Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми формування інвестиційних ресурсів підприємства в кризових умовах

Більшість суб’єктів господарювання, що діють на інвестиційному ринку, зайняті пошуком джерел інвестиційного капіталу.

В сучасних умовах, що характеризуються дефіцитом фінансових коштів на підприємствах, особливої важливості набуває визначення і аналіз головних джерел фінансових ресурсів – їх доступності, рівня ризику, ефективності використання, оцінки їх потенційної ємності.

Основними джерелами фінансування прийнято вважати:

- фонди розвитку підприємства (нерозподілений прибуток, амортизація, резерви, невикористана частина соціальних фондів тощо);

- ресурси, залучені за рахунок додаткової емісії цінних паперів підприємства;

- ресурси, залучені як консолідовані кошти інших підприємств (в межах договорів інтеграції);

- комерційні і вексельні кредити;

- банківські кредити і позички різних видів;

- державні (пільгові) кредити (в межах централізованих інвестиційних програм);

- прямі державні інвестиції (в межах централізованих інвестиційних програм).

Суттєвим є розподіл джерел фінансування на власні і позикові. Власні інвестиційні ресурси характеризують загальну вартість коштів підприємства, що забезпечують його інвестиційну діяльність і належать йому на правах власності, а також кошти, безповоротно передані підприємству для цільового інвестування [1]. При цьому основними джерелами фінансування виступають амортизаційні відрахування та нерозподілений прибуток. Проте доволі рідко підприємство, що вирішило реалізувати капіталомісткий інвестиційний проект, спроможне фінансувати його лише за рахунок власних коштів. Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позикові джерела фінансування.

Позикові фінансові ресурси характеризують капітал, що залучається на поворотній основі. Всі форми позикового капіталу, що залучаються підприємством, представляють собою його фінансові зобов’язання, що підлягають погашенню у визначені терміни [1].

Проблема вибору джерел залучення коштів в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів є достатньо типовою для більшості підприємств. Кризовий стан, з одного боку, спонукає їх звертатися до позикових ресурсів, з іншого боку - є головною перешкодою для отримання фінансових коштів, тому що обумовлює ризики неповернення вкладень та неефективного їх використання.

В зазначених умовах найбільш прийнятними джерелами фінансування є: власні кошти підприємства; кошти, отримані в рамках інтеграції і державних кредитів. При цьому, незважаючи на очевидну привабливість державних інвестицій і державних інвестиційних кредитів, практична їх значущість мінімізується низькою доступністю в сучасній ситуації хронічного дефіциту державного бюджету. По мірі стабілізації економіки і виходу підприємств з кризової ситуації буде зростати доступність таких джерел фінансування з великою зовнішньою потенційною ємністю, як емісія акцій і кредитні ресурси. Дані джерела фінансування передбачають в тій або іншій формі плату за їх використання (процент, дивіденди), яка може бути досить значною. В результаті використання таких коштів супроводжується іммобілізацією з обігу власних ресурсів підприємства. Саме тому залучення зазначених джерел стимулює максимальну ефективність їх використання, яка повинна забезпечити економічну обґрунтованість даного стратегічного рішення з урахуванням погашення боргових зобов’язань. Збільшення доступності цих джерел на тлі наявних стимулів і ефективності використання обумовлює їх особливу перспективність.

Для досягнення цілей мобілізації зовнішніх ресурсів одним з найбільш ефективних способів може розглядатися вторинна емісія. В ряді випадків він може бути більш привабливим, ніж цільові інвестиції або кредити: по-перше, рішення щодо емісії приймається самим підприємством, по-друге, емісія обходиться підприємству значно дешевше, ніж довгостроковий кредит, до того ж, кредит завжди пов’язаний з ризиком фінансової залежності підприємства від банку. Однак, незважаючи на привабливість зазначеного джерела, його використання має певні обмеження через те, що український ринок вторинних цінних паперів недостатньо розвинутий.

Гнучкою формою залучення фінансових ресурсів інвестування є кредитування, яке може бути застосовано для реалізації різноманітних стратегічних рішень підприємства. Однією з найпростіших форм кредитування є комерційний кредит. Найбільш ефективним є його поєднання з банківським. При цьому забезпечується поповнення обігових коштів підприємства-постачальника за рахунок позички, виданої під заставу відвантажених товарів. Таке поєднання дозволяє підприємству-постачальнику скорочувати розміри власного оборотного капіталу и пришвидшувати час його обороту, а підприємству-споживачу – використовувати вільні фінансові ресурси впродовж обумовленого терміну для отримання додаткового прибутку. Особливістю такої схеми кредитування є обмеженість у розмірах (величина продажів), термінах (час руху товарів) і зв’язках (пов’язаність споживача з визначеним постачальником).

Вибір форм залучення фінансових ресурсів підприємство здійснює з огляду на цілі і специфіку інвестиційної діяльності, при цьому одним з основних є критерій фінансової стійкості підприємства.

Література:

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент, К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 448 с.