К.т.н. Крилова О.В., Дронов О.П.
Дніпропетровський національний гірничий університет
 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РЕНТАБЕЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
 
 При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж. Серед важливих і найбільш складних економічних категорій можна виділити економічну ефективність діяльності підприємства. Вона характеризується результативністю роботи підприємства відносно величини ресурсів або витрат. Одним з узагальнених показників, що характеризує ефективність діяльності підприємства, є показник рентабельності.
 Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Пояснення терміну "рентабельність" не визичає різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу (активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості (витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від реалізації). 
У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність. Власник капіталу підприємства, його менеджери (в тому числі, наприклад, дирекція підприємства) повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток - це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.
У сучасній вітчизняній і зарубіжній аналітичній практиці застосовується багато показників рентабельності, які з різних позицій характеризують прибутковість діяльності підприємств. Найбільше аналітичне значення має розподіл показників рентабельності з точки зору вимірювання прибутковості вкладених ресурсів на створення потенціалу підприємства (його основних та оборотних засобів, засобів обігу, інших активів) і прибутковості його поточних витрат. Для правильного розуміння цих показників рентабельності слід чітко уяснити різницю між капітальними і поточними витратами.
Капітальні витрати - це витрати, пов'язані із створенням умов підприємницької діяльності. Конкретно - це витрати на створення засобів праці, запасів предметів праці, а також певних активів для здійснення діяльності у виробничій сфері. Тобто вони забезпечують одночасне перебування капіталу підприємства у всіх своїх формах і на всіх стадіях господарсько-фінансової діяльності.
Вкладення капіталу і капітальні витрати не є витратами на виробництво продукції легкої промисловості, бо ці вкладення постійно перебувають в обороті, створюючи умови для господарської діяльності підприємства. Завдяки їм у підприємств є можливість постійно мати необхідні матеріально-речові і грошові елементи виробничих засобів і засобів обігу, які постійно відтворюються у процесі кругообороту й обороту капіталу. Говорити про витрати капіталу можна лише тоді, коли підприємство працює збиткове, тобто якщо вартість витрачених засобів праці і предметів праці не компенсується виручкою від продажу (реалізації) продукції, або, наприклад, якщо вироблена продукція передається на умовах благодійності тощо. Проте правилом є не витрачання, а лише авансування капіталу (як власного, так і позикового), і від того, наскільки розумно й ефективно здійснюватиметься це авансування, значною мірою залежить успіх (прибутковість) діяльності підприємства.
При розрахунках показників рентабельності також виходять з різними величинами, складаючих прибуток, - балансовий прибуток, прибуток від реалізації, чистий прибуток.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.
Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робот, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.
Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.