, науково-технічного, інтелектуального і культурного потенціалу як основних умов виходу з кризи і забезпечення подальшого економічного розвитку;

- зміцнення економічної безпеки держави на основі зменшення її ресурсної, фінансової і технологічної залежності, диверсифікації експорту та імпорту і підвищення ефективності зовнішньоторговельних зв'язків;

- сприяння структурній перебудові народного господарства в умовах гострої нестачі інвестицій та обмежених можливостей для економічного маневрування.

Реалізація перелічених вище завдань є важливою умовою інтеграції економіки України до системи міжнародної торгівлі, яка дозволить забезпечувати [1]:

- використання переваг міжнародного поділу праці для стабілізації економіки і її виходу з кризи на основі становлення та розвитку взаємовигідних зовнішньоторговельних зв'язків з державами близького та далекого зарубіжжя з метою збуту надлишків вітчизняних товарів та імпорту продукції, обсяги виробництва якої не відповідають потребам народного господарства та населення;

- використання в кризових умовах можливостей розвитку зовнішньої торгівлі для збереження виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалів держави;

- розширення та підвищення ефективності зовнішньої торгівлі на основі її рівноправності і взаємовигідності, орієнтації на зменшення ресурсної та технологічної залежності і зміцнення економічної безпеки держави;

- підпорядкування зовнішньоторговельних відносин вирішенню завдань структурної перебудови народного господарства і ліквідації дисбалансу між його експорто- та імпортомісткістю.

Посилення конкуренції на глобальних світових ринках та відкритості української економіки в процесі ринкових перетворень примушують на загальнодержавному рівні більше уваги приділяти підвищенню конкурентоспроможності національного експортного потенціалу та діяльності вітчизняного товаровиробника. Тому зростає інтерес до дослідження інноваційного фактору як визначального чинника серед компонентів та заходів підвищення конкурентоспроможності національної економіки, і зокрема експортного потенціалу.

Експортно-імпортний потенціал національної економіки відображає реальну систему як внутрішніх економічних відносин, так і зовнішніх зв'язків. У ньому сфокусовані ресурсні, економічні, технологічні та інші порівняльні переваги країни. Відтак передумови, форми та ресурси подолання нинішнього кризового стану економіки України безпосередньо пов'язані з більш ефективним використанням експортно-імпортного потенціалу країни, оптимальною диверсифікацією векторів зовнішньоекономічних зв'язків та інтегруванням її до світової спільноти. Це - один із визначальних, стратегічних факторів економічної розбудови України, зміни її статусу як трансформаційного суспільства та поступового переходу до системи ринково розвинутих країни світу [2]. Сучасний етап характеризується наростанням інтеграційних тенденцій і глобалізму у світовому масштабі на основі поглиблення міжнародного поділу праці. Тому Україна зможе зайняти чільне місце в цьому процесі завдяки експортному потенціалу, який буде конкурентоспроможним на світових ринках.

Література:

1. Бортник О.М. Міжнародний розподіл праці та експорт-імпорт продукції // Формування ринкових відносин в Україні – 2004р. – №5(36) – с. 76-82.

2. Мельник Т. Тенденції розвитку міжнародних торговельних відносин та зовнішнього сектору України // Економіст – 2004р. – №11 – с. 52-55.