Вересюк С.М., Шнайдер І.М.

Науковий керівник: Білик М.В.

Буковинська державно фінансова академія, Україна

казначейська система виконання бюджетів та необхідність вдосконалення контролю у цьому процесі

Найголовнішим фактором стабільного економічного розвитку будь-якої держави є розумне та раціональне витрачання бюджетних коштів. Ця функція в сучасних умовах зосереджується в руках окремих державних фінансових організацій, однією з яких виступає Державне казначейство України. Внаслідок того, що в Україні розвиток казначейської системи виконання бюджетів відбувався прискореними темпами, склалася ситуація, коли діюча система вимагає глобального удосконалення, модернізації контролю у цій сфері, що пов’язане з часовим відставанням сутності та значення інституту казначейства, які були започатковані з перших років незалежності, та тією роллю, яку він матиме відігравати в сучасних соціально-економічних умовах.

Сучасний рівень розвитку держав та способи організації фінансового і господарського життя суспільства, побудованого на засадах демократичності, делегування владних повноважень, участі держави (у більшій чи меншій мірі) в регулюванні економіки, соціальної сфери, немислимі без контролю. Дієвий контроль є запорукою фінансової дисципліни, дає принципову можливість формувати єдині державні фонди для забезпечення життєдіяльності всієї країни як одного організму, що має свої внутрішні та зовнішні інтереси, дбає про добробут громадян, збереження та розвиток нації. Необхідність контролю стає очевидною вже з огляду на те, що майже 35 % усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15 % зведеного бюджету, щорічно спрямовується на розвиток економіки [2, 198].

Різним напрямкам і аспектам ролі казначейства на сучасному етапі розвитку суспільства приділяли багато уваги такі вчені, як Атамас П.Й., Бутинець Ф.Ф., Булгаков С.О., Галушка Є.О., Даневич О.С., Джога Р.Т., Калюга Є.В., Кіндрацька Л.М., Левицька С.О., Охрімовський О.В., Осипчук Л.А., Свірко С.В., Юрій С.І., Чечуліна О.О. та інші. Однак, незважаючи на глибину проведених досліджень у цій сфері, існує така невирішена раніше частина загальної проблеми, як удосконалення якості контролю в казначейському обслуговуванні бюджетів .

Метою статті є узагальнити і систематизувати особливості вітчизняного контролю в казначейському обслуговуванні бюджетів та виокремити перспективи його подальшого розвитку.

Казначейська система виконання державного бюджету передбачає проходження всіх фінансових бюджетних потоків через органи Державного казначейства, що дає змогу здійснювати повний і безперервний контроль за бюджетними ресурсами. Організації, підприємства установи, будучи одержувачами бюджетних коштів різних рівнів, несуть бюджетно-правову відповідальність за використання державних фінансів. Підставою для застосування норм бюджетно-правової відповідальності є здійснення бюджетних правопорушень, серед яких можемо назвати нецільове використання засобів, виділених з бюджету, непредставлення бухгалтерських і фінансових документів, пов’язаних з використанням бюджетних коштів [3, 55].

Серед основних причин фінансових порушень типовими проблемами є недостатність попереднього контролю органів управління, фінансових органів та органів Державного казначейства при погодженні кошторисних витрат, штатних розписів і затвердженні видатків, а також неналежний поточний контроль за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, їх раціональним витрачанням, дотриманням порідку здійснення бюджетних операцій [2,199].

Існує також думка, що державний контроль є основним індикативним фактором соціально-економічного стану держави. До певної міри можна погодитись із цим твердженням, сумніви викликає тільки його категоричність: адже на рівні з контролем в якості дієвих індикаторів соціально-економічного стану країни може розглядатись ряд інших чинників (таких, наприклад, як значення макроекономічних показників, засади податкової, соціальної, фінансової політики, позиція держави щодо міжнародних фінансових та економічних відносин тощо). Налагодженість, дієвість державного контролю свідчить про достатній рівень прозорості, однозначності, оптимальної простоти бюджетного процесу, що вже саме по собі сприяє усуненню недоліків, через які може відбуватись витікання державних фінансових ресурсів.

Регулярне (щоденне, помісячне, поквартальне, піврічне, річне) співставлення основних фінансових параметрів касового виконання держбюджету із розробленими стандартами, а також аналіз причин, що викликали відхилення. В процесі аналізу причин позитивних та негативних відхилень система фінансових показників може змінюватись, вдосконалюватись: фахівці-аналітики зможуть виявляти з одного боку невикористані ресурси, які допоможуть підвищити ефективність касового виконання держбюджету, а з другого боку - усунути виявлені методом фінансового контролю недоліки.

Державне казначейство України узагальнює одержані дані, формує річний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями і у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та доводить до кожного управління Держказначейства України. Подальші дії управлінь та відділень Державного казначейства аналогічні діям Державного казначейства України.

При використанні бюджетних коштів контроль можна поділити на чотири окремі самостійні етапи, що невід’ємно взаємопов’язані між собою [1,129].

На першому етапі: органами Держказначейства здійснюється робота щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням. Державне казначейство України, отримавши затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету від Міністерства фінансів України, доводять витяги з них до головних розпорядників коштів. Далі головні розпорядники коштів подають Держказначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі, яке звіряє відповідність вказаних сум у розрізі територій у зазначених вище документах сумам, зазначеним в розписі видатків бюджету.

Державне казначейство України узагальнює одержані дані, формує річний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями і у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та доводить до кожного управління Держказначейства України. Подальші дії управлінь та відділень Державного казначейства аналогічні діям Державного казначейства України [1,130].

На другому етапі: проводиться робота щодо обліку та консолідації інформації за зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

Органи Державного казначейства (відділення, територіальні управління) отримують та узагальнюють інформацію про наявність несплачених фінансових зобов'язань розпорядників, формують зведену інформацію і подають її Державному казначейству України.

Державне казначейство України з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов'язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядниками коштів.

Третій етап: виділення бюджетних асигнувань Державним казначейством України. Державне казначейство України перевіряє отримані розподіли виділених бюджетних асигнувань від головних розпорядників коштів щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням та наданій мережі.Дії територіальних управлінь та відділень Державного казначейства аналогічні діям щодо контролю за виділеними бюджетними асигнуваннями, який здійснює Державне казначейство України.

Четвертий етап: контроль перед здійсненням видатків розпорядників та отримувачів по коштах загального та спеціального фондів державного бюджету. На цьому етапі з метою контролю за витрачанням коштів перевіряються рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт з договорами на предмет відповідності встановленим вимогам (зареєстрованих зобов’язань; залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом або залишків коштів за спеціальним фондом; відповідність змісту операцій), а також наявність певних документів, пов'язаних з державними закупівлями. Підтвердженням їхньої легітимності є реєстрація фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у системі обліку органів Державного казначейства з виконання бюджетів.

Метою контролю касового виконання Державного бюджету за доходами є забезпечення гарантованого і повного надходження коштів до бюджету у розрізі бюджетної класифікації відповідно до чинного законодавства, а також виявлення недосконалих механізмів і вузьких місць на всіх ділянках взаємопов’язаного кола питань, що визначаються загальним терміном «доходи бюджету». Відомо, що у системі обов’язків сторін з виконання доходної частини як платників, так і інституцій, що забезпечують рух коштів, є дотримання термінів розрахункових операцій. В процесі перевірок констатується своєчасність або затримання термінів виконання банками доручень підприємств, установ та організацій всіх форм власності щодо перерахування податків, зборів і платежів, термінів проходження платіжних доручень в банківських установах при зарахуванні коштів на Єдиний казначейських рахунок [2, 201].

Державне казначейство України - це орган, який також здійснює функцію державного фінансового контролю. Саме поняття «державний фінансовий контроль» не закріплене законодавчо. Має бути чітко визначено місце і роль органів державного фінансового контролю, у тому числі Державного казначейства, у системі державного фінансового контролю, тому що нині органи державного фінансового контролю слабко взаємодіють, не координують контрольні функції, зв’язки між ними не раціональні, існує роз’єднаність і неузгодженість у політиці контрольних органів, відсутня єдина інформаційна база, що не дає змоги повністю володіти ситуацією і правильно орієнтуватися в середовищі контролю [5, 65].

У здійсненні своїх контрольних функцій перед органами казначейства постає проблема відсутності єдиної інформаційної системи контролю, тобто доступу до баз даних інших фінансових контролюючих органів.

Для встановлення дієвого контролю за всіма напрямами витрачання бюджетних коштів від витрат на утримання установ і організацій до їх витрачання на соціально важливі цілі вкрай необхідним є встановлення систематичного обміну інформацією між усіма фінансовими і контролюючими органами, які забезпечують виконання бюджету. Щоб вирішити цю проблему, доцільно комп’ютеризувати систему фінансового контролю в Україні з доступом до локальних і глобальних мереж передачі інформації, що дасть змогу зекономити робочий час і не турбувати зазначені органи постійними письмовими запитами.

Казначейство у перспективі повинно стати важливим елементом інтегрованої системи управління державними фінансами. Складність і багатоплановість цієї проблеми зумовлена широким спектром питань, пов’язаних із формуванням адекватного сучасним вимогам законодавства, потребою удосконалення бюджетного процесу, недостатнім теоретичним проробленням казначейських технологій тощо.

Отже, у процесі удосконалення казначейського виконання бюджету необхідно:

- створити умови для ефективного управління залишками бюджетних коштів органами Державного казначейства;

- надати право Державному казначейству здійснювати діяльність щодо випуску і розміщення казначейських цінних паперів;

- здійснити чітке визначення й розмежування функції між учасниками бюджетного процесу;

- працювати над удосконаленням існуючої нормативної бази, особливо в напрямі оптимізації та спрощення процедур казначейського обслуговування бюджетів;

- удосконалити внутрішню організацію роботи структурних підрозділів територіальних органів;

- відрегулювати систему мотивації праці.

Вирішення цих назрілих проблем дасть змогу посилити контроль і облік за надходженнями доходів Державного бюджету, а також покращити фінансову дисципліну.

Підсумовуючи сказане, зазначимо: інститут казначейства в України як найбільша платіжна система здатен стати одним з найважливіших складових інтегрованої системи управління державними фінансами. Треба лише створити для цього необхідні умови: прийняття бюджетного законодавства, адекватного сучасним соціально-економічним вимогам, удосконалення бюджетного процесу та міжбюджетних відносин, стабілізація державної фінансової системи, теоретична та методологічна оптимізація казначейських технологій обслуговування виконання бюджетів різних рівнів.

Список використаних джерел:

1. Блощинська Ю.А. Казначейська система касового виконання Державного бюджету України та напрями її вдосконалення [Текст]/ Ю.А. Блощинська // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2008. – №7. – С.127 – 132.

2. Росовська Г.І. Контроль в системі казначейського обслуговування касового виконання бюджетів[Текст]/Г.І. Росовська//Вісник національного лісотехнічного університету України. – 2007. - № 17. – С.197-204.

3. Савастєєва О.М.Державне казначейство України та організація виконання бюджетів різних рівнів[Текст]/О.М. Савастєєва//Економіка і управління. – 2009. – №4.– С.55-58.

4. Хорунжак Н. М. Проблеми та передумови уніфікації обліку в бюджетній сфері [Текст]/ Н.М. Хорунжак // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 152-156.

5. Чечуліна О.О. Контроль бюджетних повноважень при виконанні бюджетів [Текст]/оо. Чечуліна//Фінанси України. - 2007. - №6. - С.64-68.