Пльонсак О.Л. , Терещук Т.О.

Вінницький Національний Аграрний Університет, Україна

Прибутковість підприємства в кризових умовах

Перехід до ринкових відносин та кризова ситуація, в якій знаходиться Україна вже на протязі кількох років вимагають змін в економіці, особливо в підприємницькій діяльності. Досить важливим в даних умовах є уміння приймати неординарні рішення, пов'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Постійну увагу дослідників привертає питання підвищення кінцевих результатів господарської діяльності кожного підприємства, що має велике значення для економіки країни в загалом. Поміж сучасних вітчизняних дослідників, які займаються даним питаннями, необхідно виділити таких як Павловську О.В., Бець М. П., Попович П.Я., Васильєва В. В., Мец В.О. та інших.

Основним показником, що найповніше характеризує фінансові результати діяльності будь – якого підприємства є рентабельність, тому що показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), та окупність витрат.

Норму рентабельності можна розрахувати двома способами. Перший - це відношення прибутку до поточних витрат підприємства, другий – це відношення прибутку до авансованих вкладень. При цьому однією з основних категорій товарного виробництва виступає прибуток.

Прибуток - це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Показники рентабельності, які розраховуються в процесі роботи підприємства можна об’єднати в наступні групи:

- показники, що характеризують рентабельність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

- показники, що характеризують рентабельність продаж;

- показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин[2].

Найважливіше завдання для підприємства полягає в намаганні одержати більше прибутку при найменших витратах.

Для втілення даного завдання в життя необхідно вивчати ринкові умови господарювання та можливості впровадження продукції на ринок, з найменшим рівнем ризику.

Конкуренція, яка в наш час є явищем досить розвиненим, змушує підприємства більше уваги приділяти якості, а не кількості виробленої продукції, що прямо впливає на величину їхнього прибутку. І тому виникає гостра необхідність в проведенні аналізу фінансових результатів підприємства.

Аналізі прибутку найкраще проводити за декілька років, щоб можна було встановити, яка склалася тенденція в його зміні, проаналізувати динаміку, та подивитися чи відображає вона збільшення ефективності роботи підприємства.

Якщо сума прибутку показує ефективність діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень прибутковості підприємства або продукції, яка виготовляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат або використаних ресурсів (капіталу).

Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку. Чистий прибуток – це кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків. Для досягнення збільшення показників чистого прибутку підприємства можуть застосовувати наступні дії:

• збільшувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;

• підвищувати продуктивність праці своїх працівників, за допомогою заохочувальних заходів, преміювання тощо;

• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

• ефективно використовувати фінансові ресурси;

• здійснювати цінову політику, з урахуванням особливостей економічних відносин та ситуації на ринку;

• договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями будувати на засадах чесності та компетентності;

• вкладати тимчасово вільні кошти у найбільш вигідні інвестиційні проекти для отримання максимальної вигоди при мінімальному ризику[4].

Не менш важливим при визначенні показників прибутковості підприємства є врахування фактора інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає.

Дуже важливим для забезпечення умов невпинного зростання прибутку та рентабельності є глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому. Такий процес прийнято називати плануванням.

В плануванні прибутку задіяні всі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому випадку план буде правильно відображати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку значне місце посідає процес виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту та інших цінностей. Фінансові ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, та природно знижують рентабельність виробництва.

Підприємство також повинно мати систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Вчасність збору такої інформації, та її достовірність залежить від професійних якостей працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов'язків. Тому у підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси підприємства [1].

Отже проаналізувавши дану тему можна зробити висновок, що рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення[3]. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово - господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.

Отже, для зростання рентабельності, підприємства повинні активно шукати всі можливі способи вдосконалення виробництва та підвищення конкурентоспроможності власної продукції, підвищення її якості та зниження собівартості.

Література:

1. Бець М.П. Планування рентабельності виробництва / Бець М.П. // Економіка України. - 2007. - №2. - С. 40-45.

2. Васильєв В. В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств/ Васильєв В. В. // Фондовий ринок. - 2007. - №12. - С. 11-14.

3. Головченко Т.М., Земська Г.О. Рентабельність як складова частина фінансової стійкості підприємства // Вісник ХНТУ. – 2009. - №3(36). – С. 147 – 154.

4. Павловська О. В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств / Павловська О. В. // Фінанси України. - 2007. - №11. - С. 54-60.