Науковий керівник: Мамалига Світлана Василівна

Студентка групи 47-ФК

Савенко Ольга Олександрівна

Вінницький національний аграрний університет

Визначення поняття «соціальна реклама»

На сьогоднішній день існує безліч засобів, що впливають на формування масової свідомості суспільства – телебачення, радіо, преса, інтернет. Всі вони не тільки корегують світосприйняття людини, скеровуючи його в необхідному напрямку, а й формують його, спростовуючи застарілі погляди і нав’язуючи нові. Найпотужнішим інструментом впливу на людство на сьогоднішній день є реклама з її різновидами.

Метою даної роботи є визначення поняття «соціальна реклама», представлення типології сучасної реклами та визначення вимоги до неї.

Аналізуючи медіапростір початку ХХІ століття, дослідники все частіше називають його «епохою змішувального спрощення» та «бунту мас» коли ЗМІ генерують соціальну пам'ять, надають соціального змісту подіям, що відбуваються, програмуючи таким чином не лише сьогодення, але й майбутню соціальну поведінку громадян [1].

Важливим чинником у формуванні реакцій і установок особистості, а також засобом соціалізації сучасної людини є так звана соціальна реклама. Її головна функція полягає у піднятті й формулюванні соціальних проблем, значимих для суспільства в цілому і таких, що потребують негайного вирішення.

Соціальна реклама – це відносно м’який спосіб впливу на девіантну поведінку окремих сегментів суспільства та зміни поведінки цих сегментів на прийнятну для громадськості, а також спосіб впливу на основні, умовно нормальні сегменти, який використовує акти комунікативної маніпуляції для підвищення етики, досягнення згоди цих сегментів з фундаментальним соціальним кодексом і нормами поведінки суспільства в цілому.

Оскільки для українського інформаційного простору явище соціальної реклами не є новим (уже три роки поспіль відбуваються національні фестивалі з соціальної реклами), вона усе частіше стає об'єктом наукових досліджень таких вітчизняних вчених, як В. Бугрим [1], М. Закусило [4], Р. Колядюк, Н. Лисиця, Б. Обритько та інші. При цьому науковці зосереджуються переважно на тематиці і проблематиці української соціальної реклами, її основних завданнях і цілях, чинниках ефективності.

Ключовими моментами в історії розвитку соціальної реклами ставали періоди серйозних міжнародних конфліктів або системних змін в житті окремих країн. Такими для багатьох держав були І та ІІ світові війни, Велика Депресія у США, 1917 рік для народів, які входили до складу Російської імперії, і багато інших значних подій в новітній історії людства.

У країнах розвиненої демократії чітко розуміють, для чого і як може бути використана соціальна реклама в соціально-політичному та економічному житті суспільства. Мета такої реклами – створення нових, суспільно корисних цінностей. За допомогою соціальної реклами держава просуває послуги, звітує про виконання своїх соціальних функцій. Бізнес створює компаніям імідж соціально відповідальних структур. Громадські організації привертають увагу співгромадян, державних структур та бізнесу до суспільно важливих проблем, формують позитивну громадську думку.

Соціальна реклама має на меті поліпшити соціальні настрої у суспільстві, звернути його увагу на важливі питання життя або навпаки - убезпечити людей від певних загроз. Тому соціальна реклама не обов’язково несе позитивний вплив.

Загальні та спеціальні вимоги щодо соціальної реклами в Україні відображені в статтях рекламного кодексу і в Законі «Про рекламу», де наголошується, що соціальна реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

При виробництві й розповсюдженні соціальної реклами забороняється: вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати або імітувати зображення Державного герба, Державного прапора та звучання Державного гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством; вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її без згоди останньої.

При цьому соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами [4].

Проблема ефективності соціальної реклами, якою переймаються спеціалісти у розвинутих країнах, для українських фахівців є, на жаль, лише однією з багатьох. Серед низки інших можна назвати відсутність її серйозного замовника. Потенційними рекламодавцями, як у всьому світі, можуть бути громадські організації, професійні об’єднання, державні структури та бізнес. З українським бізнесом стосунки у соціальної реклами поки що не склалися, особливо в умовах економічної кризи.

Література

1. Бугрим В. Соціальна реклама в інформаційному суспільстві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – № 50.

2. Гірієвська Л.О., Слушаєнко В.Є. Соціальна реклама: світовий досвід та українські реалії / Український тиждень. – 2009. - №6.

3. Запорожець К. Рекламна пауза.–Дзеркало тижня.–2008.

4. Закон України «Про рекламу». – http://zakon.rada.gov.ua

5. http://www.socreкlama.ru