Доц. Сисюк Л. П., студ. Коцюбинська К. А., Василенко Ю. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Деякі аспекти розвитку іноземного туризму в Україні

Туризм в Україні є важливою економічною гілкою. Він посідає важливе місце в зовнішньоекономічних зв’язках, стимулює розвиток світової торгівлі та сприяє активізації міжнародного торгового обміну. Іноземний  туризм дає змогу порівняно швидко акумулювати інвестиційні кошти, вирішити проблеми зайнятості, а також сприяє поліпшенню екологічної ситуації, розвитку туристичних ресурсів.

Дослідженням проблематики розвитку міжнародного туризму за­ймаються такі вчені, як: І. 3. Багрова, І. І Бутко, О. В. Виноградова, H. М. Гулевська, О. Д. Король, Н. О. Кухарська,  І. Г. Смирнов,   Т. І. Ткаченко [2, ст. 54].

Використання іноземного туризму в Україні як одного із напрямів участі країни у міжнародному поділі праці, як фактора розвитку зовнішньої торгівлі, як дієвого інструмента формування позитивного іміджу держави на міжнародному ринку та як ефективного засобу інтеграції до європейської та світової спільноти потребує вирішення багатьох поточних проблем, які гальмують розвиток вітчиз­няного ринку туристичних послуг та одночасно стримують розвиток іноземного туризму в Україні. Чіткий аналіз таких проблем, а також урахування досвіду провідних зарубіжних країн в організації туристичної діяльності є особливо ак­туальними питаннями при розробленні альтернативних напрямів покращення ситуації, що склалася, та пришвидшення зростання обсягів іноземного туризму в Україні [5, с. 200].

В України є всі можливості для розвитку іноземного туризму, оскільки особливості її географічного розташування, сприятливий клімат, багатство природно-ресурсного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потен­ціалу створюють сприятливі умови для інтенсивного розвитку в’їзного туризму у більшості регіонів країни. Проте Україна ще значно поступається за кількістю відвідувань європейським країнам. Спостерігаються також значні диспропорції у розвитку в’їзного туризму на території країни. Наприклад, протягом 2008 р. 80% іноземних туристів відвідали чотири регіони України, а саме: м. Київ (39%), АР Крим (18%), м. Севастополь (12%) та Одеську обл. (11%). Найменша кіль­кість туристів приїхала в Житомирську (0,001%), Луганську (0,001%), Сумську (0,05%), Тернопільську (0,1%) та Кіровоградську (0,1%) області. Щороку Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів, насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33%), решта країн — 0,6 млн. осіб (4%) [3, ст. 324].

 Поряд із цим, на світовому ринку туристичних послуг Україна має низьку репутацію та малу довіру до неї з боку іноземних відвідувачів через відносно низьку конкурентоспро­можність вітчизняного туристичного продукту, що не дозволяє їй посісти гідне місце серед інших європейських країн. Тому для активного розвитку в’їзного туризму в Україні необхідно створити відповідну маркетингову стратегію його стимулювання, яка сприяла б збільшенню кількості іноземних відвідувачів, до­зволила б краще використовувати наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів України та допомогла б створенню позитивного іміджу країни на світо­вому  ринку туристичних послуг [5, с. 201].

Іншим чинником, який негативно позначається на зростанні іноземного ту­ризму в регіонах України, є недостатній рівень розвитку матеріально-технічної бази туризму та її невідповідність міжнародним стандартам.

Не менш важливим чинником, який стримує розвиток іноземного туризму в регіонах України, є недостатньо розвинена транспортна система, яка включає транзитні перевезення, організацію залізничного сполучення, розвиток автома­гістралей, повітряного, морського та річкового транспорту. Транспортні шляхи України перебувають у незадовільному стані та не відповідають міжнародним ви­могам щодо швидкого, надійного, безпечного та комфортного перевезення [4, с. 213].

Серед інших важливих чинників, які стримують розвиток іноземного туризму в Україні, слід назвати такі, як: недостатній розвиток інформаційної інфраструктури туристичного бізнесу, що не дозволяє іноземним туристам отримати своєчасну, достовірну, корисну та різноманітну інформацію про туристично-рекреаційні можливості Украї­ни, забронювати та зарезервувати туристичні послуги; недостатній рівень розвитку технічної інфраструктури туристичної галузі (системи водопостачання, збору сміття, поганий стан доріг, вулиць та тро­туарів, освітлення, недосконалі засоби комунікацій) та незадовільні темпи її реорганізації; невідповідність рівня сервісу міжнародним стандартам обслуговування, що зумовлено недостатнім рівнем професійної кваліфікації обслуговуючого персоналу особливо у великих оздоровчих закладах та у більшості дешевих готельних закладів; невиваженість державної туристичної політики у напряму розвитку інозем­ного туризму; відсутність належної підпримки держави у стимулюванні розвитку іноземного туризму у вітчизняних організаціях туристичного бізнесу та відсутність державної підтримки розвитку туристичного бізнесу в Україні загалом; відсутність розроблених туристичних маршрутів міжнародного значення на теритоії України; політична та економічна нестабільність в державі, низька екологічна безпека [6].

Усі вищеперелічені чинники перешкоджають розвитку іноземного туризму в Україні і обумовлюють низьку репутацію країни на світовому ринку туристичних послуг. Тому важливим і пріоритетним напрямом державної політики у сфері туризму має стати розвиток та популяризація туристичних регіонів України з метою стимулювання іноземного туризму. Для цього необхідно розробити комплексну загальнодержавну маркетингову стратегію розвитку іноземного туризму в регіонах України. Основними напрямами такої стратегії мають бути:

1. Дослідження рекреаційно-туристичного потенціалу регіонів України, визначення ряду найпривабливіших для іноземних відвідувачів туристично-рекреаційних пропозицій, за необхідністю проведення їх відновлення та створення відповідних умов для їхнього подальшого відвідування.

2. Створення сучасної матеріально-технічної інфраструктури туристичного бізнесу. Серед першочергових заходів державної туристичної політики в цьому напрямі мають бути:  зменшення податкового навантаження; розробка ряду бізнес-проектів з будівництва та реконструкції існуючих туристичних об’єктів з метою залучення іноземних та вітчизняних інвестицій; спрощення процедури узгодження документів для будівництва нових та реконструкції діючих закладів готельної індустрії; розробка мережі цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення на території нашої країни з урахуванням  інтересів приїжджаючих гостей [5, с. 205-206].

3. Поліпшення транспортної інфраструктури прикордонної зони, в зонах автомобільних шляхів та міжнародних транспортних коридорів, а також їх облаштування усіма необхідними об’єктами.

4. Розвиток інформаційної інфраструктури туристичного бізнесу, яка має включати:  розробку національної системи бронювання та резервування туристичних послуг, збору та обробки статистичної інформації про виставкові заходи, рекламну діяльність, безпосередньо виставково-ярмаркову діяльність на між­народному, регіональному та національному рівнях;  створення й підтримку постійно діючого та постійно поновлюваного веб-сайта з туристичними пропозиціями регіонів України та, відповідно до цього, створення електронних інформаційних довідників з переліком існуючих туристичних фірм, асортиментом та вартістю туристичних послуг, що ними надаються, переліком туристичних маршрутів та їх транспортним забезпе­ченням [6].

5. Серед необхідних заходів щодо популяризації визначених рекреаційно-туристичних пропозицій регіонів України на світовому ринку слід виділити: проведення регулярних рекламних кампаній у ЗМІ з метою позиціювання туристично-рекреаційних можливостей регіонів України на зовнішньому рин­ку та представлення України у світовому туристично-рекламному просторі;  відкриття туристичних представництв України за кордоном та забезпечення їх необхідною кількістю різноманітних інформаційно-рекламних матеріалів про туристично-рекреаційні можливості регіонів України [4, с. 212].

Для підвищення ефективності та результативності така загальнодержавна програма розвитку іноземного туризму в регіонах України має доповнюватись стратегією розвитку кожного окремого туристичного регіону країни, де на міс­цевому рівні також має бути розроблено певні заходи як щодо стимулювання в’їзного туризму, так і щодо розвитку туристичної галузі загалом.

Отже, реалізація  стратегії стимулювання розвитку іноземного туризму в Україні є одним із оновних факторів активізації експорту туристичних послуг, що значно зміцнить позиції вітчизняних туристичних підприємств на зовнішньому ринку, дозволить використовувати краще наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів та країни загалом. Розвиток іноземного туризму посилить конкурентоспроможність вітчизняного туристичного продукту та, в кінцевому результатті, сприятиме формуванню позитивного іміджу країни на світовому ринку туристичних послуг.

Література

1. Класифікація видів туризму в системі міжнародної торгівлі послугами // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2009. – № 6. – С. 59-63.

2. Місце міжнародного туризму в системі світового ринку послуг // Економіка та держава. – 2009. – № 12. – С. 54-57.

3. Смирнов І. Г. Логістика туризму. – К.: Знання, 2009. – 444с. 

4. Шульгіна Л. М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: монографія. –  К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2008. – 597 с.

5. І. С. Пурська Регіональна економіка. – 2008. – №4. – С. 200-207.

6. Веб-сторінка Державної служби туризму і курортів: http://www.tourism.gov.ua.