Економіка. Математичні методи в економіці

Клочко О.В., Ломачинська І.В., Гуменюк Т.П.

Вінницький національний аграрний університет

Поняття оптимізації структури капіталу

Ефективність діяльності виробничого підприємства залежить від створення відповідної та дієвої стратегії управління майном господарства. На сьогоднішній день завдання оптимізації з’являються у різних сферах господарювання.

Варто зазначити, що в сучасному економічному просторі вони створюються під час практичної реалізації принципу оптимальності у плануванні структури капіталу та управлінні ним. Важливою складовою ефективності діяльності та функціонування господарств є оптимізація структури капіталу самого підприємства, основною умовою використання якого є альтернативність та гнучкість господарських ситуацій, в умовах яких і приймаються планово-управлінські рішення.

Аналіз літературних джерел свідчить про зацікавленість вчених цим питанням. Питанню оптимізації структури капіталу присвячено праці таких вчених, як І.А. Бланк, Т.В. Головко, В.О. Подольська, С.В. Сагова, Г.В. Савицька, І.Й. Яремко, О.В. Яріш, М. Аоки, І. Балабанов, І. Блажан, З. Боді, В. Бочаров, Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Ю. Воробйов, В. Галанов, А. Ганієв, Р. Герасименко, І. Герчіова, А. Гончаров, Р. Грачова, І. Зятковський, В. Ковальов, У. Кяран, Т. Ломакіна, Г. Ляшенко, Р. Мертон, Є. Мних, Е. Нікбахт, А. Поддєрьогін, С. Росс, Р. Слав’юк, Г. Стасюк, Є. Стоянова, Р. Н. Холт, У. Шарп та ін.

Усі вони роблять акцент, тобто приділяють значну увагу оптимальному співвідношенню між власним, а також позиковим капіталом, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю виробничого підприємства. Але на сьогодні, на жаль, немає одного такого методу, який був би універсальним в оптимізації структури капіталу, та застосовуючи який підприємство визначило б оптимальне співвідношення між власним і позиковим капіталом [4].

Проведений аналіз літературних джерел дає можливість визначити термін «оптимізація структури капіталу» як співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого підприємство отримує максимальний прибуток, мінімальні збитки та має максимальну рентабельність.

Метою даної статті є визначення ролі оптимізації структури капіталу в системі управління наявним майном господарства, а також його капіталом, формування найважливіших завдань та етапів оптимізації структури капіталу.

Для початку дамо визначення поняття капіталу. Капітал – це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, що інвестована в його активи.

Основною метою формування капіталу являється задоволення потреби у придбанні нематеріальних активів підприємства та оптимізації його структури з позиції його виконання.

Принципами формування капіталу є такі:

- врахування перспектив розвитку підприємства;

- забезпечення відповідності між обсягом залученого капіталу та обсягом активів підприємства;

- забезпечення оптимальності структури капіталу;

- забезпечення мінімізації затрат при формуванні капіталу з різноманітних джерел;

- забезпечення високоефективного використання капіталу у ході діяльності господарства [3].

Оптимальна структура капіталу є необхідною та найважливішою умовою стійкого розвитку будь-якого підприємства чи товариства.

Для того, щоб оптимізувати структуру капіталу необхідно здійснити такі етапи в наступній послідовності:

- проаналізувати капіталу підприємства;

- визначити основні чинники, які впливають на формування структури капіталу: об'єктивні (галузь, кон'юнктура ринку й ін.) та суб'єктивні (стадія життєвого циклу підприємства);

- оптимізувати структуру капіталу:

- максимізувати рівень фінансової рентабельності. Це здійснюється з використанням фінансового лівереджу;

- мінімізувати вартість капіталу. Цього можна досягти шляхом мінімальної зваженої вартості капіталу згідно з критерієм мінімізації фінансових ризиків [5].

Визначення оптимальної структури капіталу господарства тягне за собою вибір компромісу поміж ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

- зростання частини позичкового капіталу підвищує перемінність значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик підприємства;

- більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства та підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наступний наслідок: зростання фінансового ризику, тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків за кредитами [3].

Оптимальною структурою капіталу вважається та структура, у якій більшу частину займає власний капітал. Звичайно, для кожного підприємства є своя оптимальна структура залежно від виду діяльності.

Формуючи структуру капіталу власник підприємства повинен оцінити переваги та недоліки вибраної ним структури капіталу.

До переваг власного капіталу можна віднести такі твердження:

- власний капітал є фінансовою основою підприємства;

- залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, бо пов'язане з тим, що із збільшенням капіталу власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди з іншими господарюючими суб'єктами вирішують самостійно;

- власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності [2].

Рішення про вибір структури капіталу складають частину фінансового плану, в якому враховуються майбутні інвестиційні можливості, дивідендна політика тощо, тому їх не можна приймати ізольовано.

Прогнози фінансових результатів і статей балансу та звіту про власний капітал не дадуть відповіді про фінансові можливості підприємства в майбутньому, а покажуть лише фінансові потреби, а це свідчить про те, що моделюванню оптимальної структури власного капіталу характерна періодичність і воно передує прогнозуванню [2].

В економічній літературі існує загальне твердження, згідно із яким оптимальною вважається структура капіталу, що мінімізує загальні капітальні витрати, тобто мінімізує його вартість. З урахуванням сучасних підходів до оптимізації структури капіталу підприємств є доцільним проведення комплексних заходів щодо оптимізації, які містять збалансування кількох критеріїв удосконалення методики оптимізації структури капіталу підприємства [1].

Виходячи з того, що основною метою оптимізації структури капіталу є пошук оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, можна сформувати основні завдання оптимізації структури капіталу:

- формування необхідної структури капіталу, яка б забезпечила сталий розвиток підприємства;

- забезпечення умов, за яких підприємство отримуватиме максимальну суму прибутку.

Відповідно до поставленої мети та завдань можна визначити такі етапи процесу оптимізації структури капіталу:

- формування цілей розвитку капіталу підприємства.

- визначення оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом відповідно до визначених цілей.

- оцінка розробленої структури капіталу. Існує три методи оптимізації структури капіталу:

o оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності.

o оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості.

o оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків [5].

Метод оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності передбачає використання механізму фінансового левериджу.

Розглянемо наступний метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості. Процес оптимізації за допомогою цього методу заснований на попередній оцінці вартості власного та позикового капіталу за різних умов його залучення та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків передбачає процес диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства [4].

Отже, дослідження поняття методики оптимізації структури капіталу дало змогу зробити такі висновки:

1. Оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою в кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за якого досягається максимальна ефективність діяльності підприємства.

2. У процесі оптимізації структури капіталу необхідно враховувати кінцевий результат діяльності підприємства, тобто фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

3. Оптимальним співвідношенням між власним і позиковим капіталом є 50% до 50%.

4. Під час розрахунку оптимального співвідношення власного та позикового капіталу необхідно враховувати не тільки вже відпрацьовані методи оптимізації структури капіталу, але й показники резерву капіталу, рентабельності капіталу підприємства та кредитоспроможності.

Література:

1. http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2009_3/27.pdf

2. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/ekonomika/2007_12/R3/8.pdf

3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2010_4/files/EC410_35.pdf

4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_5/149_Dzundzowski_17_5.pdf

5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_10/257_Szpa.pdf