Зоц Д.Д.

Науковий керівник: Карлін О.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Податкове регулювання як дієвий інструмент антикризової економічної політики

В умовах економічної кризи актуалізується проблема державного регулювання соціально-економічних процесів. Його ефективність залежить від якості розуміння й застосування принципів формування державних доходів та видатків із метою підтримання макроекономічної та мікро-соціальної рівноваги й використання державою податків для проведення економічної політики.

Економіка нашої країни характеризується посиленням негативних тенденцій розгортання кризових явищ, поглибленням макроекономічних структурних диспропорцій, що призводить до подальшої ескалації нестабільності. Зволікання зі створенням у країні ефективної податкової системи, покликаної не лише не пригнічувати національне виробництво, а й сприяти максимально повному розкриттю підприємницького потенціалу, перетворилося на загрозу національній економічній безпеці. Зростає розрив у рівнях конкурентоспроможності між українськими виробниками й підприємцями країн — економічних партнерів України, марнуються потенційні можливості забезпечення прискореного економічного зростання.

Проблема податкової реформи має комплексний характер, адже вона пов’язана з потребами наповнення дохідної частини бюджету держави, здійсненням бюджетної політики. Здійснюючи істотні перетворення, слід мати на увазі й той факт, що значно збільшуються ризики, пов’язані з економічними перетвореннями, і передусім — імовірність зниження доходів державного бюджету, які й без того скорочуються в умовах кризи. Отже, здійснення податкових реформ потребує виваженого й науково обґрунтованого підходу, врахування істотних зрушень у грошово-кредитній політиці, у сфері “детінізації” економіки, удосконалення регуляторної сфери, подолання корупції [1].

Визначення основних напрямів податкової політики допомагає учасникам податкових відносин установити орієнтири в податковій сфері на значний період, що повинно сприяти стабілізації та визначеності умов ведення економічної діяльності в Україні. Формалізація цих напрямів в окремому документі, являє собою основу для внесення змін до законодавства про податки і збори, які розробляються відповідно до передбачених у цьому документі положень. Такий підхід сприяє більшій прозорості і прогнозованості податкової політики держави. Тому активізація зусиль з обговорення і схвалення Стратегії реформування податкової системи України, що започатковано Міністерством фінансів України, є надзвичайно важливою й актуальною [2].

Особливого значення такий документ набуває в умовах світової фінансової кризи й розробки пріоритетів соціально-економічного розвитку країни в середньостроковій перспективі, комплексу заходів щодо зміцнення вітчизняної економіки.

Скорочення обсягів промислового виробництва, негативні тенденції змін інших макроекономічних показників спричиняють зростання бюджетної заборгованості і збільшення фактів ухилення від сплати податків. Для мінімізації зазначених ризиків збалансованості бюджетної системи треба виробити нову якість механізму реалізації податкової політики та його складових: податкового прогнозування, планування й регулювання.

Важливим інструментом є застосування знижених ставок оподаткування, що запровадить механізм формування додаткових фінансових ресурсів підприємств у формі податкового кредиту терміном на три — п’ять років[3].

Зрозуміло, що використання антикризового потенціалу податкового регулювання неможливе без відповідного впорядкування податкової системи. Тому вчасним буде негайне прийняття Податкового кодексу, основні положення якого відповідатимуть Стратегії реформування податкової системи України. До їх числа належать:

— удосконалення процедур адміністрування платежів;

— запровадження стимулів для модернізації основних фондів шляхом звільнення від оподаткування частини прибутку;

— створення умов для розвитку малого й середнього бізнесу;

— диференціація механізмів оподаткування операцій банківських установ залежно від видів операцій кредитування;

—підвищення ставок акцизного збору до максимально можливого економічного обґрунтованого рівня;

— удосконалення системи соціальних внесків шляхом запровадження єдиного соціального внеску з диференційованою ставкою.

Отже, регулююча функція податків обумовлює зміст і мету податкового регулювання. Відповідно цей процес є об’єктивно необхідним, і його результат залежить від адекватності методів і способів, які використовуються, та реального стану економіки держави, етапу економічного циклу, рівня суспільної свідомості і професійного рівня органів державної влади й управління. Усвідомлення ними необхідності переосмислення державної діяльності, додання їй винятково суспільно корисного характеру сприятиме стабілізації бюджетно-податкових відносин.

Література:

1. Соколовська, А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення – К. : Знання-Прес, 2004. – 454 с.

2. Проект стратегії реформування податкової стратегії України: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=227940&cat_id=134011

3. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: Монографія. — Т.: Карт-Бланш, 2005. — 371с.