ст. гр. ФН – 41 Данильченко І. О.

Луцький національний технічний університет

ПЕРСПЕКТИВИ ПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Промисловість є однією з провідних галузей економіки, яка утворює фундамент науково – технічного трансформування, економічного зростання і соціального прогресу суспільства. Проблеми модернізації промисловості України зайняли досить помітну нішу в наукових дослідженнях останніх років. Актуальність такого їх напряму зумовлена тим, що загрози економічному розвиткові нашої держави, пов’язані з технологічною відсталістю вітчизняної промисловості, набрали «критичної маси», значно обмежуючи можливості реалізації успішної конкурентної стратегії та перспективи економічного зростання країни.

Основні проблеми промислового розвитку загострилася під час кризи, обґрунтувати пріоритетні напрями модернізації вітчизняної промисловості та запропонувати заходи щодо інституційного забезпечення реалізації промислової політики з метою прискорення після кризового відродження виробництва.

Прискорення процесів глобалізації та становлення постіндустріальних суспільств безпосередньо пов’язані з якісними змінами у розвитку світового промислового виробництва. Воно залишається найважливішою галуззю матеріального виробництва, набуваючи нових якісних рис у глобальних технологічних системах, а також посилюючи свій вплив на економічний та соціальний розвиток людства[2].

Низький рівень технологічної модернізації посилив процеси деіндустріалізації національної економіки, що стало особливо помітним в умовах фінансово – економічної кризи. У свою чергу, деіндустріалізація негативно позначилася на процесах відтворення. Майже третина товарних ресурсів промисловості має імпортне походження. Особлива велика частка імпорту склалася по товарних групах легкої промисловості (42,4% загального обсягу ресурсів), хімічної та нафтохімічної галузі (47,4%), машинобудування (49%). Відбувається процес примітивізації структурної конструкції промисловості, зниження її ефективності та конкурентоспроможності. За 2000 – 2009 рр. сума збитків зросла у галузі майже у 5 разів. Впала рентабельність її основних валютних донорів – хімічної та нафтохімічної промисловості (з 7,8% до 4,8%), а також металургії (з 9,8% до 5,2%)[4].

Вагомими проблемами розвитку вітчизняної промисловості є:

1) неефективна галузева структура промислового виробництва, яка істотно дисонує із сучасним баченням індустріальної складової економіки розвинутих країн (майже 2/3 загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали і енергоресурси, тобто продукцію низького ступеня переробки, переважно проміжного споживання і високої енергомісткості.);

2) посилення деградації вітчизняної промисловості у бік сировинного придатку розвинутих країн і ринку для імпорту високотехнологічної продукції (при загальній експортній орієнтації українського промислового виробництва на рівні 34,8% (у 2008р.), по окремих видах діяльності вона сягає великих розмірів: по легкій промисловості – 70,4%, по хімічній та нафтохімічній - 52,8%, по металургії – 59,9%. На внутрішній ринок потрапляє лише 17% товарних ресурсів легкої промисловості, 24% - відповідно, хімічної та нафтохімічної галузі, 34,6% - металургії та 28,5% - машинобудування.);

3) подальше віддалення України від економічно розвинутих країн внаслідок прогресуючої інноваційно – технологічної відсталості вітчизняного промислового виробництва (на сьогодні підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості придбали за межами України 32% нових технологій, металургійні – відповідно, 18,4%, а машинобудівні – 35,6%.)[3].

Основними пріоритетами модернізації промислового комплексу України є:

- оптимізація структури промислового виробництва, з поглибленням переробки, збільшенням випуску продукції кінцевого споживання та посиленням ролі внутрішнього ринку;

- інноваційно – технологічна модернізація традиційних виробництв, з прискореним розвитком наукомістких і високотехнологічних видів діяльності V і IV технологічних укладів;

- реалізація енергозберігаючої моделі розвитку, з розширенням використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

З метою підвищення рівня розвитку промислового виробництва необхідно:

1) активізувати розвиток внутрішнього ринку, посиливши економічні та моральні стимули для підприємців і населення до використання ними продукції вітчизняного виробництва;

2) забезпечити суворий режим санітарного та епідеміологічного контролю за ввезенням до країни товарів «секунд - хенд» і запроваджувати антидемпінгові заходи щодо імпорту окремих видів промислової продукції, що розширить можливості внутрішнього ринку для реалізації вітчизняних товарів;

3) активізувати роботи з реформування та підтримки підприємств оборонно – промислового комплексу, які на сьогодні є осередками створення інноваційної наукомісткої та високотехнологічної продукції військового і цивільного призначення[5].

Як показує світовий та й вітчизняний досвід, відродження та активізація продуктивного розвитку наукомістких і високотехнологічних виробництв є можливими лише за умов вагомої державної підтримки і міжнародної кооперації. Подальше ігнорування цих галузей означатиме якщо не остаточну, то вагому втрату національної науково – технологічної особливості та закріплення за Україною сировинного іміджу на світовому ринку.

Література

1. Коровайченко Н.Ю. Оптимізація поняття «експортний потенціал країни» з метою удосконалення підходів до його оцінки // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. - № 5-6. – С.75-78.

2. Зовнішня торгівля України товарами за 2008рік. Експрес – випуск. – К.: Держкомстат України, 2009. – С.22.

3. Масловська Л. Управлінські аспекти зовнішньоекономічної діяльності України в перехідний період // Економіка України. – 2006. - № 8. – С. 67-72.

4. Майорова І. М. Сучасні тенденції світової торгівлі та перспективи України на світових ринках // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. - № 6. – С. 47-53.

5. Кузнєцова Л. Структурні зміни у промисловості України: критерії прогресивності // Економіст. – 2007. - № 8. – С.50-55.