Економічні науки/3.Фінансові відносини

Котовська М.В., к.е.н. Гарбар Ж.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Оцінка рівня розвитку фінансового потенціалу регіону

Виступаючи головним інструментом реалізації регіональної соціально-економічної політики, фінанси регіону мають сприяти розвитку виробництва, росту зайнятості населення, залученню інвестицій в економіку. Проблема фінансового забезпечення регіонів пов'язана з їх різним ресурсним потенціалом, що зумовлено переважно нерівномірністю територіального розміщення природних ресурсів, відмінностями в територіальному поділі праці та соціальному складі населення, різним рівнем розвитку продуктивних сил і ступенем використання економічного потенціалу, а також із недостатньою ефективністю державних важелів впливу на економічні процеси. Водночас, Конституція України гарантує кожному громадянину єдиний соціальний стандарт, тобто мінімум бюджетних коштів для надання благ і послуг незалежно від території його проживання.

Можливості суб'єктів регіонів у формуванні фінансового потенціалу неоднозначно розглядаються авторами різних монографій і методичних розробок: ВЛ. Андрущенко, О.Д. Василик, З.С. Варналій, В.М. Геець, Ю.В. Пасічник, О.П. Чернявський, СІ. Юрій у своїх працях розглядають питання становлення державних і місцевих фінансів, а також особливості формування міжбюджетних відносин. Територіальне розміщення фінансових ресурсів та взаємозв'язок цього процесу із формуванням фінансового потенціалу регіонів вивчають З.В, Г ерасимчук, Л.О. Петкова, С.С. Шумська, В.П. Ходаківська.

Метою даної статті є розробка і наукове обґрунтування підходів щодо визначення фінансового потенціалу суб'єктів регіону й виявлення можливостей його раціонального використання.

Останні роки минулого століття в країні ознаменувалися поворотом до розумного державного регулювання економіки, активізації фінансово-бюджетного планування й стимулювання підприємницької діяльності. У зв’язку із цим зростає значення наукового обґрунтування й глибокого пізнання процесів регіонального розвитку, визначення економічного й фінансового потенціалу окремих регіонів, що відрізняються територіально-кліматичними, зональними й національними особливостями.

Поглиблене вивчання процесу регіонального відтворення й взаємозв’язків регіонально-економічних систем започатковане на початку 70-х років сприяло розробці міжгалузевих балансів, систематизації факторів для складання зведеної ринкової типології регіонів, тобто угрупування їх по певних загальних ознаках.

Раніше, типи регіональних суб’єктів, в основному, розглядалися по особливостях державної економічної й соціальної політики. Тепер більшою мірою враховуються ринкові фактори. Для ринкових умов особливо важливе зміцнення нормативно-законодавчим шляхом рівноправних фінансово-бюджетних і податкових відносин регіонів, що передбачає: формування у всіх регіонах сприятливого ринкового середовища, багатоукладної конкурентоспроможної економіки, що сполучить ринок товарів, праці й капіталу; поліпшення демографічної ситуації й збереження відносної стабільності в сфері зайнятості; створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, запобігання зубожіння й майнового розшарування населення й ін.

Досягнення цих цілей забезпечується реалізацією трьох основних механізмів: вирівнювання умов бюджетного фінансування соціально-значимих видатків у регіонах; інвестиційна підтримка розвитку депресивних регіонів; адаптацією соціальних реформ до умов депресивних, слаборозвинених екстремальних районів.

При подальшій розробці конкретних програм розвитку регіонів ураховуються критерії, що випливають із регіональної політики, зокрема: вибір пріоритетних напрямків регіонального розвитку; визначення регіональних особливостей проведення економічних реформ, що вирізняються за станом господарства відповідно до виробленої типології.

Однією із складових державного регулювання економіки регіону, яка по суті забезпечує дієвість та ефективність використання усіх інших важелів регулятивного впливу, є бюджетно-фінансове регулювання, яке здійснюється за допомогою бюджетного та фінансового механізмів управління та передбачає стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у сектори регіональної економіки, здатні наповнити бюджет регіону та прискорити його розвиток.

На сьогодні в Україні місцеві бюджети демонструють низький рівень наповнення доходної частини, що зумовлено: недосконалістю фінансового та податкового законодавства; проблематикою формування місцевого податкового поля; порушенням термінів сплати податків; тінізацією економіки; погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та наявністю заборгованості підприємств перед бюджетом; браком досвіду управління бюджетними ресурсами в ринкових умовах. Слід також вказати на відсутність спрямованості сучасного механізму бюджетного регулювання на стимулювання дій регіонів у напрямку фінансової самодостатності. Відсутні також мотивації, які б стимулювали реальну зацікавленість регіональної еліти в активізації підприємницької та інвестиційної діяльності, що, в свою чергу, не сприяє розширенню податкової бази.

Удосконалення потребують принципи здійснення місцевого бюджетного процесу, насамперед через упровадження моделі бюджетного федералізму, суть якого полягає в поєднанні автономності бюджетів різних рівнів із міжбюджетними відносинами, а також в узгодженні фіскальних, економічних і соціальних інтересів центру з інтересами адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, головними пріоритетами формування потужної фінансової бази регіону в сучасних умовах є: розподіл повноважень між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування; формування в складі державного бюджету централізованого фонду для вирівнювання регіонального бюджетного ландшафту; розмежування доходів між бюджетами різних рівнів; пошук додаткових джерел формування доходів місцевих бюджетів через розширення доходної бази місцевих бюджетів; удосконалення розрахунку нормативів соціальних видатків із урахуванням специфіки регіону; удосконалення перерозподільчих процесів у бюджетній системі; активізація розвитку підприємництва; залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій. Реалізація зазначених заходів посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів, сприятиме зростанню рівня розвитку регіональних економічних систем, дозволить на рівні загальнодержавних стандартів задовольняти потреби громадян, зменшуючи асиметрію в рівнях життя населення різних територій.

Отже, на основі аналізу економічної літератури й інформаційних матеріалів було узагальнено теоретичні основи фінансового потенціалу регіону який містить у собі сукупність всіх фінансових ресурсів того або іншого регіону, а також формує як податкову базу бюджету, так і базу неподаткових доходів. Крім того, він бере участь у здійсненні запозичень на фінансовий ринках для бюджетних цілей, визначає інвестиційну привабливість приватного сектора господарства регіону й можливості його економічного розвитку.

Література:

1. Регіональне управління: інноваційний підхід: Навч. посів, для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. Бутка М.П. - К.: Знання України, 2006. - 560 с.

2. Іоненко К.З. Дослідження факторів формування фінансового потенціалу регіону // Вісник Полтавського національного технічного університету. - Полтава: ПНТУ, 2005. - №4(7). - С. 80-84.-0,5д.а

3. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З.С. Варналія. - К.: Знання України, 2005. - 498 с.