Фурман
І.В., Степанчук О.В.
Проблемні аспекти та
перспективи розвитку кредитування АПК
Однією з
найважливіших категорій ринкової економіки, що відображає зв’язки і відносини
усіх ланок економічного та соціального життя суспільства є кредит. Кредит
завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку господарської
діяльності.
Кредитування
сільського господарства в сучасних умовах є одним із ключових компонентів його
стабільного розвитку. Воно включає функціонування системи кооперативних банків,
підтримку розвитку кредитних спілок, розробку умов забезпечення розвитку
іпотечного кредитування та мікрокредитування, застосування державного механізму
надання пільгових кредитів за схемою компенсації відсоткової ставки.
Дослідженням
проблемних аспектів та перспектив розвитку кредитування в аграрній сфері,
займається ряд вітчизняних науковців:
О.Є. Гудзь, М.Я. Дем’яненко, В.І. Міщенко, О.О. Непочатенко, А.В. Сомик,
М.Г. Чумаченко та інші. Проте, як свідчить огляд наукових джерел, деякі питання
теорії і практики сільськогосподарського кредитування ще не повністю висвітлені
і вимагають подальшого, більш глибокого вивчення. Саме потреба в подальшому
дослідженні і вирішенні даних питань зумовили вибір даної теми.
Для сучасного
становлення українського аграрного сектору економіки винятково позитивну роль
повинні відігравати становлення і розвиток сільськогосподарських кооперативних
банків та кредитних кооперативів. Формування системи кооперативних банків в
Україні дозволить максимально сконцентрувати аграрний капітал, цільові державні
фінансові ресурси, депозити населення та інші джерела фінансування для
підтримки розвитку пріоритетної галузі національної економіки, оперативно
управляти фінансовими потоками, враховувати регіональні особливості, сезонність
та спеціалізацію аграрного сектору економіки.[1]
У системі розвитку
механізмів кредитування важливе місце займає страхування застави й забезпечення
її недоторканості. Проте послуги страхових компаній досить дорогі, механізму
недоторканості застави ще не відпрацьовано. Роль кредитного страхування при
наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам полягає у страхуванні
різноманітних ризиків пов’язаних з особливостями виробництва
сільськогосподарських підприємств. Тому вони як потенційні споживачі кредитних
ресурсів мають ширше використовувати можливості кредитного страхування, а саме
укладати не лише договори страхування заставленого майна, а й договори
страхування, які є вільними від кредитних зобов’язань. Така схема страхування є
більш сприятливою для сільськогосподарського підприємства, адже захищає в першу
чергу саме підприємство, а не банк.[4]
Одним з ефективних
інструментів державної аграрної політики став механізм здешевлення банківських
кредитів через застосування часткової компенсації ставки за кредитами
комерційних банків. У кредитуванні підприємств АПК на умовах часткової
компенсації у 2001-2009рр. взяли участь понад 100 банків.
Вивчення зарубіжного досвіду свідчить,
що кредитування аграрного сектору здійснюється у великих
обсягах. До числа країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів в аграрному
капіталі належить Великобританії і Німеччині – 50%, на Францію припадає понад
40%, Італію та Бельгію – більше 30%. Формування кредитної системи визначається
характером існуючих у країні кредитних відносин і відповідних форм кредиту. В
різних країнах кредитні системи різняться за конкретним складом інститутів, їх
функціонального спеціалізацією відповідно до національних особливостей. В
зарубіжній практиці, в основі державної економічної стратегії і тактики
більшості розвинутих країн покладено концепцію утримання необхідного для
забезпечення продовольчої безпеки і національних інтересів рівня
сільськогосподарського виробництва та його прибутковості. В цьому напрямку
розвинуті країни забезпечують належну державну фінансову підтримку сільського
господарства.[3]
Через нестачу в
державному бюджеті України коштів, підтримка аграрної сфери виробництва не
забезпечувалась на належному рівні. Останніми роками пряма бюджетна підтримка
була меншою на 0,5% від валового внутрішнього продукту і становила 3,3 долара з
розрахунку на душу населення, тоді як у США ці показники складають відповідно
2,5% і 350 доларів, Канаді – 1,3% і 163 долара, країнах ЄС 1,7% і 336 доларів,
Угорщині – 1,8% і 111 доларів, Чехії – 1,6% і 100 доларів, Росії – 0,8% і 60
доларів.[5]
Об’єктивна
необхідність і можливість використання кредиту для підвищення ефективності
суспільного виробництва обумовлені тим, що кредит охоплює широку мережу
розподільчих відносин, які пов’язані з утворенням і використанням позичкового
фонду в процесі розподілу суспільного продукту. Обслуговуючи рух оборотних
фондів, кредит безпосередньо впливає на відтворювальний цикл.
Сучасний стан
кредитування аграрних формувань обумовлений екстенсивним використанням позик і
потребує розробки основних напрямків їх ефективного використання.
До таких напрямків
слід віднести:
- підвищення
дієвості та ефективності державної підтримки галузі в контексті вдосконалення
сучасного механізму здешевлення кредитів;
- якісний розвиток
кредитної інфраструктури аграрного сектору (створення системи кооперативних
банків, розвиток кредитних спілок, лізингових, страхових та інвестиційних
компаній),
- вдосконалення
системи та процедури кредитування підприємств АПК (застосування пільгового
кредитування, зниження ставок по кредитах, збільшення частки довгострокових
позик, розвиток іпотечного та мікрокредитування),
- подальший розвиток
страхування майна, фінансових та підприємницьких ризиків в аграрному секторі
тощо.[2]
І все ж таки, значна
частина проблем кредитного ринку в сільському господарстві залишається
невирішеною. Перш за все, мова йде про удосконалення законодавчої бази, яке
регулює правові та фінансово-кредитні відносини в аграрному секторі економіки
та подальший розвиток кредитних інституцій. Невирішеними залишаються питання
власності на землі сільськогосподарського призначення, нерозвиненості ринку
землі, значної зношеності та моральної застарілості основних фондів.
Відсутність ринку землі унеможливлює її використання в якості застави для
отримання кредиту, що стримує розвиток довготермінового кредитування. Більшість
наданих аграрним підприємствам кредитів (97%) є короткостроковими.
Для вирішення цього
питання необхідно розвивати нові фінансові інституції, такі як кредитні спілки
та кооперативні банки. Саме ці установи могли б відіграти ключову роль при
забезпеченні сільгоспвиробників невеликими за обсягами кредитами.
Література:
1. Кириченко О.А. Кредитування аграрного сектору економіки в умовах глобальної
фінансової кризи//Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5. – С.207 – 221.
2. Марцин В.С. Кредитні відносини у сучасних умовах господарювання та шляхи їх вдосконалення//Фінанси України. –
2009. – №10. – с.17–22.
3. Марцишевська Ю.Л. Роль фінансово-кредитного забезпечення підприємств
аграрного сектору // Економіка АПК.–2009.–№5–С.98-100.
4. Шубенко І.А. сутність кредитного страхування та його роль при кредитуванні
сільськогосподарських підприємств//Держава та регіони. – 2009. - №2. –
С.222-224.