Левадний Р. О.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Головінов О.Н.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

Малий бізнес та державне регулювання

У роботі досліджується стан малого бізнесу та вплив держави, видів регулювання та впроваджено поради, щодо поліпшення стану суб'єктів малого бізнесу.

Вступ. Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Одним з найперспективніших напрямків створення конкурентного середовища є розвиток малого підприємництва. Мале підприємництво - це найдемократичніший суспільний сектор національної економіки, який практично нічого не коштує бюджету, але забезпечує значну частку обсягу виробленої продукції держави та переважну частку робочих місць.

Ціллю статті є розробка порад рекомендаційного характеру з системного вдосконалення стану малого бізнесу, саме тому в більшості країн світу мале підприємництво є не тільки об'єктом державної політики, але й розглядається як один з чинників національної безпеки та практично будь-яка держава світу має сьогодні окрему програму щодо розвитку національного малого підприємництва. Підгрунтям цього є чітке розуміння того факту, що в сучасних умовах розвитку людства мале підприємство є не так економічним суб'єктом, як суб'єктом соціально-економічним, котрий виконує насамперед соціальну функцію і зменшує соціальну напругу.

Об’єктивні і суб’єктивні причини, що гальмують розвиток підприємництва сьогодення, фахівці-бізнесмени вважають: непрозорі правила держави щодо бізнесу, податкове свавілля, невмотивовані перевірки різних державних інституцій з метою викачати з підприємців кошти. Експерти також зауважують, що значна частина іноземних інвестицій спрямовується в сектори, які приносять швидку окупність, проте практично не створюють нових робочих місць і виробничих потужностей. В результаті така інвестиційна діяльність практично не має позитивного впливу на розвиток української економіки.

Саме з метою уникнення таких ситуацій та посилення ролі малого бізнесу було розроблено Закон України № 2157-III "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" від 21 грудня 2000 року, де „шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку малого підприємництва є:

• створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців;
• гармонізація українського законодавства із законодавством Європейського Союзу та СНД;

• забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготривалості державної політики щодо підтримки малого підприємництва;

• розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;

• вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і державної підтримки малого підприємництва”.

Головним з пріоритетів Національної програми залишається зменшення податкового тиску, спрощення процедур оподаткування та звітності для суб'єктів малого підприємництва шляхом закріплення спрощених режимів в чинному законодавстві, що в значній мірі спрощує діяльність СМП і до сьогодні.

Іншою ланкою впровадження підтримки СМП стала постанова Кабміну від 21.05.2009 р. №502, де було запроваджено мораторій на проведення перевірок госпсуб’єктів. Ставлення до неї підприємців, органів контролю та судової практики були неоднозначними.Та нарешті було прийнято Закон України №1759-VI1, основна частина якого набрала чинності з 30.12.2009 р. Закон доповнив правову систему важливими нововведеннями. А саме цим Законом встановлено мораторій на здійснення заходів держнагляду (контролю) у сфері госпдіяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими або службовими особами до 01.01.2011 р. Проте цей мораторій стосується лише суб’єктів малого підприємництва.

Відповідно до Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” визначається, що суб’єктами малого підприємництва, незалежно від форми власності, є: зареєстровані у встановленому законом порядку фізичні особи - СПД, а також юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн грн.[1]

Звертаємо увагу, що наведений перелік суб’єктів малого підприємництва (СМП) чітко визначено ст. 1 Закону від 19.10.2000 р. №2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва». Позиція деяких представників контролюючих органів, що до СМП належать лише платники ЄП відповідно до Указу «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.»

На сьогодні найважливіші сфери господарської діяльності на законодавчому рівні здебільшого врегульовано. Україна як нова держава повністю скористалася позитивним досвідом інших країн, а в деяких сферах регулювання навіть лідирує. Як визнають самі міжнародні експерти, вітчизняні закони про регуляторну політику, ліцензування, дозвільну систему, контроль і нагляд є якісними за найвищими стандартами.[2] Справа за малим - підкріпити їх такими ж якісними підзаконними актами і просто їх виконувати та усунути вперте небажання дотримуватися контрольного закону (ДПА), як і більшість інших проблем дійшли до точки, коли зрозуміло: прогрес можливий лише за наявності довіри до найвищої влади та її політичної волі змінювати підприємницьке середовище на краще.

Реалізація цих програм за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10-15%). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.[3]

Висновки. Малий бізнес є безумовним важелем структурної складової фінансово-економічної системи держави, що відіграє визначну роль в справі впровадження ринкових перетворень, тому виконання заходів щодо забезпечення розвитку малого підприємництва допоможе вирішенню соціально-політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників (середнього класу), який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

Література:

1. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” // Відомості Верховної Ради. – 2000. – №51,52. – ст. 447.

2. Слав’юк Р. А.Фінанси підприємств : навч. посібн. – / Р. А. Слав’юк. – К: Центр навчальної літератури, 2004, ст.456.

3. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. – К.: ІЗМН, 1996. – 192 с.

4. Головний сайт Верховної Ради: http://zakon.rada.gov.ua/