Экономические науки / 6.Маркетинг и менеджмент

Юрчик Л.В.
Науковий керівник: Гапчак Т.Г.

Вінницький національний аграрний університет

Системи підтримки прийняття управлінських рішень

Системи підтримки прийняття управлінських рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою і прийняттям рішень. Дотепер немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі автори під СППР розуміють «інтерактивну прикладну систему, що забезпечує кінцевим користувачам, що приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей із метою прийняття рішень у ситуаціях з різних галузей людської діяльності».

Системи підтримки прийняття рішень має чотири основні характеристики:

§ СППР використовує і дані, і моделі;

§ СППР призначені для допомоги менеджерам під час прийняття рішень для слабко структурованих та неструктурованих задач;

§ Вони підтримують, а не замінюють, прийняття рішень менеджерами;

§ Мета СППР – підняття ефективності рішень.

Тому щоб, прийняти будь-яке управлінське рішення неможливо без вивчення ситуації, в якій знаходиться система, і умов зовнішнього середовища. Інформація про ситуацію повинна бути достовірною і повною.

Процес підготовки і вибору альтернативи рішення продовжує процес прийняття рішення, який складається з етапів:

· оцінка альтернативи прийняття рішень - робить висновок щодо альтернатив, їх судження є кінцевим і скоріше єдиним результатом. Можуть бути враховані дані, що не використані системними аналітиками.

· експериментальна перевірка альтернатив - проводиться, коли прийняття рішення ускладнюються у виборі альтернатив. В економічній діяльності не проводиться.

· вибір єдиного рішення - закінчує безпосередньо процес прийняття рішення і починається реалізація рішення з встановленням виконавців, строків, забезпечення проведення відповідних робіт та їх контролю з кінцевою оцінкою та узагальненням досвіду щодо управлінських рішень.

Для вибору альтернативної стратегії (рішення) використовують різні правила і критерії. Розглянемо деякі з них.

1) Прийняття рішення за детермінованих умов - оптимальність не потребує виділення однієї найкращої альтернативи (тобто кращої за всіма критеріями);

2) Прийняття рішень за умов ризику - найчастіше використовують методи зведення стохастичних задач прийняття рішень до детермінованих, наприклад, метод штучного зведення до детермінованої схеми і метод оптимізації в середньому. Сутність методу штучного зведення до детермінованої схеми полягає в тому, що всі випадкові фактори наближено заміняють деякими невипадковими характеристиками, як правило, їх математичними сподіваннями. У результаті стохастична задача прийняття рішень замінюється детермінованою. Сутність методу оптимізації в середньому полягає в переході від випадкового показника ефективності до деякої статистичної характеристики;

3) Прийняття рішень за умов невизначеності - полягає у виборі оптимальної стратегії, успіх реалізації якої залежить також від деяких невизначених факторів. Розрізняють невизначеності не стохастичної і стохастичної природи. Так, невизначеності не стохастичної природи можуть спричинятися дією таких факторів:

- стратегічні невизначеності - зумовлені протидією кількох активних учасників, які мають різні цілі

- концептуальні невизначеності - не визначені фактори, зумовлені прийняттям особливо складних рішень, рішень, що мають довгострокові наслідки.

Невизначеності стохастичного типу зумовлені об'єктивною дійсністю, яку називають природою. Природа розглядається як незацікавлена сторона;

4) Правило максімін (критерій Ваальда) - мінімально готовий до ризику, припускаючи максимум негативного розвитку стану зовнішнього середовища і з огляду на найменш сприятливий розвиток для кожної альтернативи;

5) Правило максімакс - визначаємо максимальні значення для кожного рядка і вибираємо найбільше з них;

6) Правило мінімакс (критерій Севіджа) - допускає розумний ризик задля одержання додаткового прибутку. У ситуації невизначеності цим критерієм можна користуватися при впевненості, що випадковий збиток не приведе фірму до повного краху;

7) Правило Гурвиця - правила максімакс і максімін сполучаються зв'язуванням максимуму мінімальних значень альтернатив. Це правило ще називають правилом оптимізму – песимізму;

Отже, у більшості випадків СППР - це інтерактивна автоматизована система, що допомагає користувачу (ЛПР) використовувати дані та моделі для ідентифікації та розв'язання задач та прийняття рішень. Система повинна мати можливість роботи з інтерактивними запитами, що мають досить просту для вивчення мову запитів.

 
Література
 
1. Кельдер Т. Інформаційні системи та технології в економіці / Л.– ЗДУ, 2008.
2. Ситник В.Ф. Інформаційні системи і технології в економіці. – К., 2009.