Економічні науки / 10. Економіка підприємств

Магістр, Крива І. В.

Луцький національний технічний університет, Україна

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПРИБУТКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Прибуток являє собою певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність – доказ регресу й соціального напруження. Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку. Нині в Україні спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності, що означає збитковість багатьох підприємств.

В сучасних умовах господарювання активізація пошуку передумов і чинників забезпечення прибуткової діяльності підприємств обумовила необхідність впровадження в бізнесову практику нових більш ефективних управлінських інструментів та технологій. Серед актуальних теоретико-прикладних проблем, які очікують на своє вирішення, – виявлення принципів і механізмів управління процесом розвитку підприємства.

Наприкінці минулого століття відбулося усвідомлення необхідності застосування методології фінансового планування для успішної діяльності підприємств. Багато науковців, фахівців і консультантів присвятили свої праці розробці концептуальних аспектів впровадження на підприємствах якісних стратегічних змін з метою підвищення рівня прибутковості, зокрема:
А. Лендлер, М. Портер, К. Хомбург, К. Грей, К. Фрайлінгер та ін.

Методологія проектного фінансового менеджменту набула поширення не тільки на підприємствах, де реалізація проектів є основним видом діяльності, але й на підприємствах, які застосовують проектний підхід для впровадження бізнесових ідей та інновацій. Застосування проектних принципів для підвищення ефективності діяльності зумовило появу окремого напрямку досліджень «управління змінами за допомогою проектів» [1, с.38].

Результати аналізу практики впровадження проектів розвитку з метою отримання максимального прибутку на вітчизняних підприємствах, на жаль, відповідають світовій практиці їх досить низької результативності. Дослідження принципів формалізації та механізмів впровадження проектів розвитку на підприємствах дозволяють зазначити, що низький рівень успішності фінансового планування зумовлений:

- відсутністю належного теоретико-методологічного підґрунтя управління таким плануванням з урахуванням його специфічних ознак;

- недостатнім рівнем методичного забезпечення впровадження концепції проектного менеджменту у процесі реалізації стратегічних змін, відсутністю розроблених стандартів, положень, що сприяють підвищенню рівня формалізації та обґрунтованості управлінських рішень у процесі управління;

- низьким рівнем організаційної та управлінської культури на вітчизняних підприємствах, зокрема слабкою стратегічною орієнтацією бізнесу, відсутністю проектно-орієнованого підходу при аналізі, підготовці та впровадженні управлінських інновації;

- високим ступенем невизначеності на українському ринку, пов'язаним із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя;

- незначною часткою підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

- відсутністю ефективної нормативно-правової бази вітчизняного бізнесу [2, c. 42-43].

Ігнорування проектного підходу в практиці управління розвитком підприємства є однією з передумов низької результативності діяльності вітчизняних суб’єктів підприємництва. Сьогодні впровадження принципів проектного аналізу та проектного менеджменту у систему управління є не просто конкурентною перевагою підприємства, а необхідним інструментом обґрунтування управлінських рішень. Разом з тим, на вітчизняних підприємствах проектна методологія, як правило, застосовується при розробці бізнес-планів, комерційних проектів при оцінці ефективності проектних ідей для фінансових партнерів. Тоді як для обґрунтування проектів, пов’язаних із забезпеченням прибуткової діяльності, організаційним розвитком, трансформаційними змінами, концепція проектного менеджменту практично не застосовується.

Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами для найбільш раціональної виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства [3. c. 225].

Розглядаючи фінансове планування як механізм досягнення цілей підприємства, тобто підвищення результативності діяльності та ґрунтуючись на ключових принципах управління, пропонуємо визначати фінансове планування як системний комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей розвитку через реалізацію якісних, незворотних змін стану підприємства, що відбуваються протягом періоду з визначеним бюджетом та ресурсами.

Враховуючи, що підприємство являє собою відкриту систему, яка функціонує і розвивається, в межах та поза межами якої відбуваються різноманітні динамічні (циклічні або хаотичні) процеси, жорстко зафіксувати параметри цільових настанов розвитку вкрай важко. Це обумовлює складність визначення кінцевого результату проекту розвитку, досягнення якого має свідчити про його завершення. Визначальною рисою фінансового планування є його розвиваючий характер, зумовлений динамічністю процесів розвитку підприємства, притаманними йому властивостями відкритої системи. Необхідність підтримання зворотного зв’язку проекту з елементами зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства знаходить прояв у таких специфічних ознаках проектів розвитку, як можливість корегування цільових настанов розвитку, невизначеність його ключових параметрів (результатів, бюджету та часу), розмитість меж фаз життєвого циклу.

Підґрунтям результативного керування фінансовим плануванням є підвищення управлінської культури українського бізнесу, зокрема впровадження інструментів та технологій стратегічного менеджменту, процесного і проектного управління, системи управління взаємовідносинами з клієнтами тощо. Аналізуючи принципи підготовки та реалізації заходів з розвитку вітчизняних підприємств, було помічено, що переважну частку впроваджуваних змін сфокусовано на тактичних, а не стратегічних цілях бізнесу, що підтверджується фактом відсутності на більшості українських підприємствах чіткого бачення майбутнього і сформованої стратегії [4, c. 123].

За відсутності сформульованої персоналом стратегії підприємства практично неможливо забезпечити ефективність процесів відбору інноваційних ідей для отримання більшого прибутку. Але навіть за наявності артикульованої стратегічної ідеї необхідно сформувати адекватний організаційний механізм управління, спрямований на її реалізацію, розробити оціночні індикатори функціонування та розвитку, сформулювати проектні ініціативи.

Література:

1. Грей К. Ларсон Е. Управління проектами / К. Грей. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – 608 с.

2. Зозульок О., Длігач А. Сучасні проблеми менеджменту українських підприємств / О. Зозульок // Економіка України. – 2002. – № 6. – С. 41-46.

3. Камерон Е., Грін М. Управління змінами / Е. Камерон. – К.: Вид-во: Добра книга, 2006. – 380 с.

4. Фунтов В. Управління проектами развитку підприємства: теорія і практика / В. Фунтов. – К.: Знання-Прес, 2009. – 496 с.