Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Міланін О.В.

Донецький державний університет управління, Україна

Трансформація стратегії адаптації житла до умов навколишнього середовища як реакція на кліматичні зміни

Будівельна галузь економіки країни відображує як рівень розвитку будівельних технологій, так і спосіб адаптації суспільства до негативних впливів зовнішнього середовища. Крім того, будівельні технології можуть суттєво впливати на використання природних ресурсів – води, тепла, електроенергії, що особливо важливо в період їх обмеження та зростання вартості. Ці фактори позиціонують будівельну галузь не лише як галузь економіки, а як спосіб взаємодії індивідів із навколишнім світом.

Стратегія адаптації житла до умов навколишнього середовища заснована на біосоціальній природі людини й обумовлена змінами навколишнього середовища, або середовища проживання, які доцільно вважати значимими. Завдяки біосоціальній природі людини її адаптація до умов проживання має враховувати біологічну, психологічну і соціальну природу. В даний час переважне значення для освоєння людиною нових середовищ проживання і створення кращих умов життя у вже освоєних середовищах мають соціально-гігієнічні заходи, результатом яких служить удосконалення комфорту в місцеперебуваннях людей. Адаптація реалізується стосовно чинників як природного, так і штучного середовища, тому вони носять не тільки екологічний, але й соціально-економічний характер.

Головна лінія розвитку екології людини в цей час націлена на рішення проблем управління середовищем, вироблення шляхів раціонального природокористування, оптимізації умов життя людей у різних антропоекологічних системах. Цей аспект повною мірою відбивається при визначенні стратегії розвитку будівельної галузі економіки як частини штучно сформованого середовища, адаптованого до природного середовища, яке являє собою адаптаційний механізм для індивіда і співтовариства.

У цілому, при визначенні стратегії розвитку галузі житлового будівництва доцільно враховувати зміну детермінантів зовнішнього середовища за наступним алгоритмом (рис. 1).

Рис. 1. Зовнішні детермінанти стратегічного розвитку галузі житлового

будівництва, або детермінанти зовнішнього середовища

Тоді підхід до вибору методу стратегічного планування (реактивний, інактивний, преактивний і інтерактивний) [2] визначається прогнозною динамікою детермінант зовнішнього впливу. Чим вище очікувана динаміка і менше ступінь керованості заданого детермінанта зовнішнього середовища, тим більше виправдане преактивне планування галузі, як мінімум, у відношенні цього детермінанта. Крім того, різка зміна одного з чинників впливу має системний ефект для зовнішнього середовища в цілому і відбивається в тому чи іншому ступені на впливі інших факторів.

Кожен з цих факторів впливу на різних етапах розвитку в тому чи іншому ступені визначає динаміку розвитку житлового будівництва. В процесі аналізу виявлено, що як навколишнє середовище і природно-кліматичні умови – на історично першому етапі розвитку, так і динаміка соціальної системи (наприклад, різке збільшення народжуваності, або переломні етапи суспільного розвитку), а також фактори економічного розвитку (індустріалізація, урбанізація) по мірі власної динаміки і якісних переходів визначали стратегію розвитку будівництва. Зрозуміло, розвиток техніки і технологій, як зовнішній стосовно будівництва детермінант, також безпосередньо впливає - як на виробництво будівельних матеріалів, так і на інженерне устаткування приміщень, а також може визначати принципи територіальної забудови.

Важливо відмітити, що якщо техніка і технології розвиваються досить безупинно як на рівні удосконалень, так і шляхом появи нових будівельних матеріалів і підходів до будівництва, то екологічний фактор у меншому ступені враховувався останнім часом (у період ХХ в.) при формуванні стратегії розвитку житлового будівництва.

Проте, ХХІ століття формує нові виклики, обумовлені кліматичними змінами, які вже неможливо ігнорувати. Так, експерти Національного інституту стратегічних досліджень визначили наступні прямі ризики кліматичних змін, актуальні для України:

підвищення частоти й інтенсивності кліматичних аномалій і екстремальних явищ погоди;

посухи, що генетично властиві клімату України, стають усе частішими та більш інтенсивними:

внаслідок пом’якшення зим наростатимуть явища, пов’язані з льодовою кіркою;

подальше розповсюдження нових видів хвороб сільськогосподарських рослин, шкідників і бур'янів, поява яких пов'язана із зміною клімату;

можливе падіння рівня родючості ґрунтів, оскільки при потеплінні пришвидшене зростання рослин, при якому поглинається СО₂, ймовірно, не зможе компенсувати пришвидшене розкладання органічних речовин;

загострення проблем з водозабезпеченням південних та південно-східних регіонів України, які вже зараз потерпають від посухи у періоди літньої межені, і де населення найменш забезпечене питною водою належної якості;

підвищення рівня захворюваності і смертності населення внаслідок зміни температурного режиму, появи нових видів захворювань;

підвищення рівня Чорного і Азовського морів, що, в свою чергу, посилить процеси розмиву берегів, затоплення, підтоплення. Масштаби вияву цих процесів залежатимуть від інтенсивності та висоти підвищення рівня;

зменшення продуктивності лісів;

незворотні зміни у екосистемах, що призведуть до вкрай негативних наслідків для біорізноманіття [1].

Враховуючи вищевикладене, доцільно визначити саме екологічний детермінант зовнішнього середовища як базовий в процесі трансформації стратегії розвитку галузі житлового будівництва в Україні. Проте, дія зовнішніх факторів на розвиток галузі є комплексною. Так, екологічний і економічний чинники зовнішнього середовища найчастіше діють комплексно.

В процесі аналізу впливу детермінант зовнішнього середовища, характерних для України, визначено наступні характеристики (табл.1).

Таблиця 1

Характеристики впливу детермінант зовнішнього середовища

Детермінанти	Характеристики
Екологічний	зміна клімату, збільшення амплітуди температур
Соціальний	забезпечення пріоритетів підвищення якості життя і збільшення народжуваності
Економічний	необхідність прогресивного економічного розвитку, становлення інформаційної економіки та формування п’ятого технологічного укладу
Технологічний	впровадження нових матеріалів і технологій будівництва, що забезпечують енергоефективність житла, його автономізацію

Визначні характеристики обумовили напрямок розробки функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва. Зокрема, технологічна стратегія передбачає застосування будівельних технологій, що збільшують стійкість житлових будинків до впливів зовнішньої середовища – підвищення енергоефективності, врахування аеродинаміки будинків, застосування блокових конструкцій у будівництві. Фінансова стратегія, що визначає можливості довгострокового інвестування житлового будівництва, а також заходи щодо державного цінового регулювання (максимальна ціна 1 м², а також регулювання вартості земельних ділянок у напрямку її граничної мінімізації). Організаційна стратегія, що полягає в активізації функції науково-обґрунтованого планування територіальної забудови міст і районів на основі прогнозу розвитку продуктивних сил.

Література:

1. Протидія глобальній зміні клімату у контексті Кіотських домовленостей: український вимір– К.: НІСД, Нацекоінвестагентство України, Фонд цільових екологічних інвестицій, 2010. – 28 с.

2. Акофф Р. Акофф о менеджменте / Расселл Л. Акофф; пер. с англ. под ред. Л.А.Волковой. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.

3. Минцберг Г. Стратегический процесс / Г.Минцберг, Дж. Б. Куинн, С.Гошал; пер. с англ. под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.

4. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии / А.А.Томпсон, Дж.А. Стрикленд; пер. с англ. под ред. Л.Г.Зайцева, М.И.Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.