Економічні науки / 2.Зовнішньоекономічна діяльність

Троненко Н.І.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Криворізький економічний інститут, Україна

Транснаціональні корпорації - ключовий фактор формування глобальної економіки

ТНК відіграють важливу структуроформувальну роль у процесі розвитку міжнародних економічних відносин. Якщо раніше ставлення питання про особливості та тенденції міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці асоціювалося виключно зі співробітництвом країн, взаємодією національних господарських комплексів, то сучасний погляд на проблему пов’язується з двоїстою природою процесів оптимізації корпоративного господарювання. Йдеться передусім про розширення та поглиблення між- та внутрішньофірмового поділу праці, що забезпечується широкою базою кооперації між окремими ланками ТНК та спеціалізованими великими підприємницькими структурами.

Посилення глобалізаційних процесів у світовому економічному просторі має однією з найважливіших ознак величезне поширення діяльності ТНК. З цими суб’єктами світового господарства пов’язане розповсюдження передових технологій, збільшення потоків капіталу, зростання зайнятості, підвищення конкурентоспроможності фірм-учасниць цієї діяльності та країн, у яких вона відбувається.

Метою дослідження є з’ясування ролі транснаціональних корпорацій у глобалізації міжнародних економічних відносин.

ТНК – мережа взаємопов’язаних підприємств, які виходять з однієї країни та мають складові частини і філії в інших країнах. Відмінність ТНК від звичайної корпорації, яка оперує у зовнішніх економічних зв’язках, полягає у тому, що ТНК переносить за кордон вже не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його з закордонною робочою силою в рамках міжнародного виробництва.

Експерти ООН виокремили ознаки, за наявності яких компанію можна віднести до транснаціональної:

-         річний обсяг такої компанії повинен перевищувати 100 млн. дол. США;

-         наявність філіалів не менше ніж у шести країнах;

-         аналізується відсоток продажу товарів за межами країни-резиденції [4].

Згідно із щорічною Доповіддю про світові інвестиції, підготовленою UNCTAD, яка традиційно вивчає діяльність ТНК, у світі налічується 78 тис. транснаціональних корпорацій з 777 тис. зарубіжних підрозділів [3].

Аналіз становища і розвитку ТНК як транснаціональних носіїв глобалізації показує, що вони безумовно задають і формують економічну базу, економічну основу глобалізації. Їх агресив­ний, широкомасштабний наступ почався в середині XX століття за ініціативою корпоративних структур США, Японії, Німеччи­ни, Великобританії. Особливо посилилась економічна експансія ТНК в 90-ті роки XX століття. З того часу вона невпинно зростає. Прямі учасники і переможці організованої Заходом Глобальної холодної економічної війни з розпадом СРСР, який цю війну програв через свою економічну неконкурентоспроможність, змогли «відкрити» для себе як ринок біля 30% території світу, яку займав СРСР і країни соціалістичного блоку. Цим завершилась повна глобалізація геоекономіки і геополітики країн Заходу і почався процес формування системи глобалізму і гло­бальної економіки. Об'єднані сили провідних західних держав, корпорацій і міжнародних організацій за останні 25 років і, особ­ливо, після розпаду СРСР успішно виконали свою стратегічну програму глобалізації.

Її успішна реалізація дала такі макроекономічні результати:

1.     Нав'язані державам процеси тотальної приватизації еконо­мічних структур і повальної лібералізації відкрили нові ринки і цілі галузі, які раніше не були доступними міжна­родним корпораціям.

2.     Корпорації сконцентрували в своїх руках нові високі техно­логії і інвестиції, що дало їм можливість забезпечити модернізацію і структурні зрушення і відкрити можливості для нового підпри­ємництва.

3.     Була сформована система глобальної конкуренції. Посили­лась глобальна монополізація не лише виробництва, а й економі­ки галузевих секторів і регіонів.

4.     Посилились регіональні інтеграційні процеси, що внесло серйозні зміни в територіальну структуру прямих і портфель­них інвестицій.

5.     Скориставшись досягненням технічної революції (глобальні комунікації) і новими можливостями інформаційної економіки, глобальні корпорації перенесли свої відповідні виробництва в країни з дешевою робочою силою. Глобалізована економіка дає можливість досягти територіального перерозподілу промислово­сті, фінансової та інформаційної сфери [1, c. 181].

В міру зростання масштабів глобальної економіки, розширен­ня міжнародного сектора світової економіки країни і держави стали все більш економічно залежати від глобальних і транснаці­ональних корпорацій, які нагромадили величезний потенціал і фінансові резерви (резервний капітал). Зростання питомої ваги глобалізованого сектора світової економіки означає одночасно падіння питомої ваги, місця і ролі національних економік і національного виробництва.

Отже, транснаціональні корпорації вже до початку XXI століття перетворились в специфічні і головні стратегічні суб’єкти-локомотиви глобалізації.

Література:

1.     Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: [монографія] / О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2003. – 360с.

2.     Самофалов В. Транснаціональні корпорації: данина моді та вимога часу / В. Самофалов // Урядовий кур’єр. – 2002. - №107. – С. 5.

3.     Fortune Magazine. - 2009 // money.cnn.com/

4.     United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD // www.untad.org/