Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Аурсаліді М.В.

Донецький державний університет управління, Україна

Основні положення механізму боротьби з економічною злочинністю з урахуванням закономірностей теорії систем

В сучасних умовах найбільшою небезпекою характеризується злочинність у сфері економіки, структура якої визначена законодавцем і, як відомо, містить у собі три групи злочинів – злочини проти власності, злочини в сфері економічної діяльності і злочини проти інтересів служби в комерційній і іншій організаціях. У своїй сукупності ці злочини не тільки визначають характер сучасної злочинності, але й впливають на кримінологічну безпеку всього суспільства.

Реактивний підхід до процесу боротьби з економічною злочинністю, що організаційно і методологічно визначає цей процес в Україні, не є ефективним в умовах динамічного зовнішнього середовища й обмеженості ресурсів суспільства. Виходячи з цього, потрібна розробка методів і механізмів боротьби з економічними злочинами, що враховують системні закономірності формування і поширення економічної злочинності на ранніх етапах їх виникнення, що можна здійснити винятково в рамках процесу державного регулювання економіки. Подібний підхід потребує формування концептуальних положень, розробки відповідної методології й удосконалення існуючої організаційної структури, яка складає основу механізму боротьби з економічною злочинністю.

Процес боротьби з економічною злочинністю, його основні особливості розглянуті в ряді наукових праць. Зокрема, питання прогнозування в сфері боротьби зі злочинністю досліджувалися в роботах таких авторів, як Г.А.Аванесов, А.І.Алексєєв, Д.І.Амінів, Ю.М.Антонян, М.М.Бабаєв, Г.Ф.Коимшиді, О.Ф.Кузьмінський, В.Н.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнєцова, В.В.Лунєєв, Г.М.Миньковський, В.Е. Новачків, А.Л. Ситковський, В.Н. Тишенко.

Важливим для аналізу економічної злочинності як явища є підхід до дослідження девіантного поводження в економіці, що розглядають Д.Богиня, В.Веткін, Е.Воробйов, О.Вишневський, С.Гриценко, Ю.Латів, В.Лагутін, С.Ковальов, Т.Меркулова, Р.Паламарчук, В.Попович, О.Прутська, М.Семикіна. Проте, традиційно процес боротьби з економічною злочинністю розглядається в рамках кримінології, при цьому не враховується його значимий етап – генерування управлінського впливу, що здійснюється органами державного регулювання економіки; крім того недостатньо уваги приділено системному аналізу явища економічної злочинності, його генезису і механізмам поширення в заданій соціально-економічній системі.

Економічна злочинність характеризується девіантним поводженням членів економічної системи, що порушує прийняті в ній норми, за які передбачена кримінальна відповідальність [1]. Незважаючи на значимість суб'єктивного чинника в розвитку явища економічної злочинності, для процесів державного регулювання важливе значення має аналіз об'єктивних умов середовища в заданий період часу, які створюють сприятливе середовище для здійснення економічних злочинів, що обумовлює концентрацію уваги на процесах державного регулювання економіки.

Аналіз економічної злочинності в контексті ефективності економічного регулювання дозволив визначити, що основними цілями економічного регулювання є: забезпечення адаптації суспільства до зовнішнього середовища; задоволення потреб населення шляхом підвищення якості життя; забезпечення макроекономічної рівноваги. Через те, що економіка визначає ступінь адаптації суспільства до навколишнього фізичного середовища, ступінь виживання людей, поводження економічних суб'єктів доцільно розглядати як формування адаптаційних механізмів, що дозволяють їм досягати цілей виживання і розвитку шляхом задоволення актуальних потреб.

З огляду на це, можна визначити відповідність понять «адаптаційний механізм» і «економічний злочин»: під економічним злочином розуміються ті адаптаційні механізми суб'єктів економічних відносин, що формально відображені в даний момент часу в кримінальному законодавстві. Таким чином, економічний злочин – це той адаптаційний механізм, що формально закріплений у законодавстві як такий, що порушує стійкість функціонування економічної системи і її частин. Таким чином, процес державного регулювання економічної злочинності полягає, у першу чергу, у чіткій фільтрації тих адаптаційних механізмів, які є економічними злочинами; і в другу чергу, у забезпеченні покарання за здійснення економічних злочинів.

У процесі аналізу особливостей державного регулювання і сучасних методів боротьби з економічною злочинністю в Україні визначено підходи до вибору методів боротьби з економічною злочинністю: а) реактивний підхід, що передбачає реакцію на вже вчинені злочини незалежно від їх якісних характеристик; б) диференційований (аналітичний) підхід, який передбачає наявність «зворотного зв'язку» між аналітичними відділами ДСБЕЗ і законодавчими органами. в) прогнозний підхід, що дозволяє прогнозувати комплексні зміни в економічній, соціальній, політичній сферах суспільства й адаптувати законодавчі норми до можливих змін в економіці заздалегідь.

Запропоновано застосування прогнозного підходу до боротьби з економічною злочинністю в Україні, що потребує залучення органів державного управління економікою до виконання функцій прогнозу комплексних змін в економічній, соціальній, політичній сферах життя суспільства і розробки рекомендацій щодо адаптації законодавчих норм до майбутніх економічних змін. У цілому, концепцію регулювання економічної злочинності запропоновано трансформувати з позиції усунення наслідків економічних злочинів до управління причинами цих явищ.

Базуючись на визначеному підході можна запропонувати наступний алгоритм формування управлінського впливу з урахуванням мінімізації рівня економічної злочинності: 1) аналіз і прогноз стану зовнішнього середовища; 2) аналіз і прогноз стану об'єкта управління – базових потреб суспільства і ступеня їх задоволення; 3) прогноз взаємодії економічної системи як сукупності суб'єктів господарювання і зовнішнього середовища, виявлення потенційних напрямків розробки адаптаційних механізмів (аналіз і прогноз поводження економічних суб'єктів). 4) визначення характеристик управлінського впливу, що мінімізує рівень економічної злочинності

В залежності від ступеня поширення економічного злочину як адаптаційного механізму доцільно виділити наступні методи боротьби зі злочинами в економіці. 1) Метод дії на випередження (аналіз ситуації і прогноз) – являє собою проактивний метод реагування на загрозу поширення адаптаційного механізму, обґрунтований прогнозом його імовірності. 2) Метод обмеження дифузії адаптаційного механізму – реактивний метод, спрямований на зупинку поширення адаптаційного механізму в соціально-економічній системі в режимі реального часу. 3) Метод мінімізації наслідків – реактивний метод усунення, зниження впливу адаптаційного механізму, який вже поширився в системі, що підтверджено результатами аналізу. Таким чином, виділяються два методи реагування, засновані на результатах аналізу, і один метод, що потребує для його застосування даних прогнозу економічної злочинності.

У процесі застосування алгоритму формування управлінського впливу з урахуванням мінімізації рівня економічної злочинності для України визначено наступне: період економічної кризи в Україні характеризувався істотним збільшенням кількості злочинів проти власності, і що найбільш важливо - в особливо великих розмірах; незаконною приватизацією державного і комунального майна, злочинів з використанням бюджетних коштів і в сфері земельних відносин. З урахуванням прогнозу високого рівня мінливості зовнішнього середовища і тенденцій розвитку економічної злочинності визначено, що економічна злочинність в Україні буде набувати риси організованої і міжнародної, буде поширювати свій вплив на фінансово-кредитну і банківську системи, сферу зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, будуть удосконалитися способи здійснення шахрайства з кредитами і фінансовими ресурсами; прогнозується також подальше поширення рейдерства.

В якості рекомендацій щодо удосконалення механізму боротьби з економічною злочинністю в Україні необхідно сформувати організаційну структуру, що забезпечує прогнозний підхід до регулювання економічної злочинності. Організаційна структура, що пропонується, заснована на виділенні декількох етапів у процесі боротьби з економічною злочинністю, що відрізняються основними функціями і характером управлінського впливу на процес. До них віднесені: 1) аналіз і прогноз економічної злочинності; 2) оперативна діяльність: виявлення і розкриття економічних злочинів; 3) зворотний зв'язок.

Необхідно виділити два напрямки аналізу і прогнозу економічної злочинності: 1) аналіз і прогноз причин економічної злочинності як результату взаємодії економічної системи і зовнішнього середовища; 2) аналіз і прогноз причин економічної злочинності як результату державного законодавчого регулювання національної економіки. Для реалізації цих функцій запропоновано формування груп по кримінологічній експертизі нормативно-правових актів при Верховній Раді України і Кабінеті Міністрів України, що складаються з фахівців різного профілю, діяльність яких координується у рамках мережної організаційної структури. Основним методом роботи групи має стати сценарне моделювання в рамках системного аналізу, об'єднуючою методологією – системний підхід [3].

Методологічний аспект механізму боротьби з економічною злочинністю, включає наступний набір методів і підходів: 1. алгоритм формування управлінського впливу, спрямованого на стримування економічної злочинності; 2. класифікація адаптаційних механізмів за рівнем ефективності і небезпеки, принципи оцінки небезпеки адаптаційних механізмів для соціально-економічних систем; 3. системні методи боротьби з поширенням економічних злочинів як адаптаційних механізмів; 4. кримінологічна експертиза нормативно-правових актів.

Література:

1. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения / Я.И.Гилинский // СОЦИС. – 1991. - №4. –С. 76.

2. Безопасность: теория, парадигма, концепция, культура. Словарь-справочник / Автор-сост. профессор В. Ф. Пилипенко. Изд. 2-е, доп. и перераб. — М.: ПЕР СЭ-Пресс, 2005.

3. Анфилатов В.С. Системный анализ в управлении: учеб. пособ. / В.С.Анфилатов, А.А.Емельянов, А.А.Кукушкин; Под ред. А.А.Емельянова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.