Недбалюк О.П., Садловський Р.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Прогнозування соціально-економічних процесів – основні аспекти науки

Формування ринкової економіки в Україні ставить перед дослідниками широке коло питань, пов’язаних не тільки з реформуванням економіки, але із рішенням ряду проблем самої економічної науки, розробкою нових парадигм, методів і способів аналізу. Важливе місце серед них займають питання адекватної оцінки й прогнозування соціально-економічного розвитку на макро-, мезо- та макрорівнях.

Прогнозування соціально-економічних процесів в нашій країні довгий час займало серед економічних дисциплін другорядне значення. На початку ХХ століття починають проявлятися зачатки прогнозування.

Прогнозування – це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ та процесів [2].

Прогноз — науково обґрунтоване судження стосовно можливих станів об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи й терміни їх здійснення. Прогноз має випадковий характер, та оскільки він будується на підставі аргументованих наукових уявлень про стан і розвиток об’єкта, здійснення його є доволі ймовірним.

Прогнозування соціально-економічних процесів (ПСЕП) — це наукова дисципліна, яка вивчає розроблення прогнозів розвитку національної економіки та соціальної сфери в майбутньому, ґрунтується на науковому пізнанні соціально-економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і можливостей прогностики [5].

Соціально-економічне прогнозування – це спосіб наукового передбачення основних напрямків розвитку соціально-економічної системи або її окремих елементів. Найважливіші функції ПСЕП – з’ясування основних шляхів і перспектив еволюції економічної системи, можливих структурних змін у ній, пріоритетних напрямів соціально-економічного прогресу.

Методологія соціально-економічного прогнозування нарівні з специфічними прийомами своєї науки включає загальнонаукові, логіко-діалектичні і формально-діалектичні методи і категорії [3].

Серед основних елементів методології важливе місце займає методика як сукупність робочих методів і прийомів, які використовують для здійснення конкретних планових і прогнозних розрахунків та різних показників плану та прогнозу.

Структурно методика здійснення прогнозу містить такі етапи: передпрогнозна орієнтація (визначення об’єкта, суб’єкта, предметної проблеми, мети, завдань тощо); прогнозоване поле (збір даних, які впливають на об’єкт, за суміжними непрофільованими галузями прогнозу); вихідна модель, тобто система параметрів та показників, які відображають структуру та характер об’єкта; пошуковий прогноз; нормативний прогноз; оцінка ступеня вірогідності та уточнення прогностичної моделі; вироблення рекомендацій [1].

Суб’єктами прогнозування соціально-економічного розвитку є органи державної влади й місцевого самоврядування, корпорації й підприємства, також науково-дослідні й консалтингові організації, окремі експерти, яких залучають для розроблення й упровадження прогнозів.

Об’єктом соціально-економічного прогнозування є соціально-економічні процеси — тобто сукупність економічних і соціальних процесів формування та функціонування соціально-економічної системи, які характеризують динаміку зміни її параметрів на певному рівні господарювання.

Для сьогоднішньої практики прогнозування складних економічних об’єктів характерне використання двох важливих підходів. Перший пов'язаний з аналізом даних за довгий період з ціллю дослідження закономірностей розвитку, виявлення логіки їх еволюції, направленості процесу з екстраполяцією в майбутнє виявлених тенденцій. Другий пов'язаний з теорією систем та синергетикою, що досліджують нелінійну динаміку складних систем.

Предметом соціально-економічного прогнозування є пізнання закономірностей соціально-економічних процесів, дослідження способів розроблення прогнозів. Предметом соціально-економічного прогнозування є закономірності і тенденції розвитку економічних об’єктів (процесів, явищ) в минулому і стан їх в майбутньому, які необхідно досліджувати і знати [4].

Список використаної літератури

1. Баранівський В.Ф. Теоретико-методологічні засади прогнозування соціально-економічних процесів / В.Ф. Баранівський, М.Ю. Зелінський // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2009. – №4. – С. 175 – 180.

2. Кузык Б.Н. Прогнозирование и стратегическое планирование соцыально-экономического развития / Б.Н. Кузык, В.И. Кушлин, Ю.В. Яковец. – М.: ЗАО Изд-во «Экономика», 2006. – 427 с.

3. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження / С.В. Мочерний. – Львів.: 2001. – 284 с.

4. Пашута М.Т. Прогнозування та макроекономічне планування: навчальний посібник / М.Т. Пашута, А.В. Калина. – К.: МАУП, 1998. – 192 с.

5. Присенко Г. В. Прогнозування соціально-економічних процесів: навчальний посіб. / Г.В. Присенко, Є. І. Равікович — К.: КНЕУ, 2005. — 378 с.